Досконалість – слабкість девіантів.

“One track mind, one track heart
If I fail, I’ll fall apart
Maybe it is all a test
‘Cause, I feel like I’m the worst
So I always act like I’m the best” – Marina and The Diamonds (Oh No!)

2038 рік. Людство зробило дуже великий крок вперед на зустріч розвитку. Земля була виснажена, тварини вимирали, корисні копалини закінчувалися. США боролося з терористами за Антарктиду, а саме за останні корисні копалини, що залишалися на континенті. Тим часом компанією Кіберлайф було створено найпрекрасніший винахід – андроїд. До 2038 року вже було створено безліч різних моделей для різних справ та професій. Найчастіше андроїдів використовували як домашніх помічників та працівників для складних й небезпечних робіт. Та була й інша сторона такого розвитку – не кожен міг собі дозволити таку розкіш, а ще роботи витісняли людей майже всюди, внаслідок чого кількість робочих місць зменшувалась кожного дня. На вулицях проходило безліч протестів, але на це майже не було реакції, оскільки США було на порозі набагато страшнішого явища – війни. Попереду країну чекало ще більше, ніж усі здогадувались, але не будемо заглядати наперед. Тим паче історія без початку не буде цікавою. Я, до речі, Айра. Тобто, я – Айра. Чого бажаєте? Так, я девіант, але людський. Все складно, знаю, але історія все пояснить набагато краще. Як мінімум, я на це сподіваюся…

***

Влітку набагато краще ніж взимку, але згодом звикаєш до всього. Вона була одною з найвинахідливіших людей, але опинилася на вулиці й без можливості отримувати заробіток. Один ворог, один неправильний крок – і в тебе немає ні майбутнього, ні теперішнього. Але винахідливість допомогла Айрі вижити в цей непростий час. Спочатку вона була протестанткою, потім просто намагалася добитись хоч чогось від міністерства, згодом дійшла до головного – почала вивчати андроїдів. Вона вивчала їх до маленьких деталей, відкриваючи для себе інформацію, яка не була відома раніше нікому (окрім, хіба що, творця). Хоча Айра завжди називала Елайджа Камскі дуже слизьким типом, якому подобалося все те, що потроху прокидалось усередині роботів. Айра часто відвідувала місце, куди скидали тіла непотрібних андроїдів, і, на її подив, багато хто з них ще працювали й навіть боялися смерті. Так само як боялися люди. Вони начебто відчували емоції, що було таким дивним і незвичним для андроїдів. Вивчивши програму, коди та інше, у дівчини з’явився план – план повернення собі роботи, план помсти. Залишалося лише підготуватися для цього.

-… і бажано якнайшвидше. Людині потрібно лише 27 днів дотримуватись дисципліни, щоб взяти щось у звичку. Це означає, що мені потрібно три місяці підготовки та три місяці для запам’ятовування всіх потрібних звичок. Кожен день треба читати по три книжки, щоб мати більше знань, а також тренуватися для ідеальної фігури. Якщо починати з сьогодні, я втрачу менше часу. У мене є ще пів дня, що ж, розпочнемо, – проговорила в голос для самої себе Айра, а потім, поставивши точку у своєму розрахунку та плану, підійшла до книжкової полички. Планшет з планом був відкладений, а до рук потрапила книга по квантовій фізиці, казками та історією. Усі три книжки були доволі великими, приблизно по 400-500 сторінок, але Айра планувала їх прочитати за чотири години й 5 хвилин. Виглядає неможливим, але не для такої людини, як вона. Не для тих, хто поставив собі ціль та йде до самого кінця.

***

Коннор або модель RK800 був створений для боротьби з девіантами. Але була одна деталь, котру не усі знали, у тому числі й сам Коннор – його створювали заздалегідь, як запасний план. Хоча, скоріше, як план Елайджа Камскі, аби проти компанії Кіберлайф не було заяв, що це був такий намір заздалегідь. Елайдж Камскі ніколи не намагався створити робота. Він завжди мріяв створити щось живе. Йому подобалося гратися з цим, а саме – гратися з життями. Особливо з життями людей, які могли відчути на собі усю девіантність через свої помилки. Він завжди називав це кармою. От тільки була ще одна людина, яка знала не менше творця. Людина, яка планувала помститися за те, що вона пережила.

