Dearly despised, (I love you), Розділ 3. Камера! Мотор!

Примітка від авторки: спершу сваряться, потім цілуються, хто знає цим недоумків

Опубліковано: 16/? розділів

Перекладено: 3/16 (?) розділів

Примітка від перекладачки: події в даному розділі розгортаються в 1 сезоні 17 серії (Страховидло)

p.s. люблю цю серію :333

Усім приємного читання!

Розділ 3. Камера! Мотор!

А тим часом їхній поєдинок в «хто кого» набирав обертів.

Таке відчуття, наче Адріан і Марінетт ділили на двох одну клітину мозку, бо обоє ховалися від акуми в одному місці: у туалеті, класі, гардеробі й щоразу це призводило до гучного скандалу. Якось вони зіткнулися в парку й впали в сміттєвий бак. Десь 5 хвилин Марінетт і Адріан погрожували одне одному судом, якщо в когось із них після цього зіткнення виявиться хоч якась травма (судячи з цієї беззмістовної сварки, там була серйозна травма голови, причому в обох).

Ледібаґ того дня теж запізнилася й прийшла на місце майже водночас із ним. Оце повезло (на жаль, не йому). Можливо їй було далеко добиратися зі школи чи цей хлопчисько, про якого вона розповідала, знову її діставав.

– Це ж треба бути таким покидьком.

– Це правда, – дівчина його мрій тужливо усміхнулася. – Але на таких не варто зважати, правда ж? І зокрема на таких як… вона.

Від її слів теплішало на серці. Ніякі незгоди не можуть зіпсувати вечори з нею на даху під рожевим небом, з усякими смаколиками на пледі, який вони поцупили з чийогось даху. І хоч Адріан хвилювався, що Наталі може в будь–яку мить зайти в його кімнату й викрити цю аферу з телефоном, що грає замість нього на фортепіано,

та її усмішка змушувала забути про все.

Кохання варте будь–якого ризику.

Тоді, коли вона, така завзята, відважна й смілива, боролася з акумою, він не міг відвести від неї очей. Поки вона зуміла водночас очистити акуму й спіймати Мілен, Кіт спостерігав за плямистим парашутом, який безпечно спускався на землю. І хоч між ними була лиш дружба, він уже тоді зрозумів, що віддав серце цій дівчині.

– Вона ще та штучка. Але ми не можемо подобатися всім, це варто просто прийняти.

Ледібаґ поклала руки на підборіддя. Вона повернулася до нього й шматок червоної стрічки, що тримала її хвіст, впав на їй плече. – А якби все було навпаки?

Він сором’язливо приснув у кулак.

– Гадаю, я надто вродливий, аби когось любити.

– О, припини!

Її щирий сміх допомагав забути все погане, що відбулося за цей тиждень.

– Уже не можу дочекатися, коли зустріну цього чванька. Ти написала йому записку, хотіла подружитися з ним, а він знехтував нею і продовжив збиткуватися! Клянуся, я викличу свій катаклізм і…

– Коте.

Він озирнувся. Вечір опускався помаранчевим промінням на дахи. Вона простягнула йому пакетик соку «Capri Sun» й він помітив, що промені також осіли на її віях оранжевим сяйвом. Прочитавши на етикетці, що це «натуральний продукт», Кіт залюбки прийняв його.

– Ми вищі за це, – було чути шурхіт пакетів зі смаколиками, поки вона шукала молочну шоколадку. – У нас зараз невеличкі вихідні. Забудьмо про них.

Ледібаґ мала рацію.

Такі вечори з нею були просто… вах. Вона могла з легкістю розрадити й змусити його забути про те, що відбувалося в школі. Вона допомогла йому не впасти у відчай через той випадок, коли він весь день бігав у туалет через напади акуми, а Марінетт на весь клас заявила, що він «ледь не наробив у штани». Він відчував присутність Ледібаґ за вечерею й більше не почував себе самотньо за порожнім столом. Саме вона дала зрозуміти, що треба ставати кращим й бути кращою версією себе. Марінетт ж змушувала вийти на волю всім його демонам.

…

Усе таки вона правдива фурія.

Про витівки цього дівчиська він міг говорити вічно. Наприклад, коли вона брала участь у модному конкурсі від його батька, то навмисно прикрасила свій капелюшок голуб’ячою пір’їною, бо в Адріана алергія на голубів. І знаєте, що? Важко в це повірити, але вона виграла той конкурс! Одного разу вона прогуляла школу й взагалі не відповідала на повідомлення Алі. Результат: Алю вразив акума (а ще вдалося спростувати теорію, що Хлоя – це Ледібаґ (але то довга історія)). О, а про один випадок краще не згадувати…

– Народ, усі на місця! Мілена може повернуся з хвилини на хвилину! – говорив усім Ніно, хоч і розумів, що вона не прийде.

Проте режисер в будь–якій ситуації повинен зберігати спокій команди.

– Тепер, коли Хлоя пішла, у нас нема ким замінити Мілен, – сказала поруч його співрежисерка.

– Знаю, – він потер від втоми скроню. – Хто взагалі взяв її на роль у фільмі жахів? Нам негайно потрібна заміна. Можливо візьмемо Марінетт?

– Марінетт? – Аля ледве втрималася, аби не засміятися вголос. – Вона ж продюсерка. Й гадаєш, що вона підходить?

– А в нас є вибір?

– Я розумію, але в такому випадку вона гратиме з Адріаном. Як гадаєш, оці їхні вайби дружби… кота зі собакою матимуть колоритний вигляд у кадрі?

