Розділ 1
від аріадна пише...Довго ніжитися в ліжку не вийшло. У двері постукав батько, і коли я щось мугикнула у відповідь, він зайшов, а перед ним побіг пес.
— Сьогодні неділя, але в мене рідко коли бувають вихідні. Я їду через десять хвилин, — на вигляд він вагався, але все таки сказав. — Не хочеш випити кави?
Від такої пропозиція я повністю прокинулась, і кивнула в знак згоди. Каву я не дуже люблю, але раз батько запропонував.
Підтягнув шорти вище, я поплелась на кухню. На столі вже стояли дві чашки наповнені гарячою кавою. Тому, я прикинула оком де буду сидіти, і місце пало біля вікна. Поглянувши у нього, я зрозуміла що це скоріше всього буде моїм улюбленим місцем. Чудовий вид, багатоповерхівок і ще зелені дерева, що повільно похитувалися через вітер.
Батько сів навпроти, і підсунув цукорницю, я кинула дві чайні ложечки, і спробувала. Ідеально.
— До котрої працюєш? — хотілося розрядити незвичний ранок для обох.
— В мене не нормований графік, зазвичай їду до восьмої, а повертаюсь в дев’ять-десять вечора. Але тепер намагатимусь раніше, — він зробив декілька ковтків та поглянув на годинник. — Пора бігти.
Він потягнувся до свого портфеля, і дістав гаманець, звідти картку.
— Це на твої особисті витрати. Купи щось з їжі, в мене тільки пачка макаронів та кава. Ще одягу нового, короче всього чого хочеш, тут вистачить.
Я не знала що сказати у відповідь, виходило тільки бентежно кліпати очима. Він залишив карту на столі, і пішов до дверей взутися. Я попрямувала за ним з чашкою кави, а за мною мій супровід — Носок.
— Бувай, — він усміхнувся на прощання та зник за дверима.
Я так і стояла переварюючи всю ситуацію. Це була вистава хорошого татуся, чи початок нормального спілкування?
Вирішивши більше не спати, я пішла у ванну, потрібно було освіжитися.
До речі, сьогодні останній день літа, тому провести його потрібно цікаво.
Швидко закінчив ванні процедури, я вирішила зателефонувати бабусі. Пара довгих гудків, і я чую її голос:
— Юль, шо ти? Як доїхала? Все добре?
Мільйон питань, я засміялася і розповіла майже все що сталося за вчора. Ми говорили не надто довго, але на душі стало спокійніше.
Кинувши телефон на постіль, я перевела погляд на Носка який бігав кругами по кімнаті, і вирішила що час годувати малого. Тому побігла на кухню і під слизнулась на слизькому паркеті. Більше сміятися з Носка не буду.
Заглянувши у всі верхні і нижні шухлядки я не знайшла, корму для цуценя. Як і взагалі ніякої їжі, можливо батько переїхав сюди пару днів тому, бо в голові не вкладалося, як може бути так порожньо в домі, особливо на кухні!
І в холодильнику така ж біда, але на нижній полиці дверцят було дві упаковки корму. Тому дістав мисочку, яку Носок запхав під стіл, я видавила половинку, і подумала що було б непогано самій щось перекусити. В голову відразу прийшла сумка повна їжі яка так і залишилася стояли біля вхідних дверей. Бабуся б прибила, якби дізналася, що її ніхто не розпакував по приїзді. Знову побігла, але на цей раз професійно скользячи на носках, я забрала сумку та поставила на стіл. Діло зайняло всього п’ятнадцять хвилин, а холодильник виглядав уже не так порожньо.
Їсти потрібно правильно тому, я принесла ноут, і включила реаліті-шоу, аби не їсти в тиші.
Взагалі в планах було розпакувати речі, але в голову прийшла думка, яка крутилася вже не одну неділю. Бажання підстригти волоси максимально коротко, була раз озвучена. Після чого я ще час вислуховувала, що “як так можна образити свої прекрасні русі волоси, вони найважливіші для дівчини”. Бабуся не зрозуміла цього бажання, але мирилась з моїм хлопчачим одягом, і на тому дякую. Оскільки я отримала зелене світло від батька на свої хотілки, то чому б не ризикнути.
