blue light

— хьон?

чхве зняв навушники та звернув увагу на свого сусіда, який саме займався тим що приводив себе в порядок після тренування.

— м?

— як гадаєш, мені підійде пірсинг?

бомгю оцінив поглядом обличчя прикидаючи,як би виглядав техьон з пірсингом. септум проколоти буде скучно і банально, мікродермал десь на щоці буде майже непомітно, можливо десь на носі? але єдине в чому старший був впевнений це в тому що те з пірсингом буде виглядати максимально гаряче.

— ну-у…дивлячись де. і взагалі до чого такі раптові зміни в зовнішності тобі в голову прийшли?

можливо в кані на свої дев’ятнадцять років розігрався бунтівний дух, який підштовхує на такі ідеї, але ще й головним фактором стало те що його гарний знайомий нарешті повернувся зі штатів і запропонував свої послуги як майстра майже безкоштовно.

— а-аргх, я не знаю. і хочеться, і колеться.

кан упав обличчям в подушку,а чхве присів біля нього.

— в любому випадку ти будеш виглядати сексі.

— а ти ж мене терпіти не можеш.

— я тебе взагалі-то зараз підтримую як найкращий в світі хьон чхве бомгю!

техьон засміявся в подушку.

— в тебе є ідеї де б ти хотів зробити пірсинг?

— думав на рахунок язика?це виглядало би ефектно. ну якщо не язик то соски, а так не знаю.

— чому в тебе саме такі варіанти!

— просто перше що прийшло в голову!

в кімнаті повисла тиша, яка була потрібна для того щоб подумати на рахунок цього всього. бомгю хмикнув і повернувся до роботи над домашнім завданням, поки техьон поглядом дірявив плакат з улюбленою музичною групою, який був приклеєний прямо над ліжком.

— підеш зі мною за компанію?

///

за стійкою на вході сидів приємний на вигляд хлопець, який наче працював не тут, а в офісі неподалік. він запитав на яку годину вони записані, техьон уточнив що то записаний він,і саме до майстра з іменем кай. тільки назвавши ім’я майстра, на кана з обіймами стрибнув блондин зі смішними кучерями.

— те! я так скучив! – техьон розміявся та крепко притиснув до себе друга.

— і я скучив, нін.

— о, доречі,хьон! це саме той друг про якого я тобі казав!

тільки зараз звернувши увагу на те, що поруч з каном стояв чхве, який як мінімум не розумів коли молодший зумів роздобути такого знайомого, блондин протягнув руку щоб привітатися.

— мене звати кай, ну а взагалі всі мене називають хюнінкай через те що в мене фамілія гарна. о, і техьон мені багато про тебе розповідав. ти ж той самий бомгю,так?

здавалося що його вже ніхто не змусить замовчати, тому що цей хлопець – чиста сонячна енергія в образі людини. після імпровізаційного знайомства, кай запросив техьона до свого робочого місця, а гю присів на дивані поруч. розповідаючи як пройшло стажування в америці та історії з якими різними і цікавими людьми кай зустрічався пройшло майже пів години, які увесь час слухали два уважних слухача.

— о, а ти вже вирішив яку прикрасу візьмеш?

— а що їх там багато?

— ну, тобі звичайну чи дати вибрати щось інше?

— можли-иво друге?

хюнін похлопав друга по спині і провів до стіни з різними дизайнами пірсингу, де те залип на хвилин п’ятнадцять.

— а ти нічого не хочеш зробити? – звернувся до бомгю кай.

— хм…мені більше татуювання подобаються.

— ах! ти ранив моє сердце,хьон!

— а ти татуювання не робиш?

— на жаль ні, я майстер з пірсингу врешті решт. але-е, якщо тобі потрібне тату можеш звернутися до йонджун-хьона. я в нього своє тату робив.

чомусь свою увагу на те,що у хюніна було величезне татуювання на всю руку, чхве звернув тільки зараз. поки молодший займався приготуванням робочого місця, бомгю зовсім не соромився і розглядав тату хлопця навпроти нього. навіть через білу сорочку було видно гарного дракона виконаного чорно-оранжевими чорнилами, хвіст якого починався з ліктя, наче обмотав всю руку, і закінчуючи головою яка була розміщена майже на всю лопатку.

бомгю все всеж таки задумався на рахунок пірсингу і за звичкою смішно звів брови.

— хі, бомгю-хьон милий.

///

— якого фіга ти взагалі захотів робити пірсинг якщо ти боїшся крові? – пошепки, але агресивно відповів чхве. на фоні грала типова нині популярна поп музика в перемішку з рок композиціями, що звісно виглядало дивно, але по своєму чарівно. це трохи заспокоювало.

— я не знав що я її боюсь настільки!

здається пірсинг робив техьон, а у чхве боліло не менше. правда у кана хіба-що вже ментально болів язик, а у чхве – рука, яку сжимали так сильно, що вона аж побіліла.

— так, зараз трошки поболить, а потім буде добре.

кай обережно доторкнувся до обличчя техьона, той закрив очі та відкрив рота.

очі бомгю бігали від хюніна до кана і навпаки, не знаючи за що вже можна вхопитися.

ніби він тільки недавно завершив своє навчання та практику, але кай працював так майстерно, що поки він голкою пробив язика, ні його рука, жоден м’яз на його обличчі не поворухнувся. і, дідько, бомгю ніколи не міг подумати що таке він знайде привабливим.

прикрасу швидко поставили, нарешті закрутили маленькою кулькою, колір якої так довго вибирали.

— все, готово.

— да?

говорити було як мінімум важко,тому хлопець знизив цю здатність до мінімуму.

— ось, бачиш, а ти хвилювався. так, поки можеш піти подивитися в зеркало, а я тобі приготую пам’ятку як за ним потрібно доглядати.

кан кивнув і попрямував до найближчого зеркала яке знаходилось неподалік.

— я радий що у техьона є той хто про нього піклується.

— не міг відмовити,але я і не знав що він може боятися хоча б чогось…

— всі ми люди хьон, і всі ми чогось боїмося. і те не виняток. а,і на випадок якщо тобі будуть потрібні мої послуги можеш подзвонити.

кай протягнув бомгю візитівку, яка була оформлена наче дитячий малюнок з намальованими квіточками і смайликами. оригінально, як для людини яка працює в такій сфері.

в голові у чхве загорілася така дивна ідея, що він навіть забув навіть що таке страх і сором’язливість. чогось цей хлопець так і притягував до себе, що і не хотілося прощатися.

нічого ж не станеться якщо запросити цього хлопця на каву?