All This Dystopia Needs Is A Blue Door

Бекка була вже на півшляху до дверей, де її чекала Келлі, коли почула плач Іден всередині і розвернулася, прямуючи назад у ванну.

 

Сем закотив очі, побачивши, що вона повернулась.

 

– Серйозно? – показав він так гарно як міг, тримаючи дитячі серветки у одній руці і ніжку Іден у іншій.

 

– Мабуть, мені не слід іти, – вона так думала з самого початку. Плач Іден зворушував її душу, наче їх все ще зв’язувала невидима пуповина. Не кажучи вже про те, що похід на ніч кіно у нинішній ситуації був лиш пародією на “нормальність”.

 

Але Келлі хотіла піти: говорила, що для них обох було б гарно ненадовго викинути з голови думки; до того ж Келлі витратила дуже багато часу переймаючись тим, як зробити ще кращими речі, кути яких вона і так вже практично згладила. Вона заслуговувала на будь-що, що зможе змусити її почувати себе краще, навіть якщо це лиш на декілька годин.

Сем теж погодився. Звісно погодився, для нього сприймати речі занадто легковажно було цілком нормальним.

 

– Їй просто потрібна зміна обстановки, – показав він, вириваючи Бекку з думок. – Я покладу її до ліжка потім. Розслабся і піди подивись фільм.

 

Іден не була задоволенню тим, що її перестали обтирати. Вона гучніше заплакала і почала бити Сема маленькою ніжкою, поки він не повернувся до своєї початкової справи.

 

– Але, я… – почала вона марно – погляд Сема зосередився на дитині.

 

– Я думаю, з нею все нормально. Немовлята плачуть, – сказала Келлі, що досі стояла, спираючись на дверну раму.

 

– Я знаю, знаю, – Бекка торкнулась плеча Сема, щоб той подивився на неї. – В холодильнику грудне молоко. Підігрій його, але не сильно. Пустушки лежать на комоді, але буде краще, якщо ти зможеш укласти її спати без неї.

 

Сем зітхнув і навіть не потрудився відповісти. Він викинув серветку в смітник і дістав новий підгузок.

 

– Бекка, він все зрозумів, – терпеливо промовила Келлі.

 

В кімнаті ледь вистачало місця щоб умістити трьох, але Келлі все одно підійшла щоб полоскотала ручку Іден, поки маленькі пальці не зімкнулися на її самих, а плач не змінився на прості схлипи.

 

– Привіт, сонечко, – сказала вона, – я твоя тітка Келлі. Пам’ятаєш мене? Я чула твій найперший плач. Ти навіть гучніше зараз.

 

– Мене не переймає, – сказав Сем з зухвалою посмішкою, після чого взяв Іден на руки і поцілував у щоку.

 

– Привілей глухих, га? – посміхнулася Келлі.

 

– Блаженна тиша, – згодився Сем.

 

– Думаю, круто, що зараз у вас трьох є свій дім.

 

– Я все одно сумую за всіма, – відповіла Бекка. Не бути впхнутою в одну кімнату з чотирма людьми повинно, мабуть, вважатися покращенням ситуації. На ділі ж це було ще одною річчю, до якої, як виявилося, тяжко звикнути.

 

Келлі кивнула. Посмішка зійшла з обличчя.

 

– А що щодо “спальних домовленостей”? – запитала вона нарешті.

 

Погляди Бекки і Сема зустрілися. Отже, Келлі помітила, що королівських розмірів ліжко було поділено на два окремих дитячим ліжечком посередині.

 

– Все нормально, – сказала Бекка несвоїм голосом. Вона говорила і жестувала одночасно, й було видно, що її руки трохи трусились. – Сем любить щоб ліжечко було поряд, відкритою стороною до нього, щоб, коли це його черга, він міг просто простягати руку і відчути, коли Іден прокинеться, а я люблю мати трохи свободи, до того ж, коли черга моя, мені не потрібно будити Сема, а коли його – я можу просто заткнути вуха берушами і спати всю ніч. Це ідеально для всіх з нас, – лепет. Це був лепет. Господи, Гелб, заткнися! – Енівей, ми зараз спізнимося на фільм. Пішли! Пока, Сем! Пока, Іден!

 

Вона практично потягнула Келлі на вулицю.

 

Спочатку Келлі поводилася тихо, вона засунула руки до кишень і йшла попереду, дивлячись на землю.

 

– Можу я дещо запитати? – сказала вона, коли вони пройшли повз пару будинків вниз по вулиці.

 

– Ага, – дозволила Бекка обережно.

 

– У вас з Семом… все добре?

 

– Все чудово. Чому ти запитуєш?

 

– Да так.

 

Вони пройшли повз ще одного дому, він мав запущений трояндовий куст з гілками, які виглядали так, наче жадібні маленькі пальці, що намагаються вилізти за межі паркану.

 

– Ми спимо не разом, – кинула вона на кінець.