Швидко одягнувшись, я подивилась в дзеркало, і зав’язала волосся в пучок. Чорні спортивки, біла футболка та масивні кросівки.
— Бейбі, ти вогонь, — підморгнув своєму відображенню, я взяла запасний ключ, про який вчора сказав батько, і побігла.
Спускатися сходами краще ніж ліфтом, тому я обдивилася свій новий під’їзд. Нова плитка, деінде розписані стіни, та дві бабки які з підозрою на мене подивилися.
Зрозумівши що не знаю куди йти, я вбила в пошуку перукарні, і знайшла найближчу за півтора кілометра. Двір виявився дуже зеленим, тобто купа квітів, кущів та дерев, які шуміли від теплого вітру. Я помилувались пару секунд і пішла в напрямку моєї цілі.
— І в чорний давайте, — я радісно посміхалась, в цій червоній пеньюарі.
Коли я подивилась на кінцеву роботу майстрині, не могла повірити що це «я». Голубі очі здалося стали глибшими з чорним волоссям, а коротка стрижка зробила лице свіжішим, чи це просто радість неймовірно прикрашала мене.
Розрахувавшись карткою яку дав батько, я пішла в маркет який бачила по дорозі. І ніяк не могла заспокоїтися. Постійно проводила рукою по вибритим вискам, і поправляла довше волосся що спадало в сторони.
Після того як я придбала найнеобхідніше, тобто — каші, овочі та фрукти. Сил повертатися по палючому сонцю не було. Тому ледь-ледь я повернулася в квартиру, на прохолодній підлозі було прекрасно, Носок старанно витанцьовував біля мене, а в голові було одне бажання. Курити.
Тому я просто вийшла на сходовий майданчик й сіла на сходи. Чи можна купити на балконі ще невідомо, а от баночка з окурками, що стояла на підлозі явно говорила про дозволеність паління тут. Швидкими рухами я відкрила нову пачку «Marvel» з вишнею і закурила. Відчуття, що тільки перший раз за день вдихнула повітря, в цей солодкий присмак на губах, що може бути краще. Зробивши тільки пару бажаних тяг, я почула як по сходам хтось іде. Глянула на телефон, ще тільки друга дня, точно не батько. Я просто встала аби не заважати пройти, і сперлась на перила. Показалась чиясь біла макушка, і вже через пару секунд переді мною стояла дівчина. Зрозуміла я це по голосу, тому що на вигляд її спутати з хлопцем дуже легко.
— Ти хто? — чорні очі дивилися суворо.
— Яка різниця? — і справді, чого причепилась?
— Я живу тут, хотілося б знати хто курить біля моєї квартири, — вона махнула на квартиру навпроти та оцінююче дивилась на мене, явно не очікувала супротиву.
— Я тепер живу в двадцять сьомій, — видала я роблячи тягу.
— У Колі? — вона недовірливо продовжувала допит, це починало набридати. Було дуже некомфортно під їх наглядом, і вона точно про це знала.
— Він мій батько, — намагаючись спокійно відповідати, я продовжувала нервово курити. Вираз лиця дівчини трішки змінився, але що він означав було досі незрозуміло. — Юля.
Я протягнула руку. Якщо це моя нова сусідка потрібно бути хоч знайомими. Відповіді не прийшлося чекати довго.
— Влада, — мою руку стиснули у відповідь.
Після цього вона відкрила двері та щезла у квартирі, а я кинула докурену сигарету в баночку, та також забігла додому.
Дивна зустріч, думки про дівчину не вилітали з голови до кінця дня. Виглядала молодо але вже явно доросла, можливо двадцять п’ять. Очі такі карі, що майже чорні. Підборіддя з ямочкою, та платинове волосся що було зв’язане у хвостик.
0 Коментарів