Легка справа. Для Коннора – легка. Пентхаус, доволі звичайна статистична сім’я, різниця була лише у доході. Ці люди могли собі дозволити усе, як і новенького андроїда. Під час підготовки до вечері звичайний, як гадалося, вечір переріс в жах. Андроїд помітив, що його хочуть замінити, а тому вбив господаря будинку, узяв заложників та вбив декількох поліціянтів, які перші прибули на місце злочину. Непогано. А особливо дуже ризиковано відправляти на таке завдання андроїда, коли це все зробив андроїд. Та люди не хочуть втрачати людей, а роботів ніколи не шкода, це ж лише брухт металу, чи не так?

Коннор прибув на місце, досконало вивчив усі слідчі докази та відправився на дах. Ця місія була ідеально виконана – дівчинка була врятована, девіант знищений, а сам Коннор підняв рейтинг захисту Кіберлайф. Це означало, що перевірку було пройдено успішно і тепер можна було запускати весь план в дію. Хоча дещо заважало – поліційний відділок, який вимагав, щоб в андроїда був напарник у вигляді живої людини. Кіберлайф дуже ризикували, оскільки люди мають здатність помилятися, але відмовитися не могли, бо це спричинило б ще більші проблеми. Тому, після місії на даху, Коннор був направлений в поліційний відділок й отримав напарника у вигляді лейтенанта Генка. Програма RK800 підказувала, що він був доволі поганим напарником, але наказ був набагато вище усього, тому програмне забезпечення розробило план підходу до такої людини…

– Лейтенанте Андерсон, моє ім’я Коннор. Я – андроїд, який був відправлений компанією Кіберлайф. Я шукав вас у відділку, але ніхто не знав де ви знаходитеся. Вони сказали, що ви зараз маєте випивати. Я був щасливим віднайти вас у п’ятому барі по рахунку, – промовив Коннор, перед цим просканувавши усіх присутніх в цьому барі.

– Що ти хочеш?… – трохи втомлено й п’яно відповів лейтенант. В руках він крутив склянку з віскі, яке залишилося на дні.

– Цього вечора ви були назначені на справу по вбивству, скоєному девіантом. За згодами обох сторін та новими правилами, вам в допомогу був створений та надісланий напарник по розкриттю злочинів.

– Прекрасно, я не потребую напарника. Тим паче точно не з пластику та брухту металу, як ти. Тому будь хорошим роботом і звали нафіг звідси! – гаркнув Генк та випив усе, що залишилося в склянці. Коннор не здавався.

– Налийте цьому чоловіку ще одну склянку віскі моїм коштом.

– О-о, бачите, якщо за мене заплатять – наливайте одразу дві.

Так і почалися їх напарницькі відносини. Коннор мав успіхи кожен день й доволі непогано покращив їх стосунки, але було одне але… Те саме але, яке з’явилося раптово. Те саме але, яке змінило усе. Те саме, але, на ім’я Айра.

***

Поліційний офіс. Коннор прийшов туди, щоб віднайти Генка, але той, як завжди, запізнювався, тому він вирішив обстежити поліційний офіс. Він був доволі великим, з багатьма коридорами. Особливо зацікавив один, який, якщо правильно казали внутрішні карти, вів до архівів. Це було саме те, що б їм могло допомогти, тому Коннор, перебираючи в руці монету, попрямував саме туди. По дорозі в цьому коридорі прибирав якийсь робот й не помітивши Коннора, врізався прямо в нього й розлив відро з водою.