 

– Я не хотіла докапуватись, – Келлі винувато подивилась вгору, її щоки червоніли.

 

– Але ми не робимо це. Насправді, ніколи… – Але вона так і не змогла змусити себе розповісти правду, навіть Келлі, – Це був перший і останній раз. Я кохаю Сема, але, я не думаю про нього у цьому сенсі. І він точно не думає про мене у ньому.

 

– Я хотіла поцікавитись, – визнала Келлі.

 

– Ти, а ще половина міста, га?

 

– Вибач. У вашій “спілці” тільки Сем, ну, гей, або, може, я, звісно, не впевнена, але, ну, ти теж?..

 

– Чекай, що? – Бекка різко зупинилась і схопила Келлі за руку.

 

– Я дуже вибачаюсь.

 

– Ти думала, я лесбійка? Чому? Просто тому, що я дружу із Семом?

 

– Ні, просто, все не виглядало так, наче ти по хлопцям, тому, я подумала, можливо… – Келлі продовжила іти швидкими кроками, і Бекка ледве почула її бурмотіння, – просто жадана думка.

 

Висновки зайняли у Бекки майже хвилину. Келлі? Гарріна Келлі, що, добре, перестала бути Гарріною Келлі тоді, коли вони опинилися в Нью Хемі, але та, що, начебто, збиралася стати Вілловою Келлі незабаром.

 

Коли вона привела мозок до ладу і підібрала щелепу з землі, вона змогла підбігти і зрівнятися з Келлі.

 

– Тобто ти хочеш сказати, що ти лесбійка? – задиханно спитала вона.

 

– Не… дуже, – тепер її лице стало малиновим. – Точніше, не повністю. Думаю, “пансексуалка” більш правильне слово? Коли тобі не важливий гендер? Це так називається, вірно?

 

– Я гадки навіть не мала, – чи слід їй було мати? Її другий найкращий друг, і другий хто камінг-аутнувся їй. Це шаблон такий?

 

І якщо так, як вона з цього приводу почувається?

 

– Я про це ніколи не говорила. Коли цілуєшся на вечірці, чи на спор – це одне, а коли “це” взаправду… – Келлі прикусила губу. – Отже, це “ні” від тебе, так?

 

Келлі. Гарна Келлі. Добра Келлі. Келлі, що була найбільш жаданою дівчиною старшої школи Вест Хем, але та, що доказала, що вона може бути набагато більшим.

 

І Бекка?

 

Це якесь божевілля.

 

– Не знаю, – відповіла Бекка, завмираючи серцем. – Чесно, більшість моїх закоханостей були катастрофою. Я повинна знати людину доволі добре, перед тим як почати навіть думати про те, щоб закохатися у неї, і, зазвичай, до того моменту це вже пізно. Тому, замість цього я просто… намагалася “Вдавати, що щось є, доки воно не втілиться”.*

 

– Окей, – повільно кивнула Келлі.

 

– Так?

 

– Так, це має сенс. Вибач, що зробила це все таким неловким.

 

Але вона виглядала доволі пригніченою, коли вони зайшли у церкву і сповзли на лавку.

 

“Хіба ти не знаєш, що ти Джулія Робертс тут, Келлі?” – хотіла спитати Бекка, але навкруги були люди, тому шансу це зробити не представилось. – “Ти кінозірка. Я просто ніхто, що живе з своїм кумедним сусідом за синіми дверми, тільки мої двері навіть не сині.”

 

“Дівчина, що була настільки дурною, що я не можу зізнатися у цьому навіть собі, й закінчила тим, що потрапила у халепу і вимушена була використати свого кращого друга в якості прикриття”

 

“Що ти можеш від мене хотіти?”

 

“Ніхто не повинен змушувати тебе виглядати такою сумною. Не я точно.”

 

Вечори кіно продовжували влаштовувати, навіть після перевороту. Можливо, лави були не так переповнені, але кількість людей, що збиралися кожної п’ятниці, щоб подивитись легкий беззмістовий фільм, котрий не має взагалі ніякого відношення до їхнього життя, була суттєвою.

 

Але все, про що могла думати Бекка, була Келлі поруч з нею; те, як вона хотіла, щоб ці блакитні очі блищали, ці широкі вуста розплилися у посмішку і оголили білі дорідні зуби.

 

Як би відчувалося цілувати ці вуста.

 

Під час перетворення Енн Гетевей, сцена з яким ніколи не перестане бути дратівливою і неправильною у своєму підході до краси, Бекка опустила руку на тильну сторону долоні Келлі, змикаючи навколо неї пальці і ніжно стискаючи.

 

Келлі вражено подивилась наверх і зустріла погляд Бекки.

 

Вона усміхалася. Секунду потому, Келлі посміхнулась також, а потім продовжила дивитись на екран, але тепер її погляд був таким, наче вона отримала найкращий подарунок у світі. Великим пальцем вона гладила зап’ястя Бекки.

