Bon appetit

Ганнібал неперевершено готує. І Віллу подобається спостерігати за тим, як легко й невимушено доктор перетворює, здавалося б, несумісні компоненти в один витвір – збалансований як естетично, так і за смаковими якостями.

Ґрему це здається магією. Профайлер теж не готував абияк, та не так скурпульозно стежив за зовнішнім виглядом того, чим харчувався.

– Страва повинна наситити не лише твій шлунок, а й сколихнути решту відчуттів, – каже Лектер, чиї широкі долоні пестять відбірну вирізку, майже інтимно втираючи пахучі спеції. З м’ясом він працює особливо делікатно. Краплі лимонного соку падають на теплу плоть. Вілл не помічає, як облизує губи, несвідомо бажаючи відчути ці руки на своїх грудях. Зате помічає Ганнібал. Від його пильного погляду не сховати ні найменшої деталі. – Те, що у тебе на тарілці, має тішити зір, викликати бажання куштувати, їсти, смакувати. Аромат повинен викликати голод а ще – насолоду, приємне передчуття, коли ти покладеш до рота перший шматочок. Тоді в силу вступають смакові рецептори, розкриваючи складну гаму смаків і доводячи до естетичної насолоди.

Ґрем думає про м’ясо, що в руках доктора перетворюється у шедевр. Широкий ніж ріже шматок за шматком – неспішно, наче у сповільненій зйомці. Охайно нарізає гриби і зелень, тушкує і додає спеції. Потім загортає у м’ясо і ставить в розігріту духовку. Опісля Ганнібал посміхається Віллу, ніби знаючи, про що той думає.

Профайлер все ще боїться зізнатися Лектеру у симпатії. Чи що це за почуття зародилися глибоко в душі – Вілл сам не міг зрозуміти. Чи не хотів. Інакше мав би визнати і те, що Ганнібал йому небайдужий.

Ґрем дивиться, як доктор поливає ідеально тонкі шматочки телятини густим томатним соусом. Як рідина огортає страву, додаючи яскравості. Як Лектер злизує краплю соусу з зубчиків виделки.

Він міг би так само ніжно провести язиком по шиї Ґрема.

Ось Лектер дістає з духовки фаршироване грибами м’ясо. Руки напружуються, коли чоловік розрізає соковиту запашну страву на порції. Викладає. Додає мікрозелень чи гарнір. І знову дивиться на Вілла.

А ось доктор витонченими рухами викладає тоненькі слайси риби, надаючи ту форму, яку сам забажає. Палець ковзає по лезу ножа, знімаючи шматочок за шматочком.

Вілл бажає відчути ці пальці на своїх губах.

Лектер не проти товариства Вілла. Не проти, коли той вивчає кожен його рух. Ганнібал давно помітив, як Ґрем дивиться на його руки. Доктор зрозумів цей німий натяк і відповів легкою посмішкою.

Розминаючи на столі м’ясо ягняти, Лектер уявляв, як пестить Вілла.

Ось чоловіки за столом. Ганнібал урочисто виносить страву, викладену в химерному, проте особливому порядку. Профайлер вдихає складний букет ароматів – спеції, вино і щось солодко-карамельне. Неймовірне, проте інтригуюче поєднання. Свічки тремтливо горять, створюючи доволі приватну атмосферу. Лектер відкорковує червоне вино й розливає у келихи. Сідає коло Вілла, а не навпроти, як обидва звикли.

– Дозволиш, я нагодую тебе? – питає Ганнібал. Якусь мить Ґрем дивиться в очі навпроти, що здаються чорними у затишній напівтемряві. Усвідомлює пропозицію Лектера, а уява вже малює те, як це виглядатиме збоку.

Інтимно. І чуттєво.

В роті чомусь пересохло. Вілл розуміє: якщо відмовиться – Ганнібал спитає про причину. А причини, як такої, не було. Ґрем просто боїться підпустити доктора настільки близько.

Боїться і водночас бажає цього.

– Дозволю, – шепочуть тонкі губи майже несвідомо, бо Вілл ще не обрав. Чи обрав, лише опирався для годиться? Він затамував подих, коли Лектер плавно нанизав м’ясо на виделку і простягнув до розкритого рота Ґрема. Профайлер прийняв їжу, що танула у роті й вибухала чудовим поєднанням смаків. Заплющив очі, аби сповна насолодитися стравою. Коли ж знову глянув на Лектера, той посміхався.

– Хочу ще, – каже Вілл, – нагодуй мене ще, Ганнібале.

І це звучить як дозвіл бути так близько, як Ганнібал забажає. Це звучить так, ніби Вілл готовий впустити його в себе, прийняти і скоритися власним темним бажанням. Здається, доктору більшого й не треба.

Лектер бере наступний шматок – такий же соковитий, пряний, м’який – і годує ним свого чоловіка зі словами:

– Bon appetit.