– Ще й як, – усміхнувся Ніно, виправляючи сценарій.

Адріан стояв неподалік цієї таємної наради режисерів, поки Джулека робила йому легкий макіяж.

– Але в нас не так багато часу, – сказав Ніно. – Тому кличте її на сцену!

–

Це ненадовго, сказали вони.

Марінетт саме через це й погодилася на цю авантюру (ну й також через смачний сік від Рози).

Й ось вона стояла перед Адріаном, швидко пробігаючи очима по сценарію. Здавалося, що раптом час почав тягнутися так довго…

– Поцілунок?! – закричала на весь клас Аля.

…а в цю мить він зупинився.

– Хто це написав? – хором запитали Адріан й Аля.

– Ну, це я написав… – тихо відгукнувся Ніно, подумки готуючись до розправи. Аля кинулася до нього через весь клас. – Трішки виправив, аби сюжет розвивався…

– Що?! Ти редагував мій сценарій, не сказавши мені? Це підло.

– Стривай–но, точніше наш сценарій?

– Але тепер у нашому сценарію не має змісту! – Аля тицьнула сценарій в обличчя Ніно. – Захоплива подорож головних героїв…

– Алю, це зветься «інтригою», розумієш? Сюжет стане ще цікавішим!

Адріан і Марінетт подивилися одне на одного. Тепер вороття нема.

– Директор Дамокл дозволяє знімати в школі рівно до шостої! – Макс перебив суперечку режисерів. Крайній термін подання робіт на конкурс учнівських короткометражок сьогодні ввечері, завершити зйомки потрібно якомога швидше. Марінетт здавалося, що з цими зйомками вона скоро здуріє. Окрім самих зйомок, треба ще змонтувати, відредагувати, накласти звук…

– Просто чудово, – бурчала Аля, – тепер у нас нема часу заново переписувати сценарій.

– Максе, ти чув це? – Ніно пожвавився. – Народ, усі знову на свої місця!

Марінетт уже пожалкувала, що відправила Хлою за цим халатом медсестри.

– Чесно, не думаю, що це… – потягнув Адріан, потираючи шию.

– Офіцере Джонс, на місце, – повторив Ніно. Адріан відвернувся.

– Візьми себе в руки, – сказала собі Марінетт. Адріан зиркнув на неї. Вона вже змирилася з тим, що після цього їй мабуть доведеться 100500 разів почистити зуби. Але якщо їй довірили головну роль, треба відкинути всі дитячі витівки. Бо Адріан на це точно не здатен…

Але після цього вона все одно приб’є Ніно.

– Страховидло, дубль шістнадцятий! – Алікс стукнула кінохлопавкою.

Марінетт помітила, що Адріан досить спокійний.

Дідько.

Вони справді це зроблять?

(Не те, щоб вона була недостатньо дорослою для такого. Це ж звичайнісінький «цьом», що тут такого?)

(То чому вона так хвилюється?)

– Я не боюся цього чудовиська, офіцере Джонс.

– Знято! – Ніно уже ледве не плакав. – Що це було? Ти ж хочеш його поцілувати, а не четвертувати!

(Ну як сказати…)

– Я так не можу! – Марінетт вдала, що не помітила пихатої посмішки на пиці Адріана.

– Візьми себе в руки, – глумливо прошепотів їй Адріан.

– Слухайте, мені абсолютно байдуже, у нас нема часу! Марінетт, просто уявити на місці Адріана когось іншого. Тебе це, до речі, також стосується.

«Уявити когось іншого?»

– Страховидло, дубль сімнадцятий!

Хм, а це вона може. Й чому вона до цього раніше не додумалася?

Прокляття, й чому Адріан дійсно так схожий на нього?

– Я не боюся цього чудовиська, офіцере Джонс!

Марінетт різко схопила його за комір, уявляючи, що це лацкани чорного костюма Кота й заплющила очі. Наче у сповільненій зйомці, Адріан опустив голову і їхні губи сплелися в міцному й палкому поцілунку. Саме таким вона уявляла собі поцілунок із Котом. Адріан ахнув, а Марінеттт здалося, що вона чує дзвін дзвіночка на шиї Нуара. Її рука лагідно торкнулася його обличчя, яке наче витесали з каменю талановиті скульптори, а його зуби ніжно відтягнули її нижню губу. Вона наче торкалася оголеного дроту. Ще секунда й від усвідомлення того, з ким вона цілується, Марінетт різко відсахнулася від нього, поки це не зайшло надто далеко.

– Знято! – Ніно від захвату аж зааплодував. – Народ, це було неймовірно! Коротко, але ж яка пристрасть! Скажи, Алю?

У Алі, здавалося б, зараз очі вилізуть на лоба від побаченого.

Серце Марінетт боляче стукало в ребра.

Гаразд–гаразд.

Усе гаразд.

Та що, Бражника забирай, вона щойно вичудила?

Й невже навіть на мить їй це сподобалося?

– Спасибі тобі за пораду, Ніно, – Марінетт натягнула на обличчя фальшиво милу усмішку й відійшла від Адріана, який остовпіло витирав губи.

Вона відвернулася від усіх до дверей, бо відчула, як раптом запалали щоки.

– Що ж, – не своїм голосом почала Марінетт, впевнено розправивши плечі, аби не видати себе, – якщо ми покінчили з цим безглуздям, гадаю, Хлоя на цю роль більше не потрібна. Куди всі в біса зникли? Хто піде зі мною на пошуки?