 

Після цього Бекка не розуміла, що відбувається у фільмі, навіть при тому, що до цього вона бачила його три рази.

 

Вони не відпускали руки одне одної, допоки не прокрутилися титри. Келлі хитко посміхнулася до Бекки і вийшла в коридор не сказавши нічого, притискаючи руки сильно до себе, наче щось тут могло завадити виходу.

 

Вони пішли разом, за милі від їхніх балакаючих й сміючихся однолітків. Знадобилося пройти хвилин п’ятнадцять, поки натовп розсіявся, і тільки тоді Келлі запитала:

 

– І що це було?

 

– Я почала думати. Можливо, я хочу дати цьому шанс.

 

– А що сталося з потребою добре когось знати?

 

– Думаю, ми і так добре одна одну знаємо. Типу, ти вже бачила мої геніталії, – Бекка скривилася через те, як це прозвучало. – Не те щоб я запрошувала тебе подивитися на мої геніталії знову. Ми ще не на тому рівні.

 

– Ми і не повинні бути, – м’яко відповіла Келлі.

 

Вона виглядала так збентежено, що Бекка вирішила знову взяти її руку, обидвома своїми.

 

– Мені сподобалося, – сказала вона. – І, думаю, мені буде подобатись й надалі. Маю на увазі, це ж, типу, перше побачення, так? Тобто, не буде недоречним якщо ми, ну…

 

– Поцілуємось?

 

– Ага.

 

Келлі підходила повільно, наче направлялася до знервованого звіра, і їх губи зустрілися.

 

Це було ніжне, легке торкання, схоже на трепет метеликів, таких самих, як ті, що утворилися у животі Бекки, але надалі воно поглибилося. Бекка пройшлася кінчиком язика по губам Келлі, відчуваючи їх тендітність і слабкий аромат морингового мила від її шкіри.

 

Це дуже відрізнялося від ситуацій, коли тобі потрібно напитися достатньо, щоб винести когось, хто пхає язика тобі у глотку.

 

Бекка потягнулася, щоб зголубити щоку Келлі й пропустила крізь пальці її довге волосся.

 

Вона була втомленою багато місяців – через вагітність, через тяжку працю, просто через навіженість їхнього життя. Вона й забула що це може відчуватись так.

 

Можливо, вона ніколи і не знала.

 

Келлі відсторонилася.

 

– Так?

 

– Безумовно, так, – сказала Бекка й нахилилася знову, але Келлі підняла руку і зупинила її.

 

– Ти впевнена, що це не “Вдавай, що щось є, доки воно не втілиться”, чи щось таке, знову?

 

– Дуже впевнена, – проте Келлі все ще виглядала нерішуче, і, правду кажучи, вона заслуговувала на кращу відповідь, ніж ця. Бекка зітхнула. – Я обіцяю, що не зроблю цього з тобою. Я не можу обіцяти чогось більшого. Можливо, десь по дорозі я усвідомлю, що ти мені більше не подобаєшся. Але, якщо таке станеться, я скажу тобі. І це не те, що я відчуваю зараз. Мені все подобається.

 

Келлі усміхнулася широкою, сяячою посмішкою, котра завжди робила все кращим.

 

– Мені теж, – сказала вона й поцілувала Бекку у скроню, перед тим як прошепотіти до неї, – тоді, добре. Один крок за один раз.

 

***

 

Бекка повернулась додому через півгодини. Там було темно й тихо, тому вона розулася і пішла до спальні, намагаючись не розбудити Іден.

 

Лампа біля ліжка Сема все ще була увімкненою, хоча сам він лежав на животі поряд з книгою, що лежала “лицем” вниз й в будь-яку секунду могла полетіти на підлогу. Очі Сема були заплющеними, але він гладив Іден рукою, що була простягнута до її ліжечка.

 

Бекка присіла на підлогу акурат біля ліжка Сема, і, відчувши цей рух, він прокинувся, перевернувся й подивився на неї.

 

– Що? – запитала вона, хоча, вона прекрасно знала, що – посмішка не сходила з її обличчя.

 

– Гарний фільм? – показав він.

 

– Уявлення не маю.

 

– Що?

 

– Виявилося… Що я, типу… по дівчатам.

 

Рот Сема спочатку здивовано округлився, але потім він – Сем – почав сміятися.

 

– Тобто ти хочеш сказати, що нам потрібно додати ще одна райдугу до нашої маленької райдужної родини?

 

– Безсумнівно, потрібно, – сказала вона, хихикаючи.

 

Він сів, притулив її ближче до себе і поцілував у лоб.

 

– Ласкаво просимо до клубу. Я зроблю тобі значок.

 

Цей фанфік – переклад. Оригінал: https://archiveofourown.org/works/24043282

Дозвіл на переклад отримано.

* використовується фраза “fake it till you make it”, я не знала як її правильніше перекласти українською.