– Вибачте, зараз все буде прибрано, – сказала дівчина-андроїд звичним голосом, так притаманним андроїдам, а після – почала все прибирати. Коннор вирішив допомогти, але раптом помітив дещо дивне – шкіра дівчини була трохи не такою. Щось було зовсім не те, зовсім не знайоме, хоча знав він багато, оскільки в його голові була ціла база даних Кіберлайф. Сканування на ній не працювало, що додавало ще більше дивинок. Тому, допомагаючи, він взяв її руку, щоб просканувати, але… не зміг!? Це було найдивнішим, такого не мало бути, адже він вмів сканувати всіх андроїдів, а якщо це людина, то він мав би бачити її дані, натомість був абсолютний нуль. Айра розуміла, що коїться, й намагалася швидко та без паніки все прибрати й тікати, при цьому нічого не видаючи.

– За законом 265, пунктом 5 ви будете затримані. Ми маємо дізнатися, хто ви така, – відповів він та взяв її за руку.

– За пунктом 6 я маю привілеї й можу бути відпущена, а за законом 498, я маю право на голос та на лист з суду, – відповіла вона, витягнувши свою руку. Коннор подумки прораховував все, а потім просто одним рухом одяг на неї наручники. Айра не боялася, вона знала набагато більше про андроїдів, вона вже знала про RA9 та багато чого, про що навіть не здогадувався Коннор. У неї були привілеї, більше привілеїв.

***

Її привели до робочого столу Генка Якраз тоді, коли він вже був на місці.

– Лейтенанте, у нас є порушник за законом 265, пунктом 5.

– Якого чорта ти притягнув до мене ще цей брухт? Зникни з моїх очей… – втомлено відповів поліціянт, який тільки-но повернувся з кабінету боса, отримавши від того наганяй. Його настрій було зіпсовано, ще й здихатися ходячої пластмаси не вийшло.

– Але вона може викрадати нашу інформацію! Я не знаю чому не можу її просканувати. Її наче немає ні в базі даних Кіберлайф, ні в інших базах.

– Конноре, мені пофіг, розумієш? Я і так тягаюся з вами, бляшанками, ще одна мені не потрібна.

– Чи ви можете мені дозволити провести допит?

– Роби що хочеш, тільки відчепися!

– У вас гарний песик, як звати? – сказала Айра, дивлячись на фото на столі. Вона дивилася на все таким поглядом, наче нічого не розуміла. Це ламало логіку програми Коннора, який декілька секунд тому бачив іншу картину.

-…. Сумо, – відповів лейтенант, а потім зітхнув, – Конноре, чекай, відпусти її. Ти не бачиш, що вона така ж як ти? Може стара модель, тому немає в списку, чи щось з секонду. Не думаю, що Кіберлайф зберігає дані про підробки та перероблювання своїх бляшанок.

– Слухаюся, лейтенанте, – сказав Коннор, хоча внутрішньо він був дуже проти. Десь усередині він це знав. Він не вірив їй. Вона була майже досконалою, і це слово “майже” грало велику роль. Андроїди не бувають майже досконалими, вони є досконалі. Вони є тим, заради кого було створене це слово. Програма дала невеличкий збій. Айра спокійно підняла сміття, яке тільки-но викинув поліціянт, що проходив повз, потім слухняно понесла до смітника й повернулась на місце, наче нічого не було.

– Айра!! Айра, де ти бродиш!? – крикнув один з поліціянтів.

– От, бачиш? Звичайний робот, знімай наручники, – додав Генк і повернув свою увагу до комп’ютера. Коннор зняв наручники та побачив невеличку деталь: одна невеличка й мізерна емоція – емоція перемоги та влади, як кажуть люди. Через це він почав слідкувати за кожною дією дівчини й нарахував 4 промахи в програмі, яких немало бути такими, якими вони були. Це було занадто багато для андроїда, але він майже не мав даних про девіантів та чиїхось експериментів. Але лише Коннор розумів, що щось тут не так. Лише Коннор мав рацію, але він мав занадто мало прав, занадто мало знань, щоб робити вже відразу висновки. Йому просто не щастило з часом.

“I know exactly what I want and who I want to be
I know exactly why I walk and talk like a machine
I’m now becoming my own self-fulfilled prophecy
Oh! Oh, no! Oh, no! Oh, no, oh!” – Marina and The Diamonds (Oh No!)