a fairy tale for a little boy

Казочка на ніч, вкладання спати та Юнгі, який має двох дітей (щоправда, один з них трохи його чоловік).

(extrovert needs – 4 роки потому)

extrovert needs можна знайти в моєму профілі. За деяких обставин я виставляю цю частину як окрему роботу.

Цілую за вподобаєчки!

Бета: 78etlya4ek

Приємного прочитання!

– Так, малечо, ходімо, пора вкладувати Залізну людину спати.

Маленький хлопчина різко обернувся. Ні! Як тато помітив, що він не спить? Чонгукі ж спеціально грався тихенько, щоб ніхто не почув та не погнав спати!

– Тату, але Залізна людина не хоче спати, – тихенько заперечив Чонгук. Він знав, що нічого не спрацює проти його тата. Якщо він сказав спати – це означає спати.

– Якщо він подивиться на те, як ти солоденько спиш, то можливо, теж захоче, – Юнгі присів, таким чином опинившись на одному рівні з сином.

Чонгук хотів ще заперечити, але він справді втомився за день. Тому, він протягнув руки до татуся, мовляв, візьми мене на ручки. Юнгі посміхнувся та зі словами «ходи сюди, мій маленький», потягнув його на себе та зафіксував свої руки під попою Чонгука, поки той обіймав тата за шию.

– Ти вже почистив зубки? – спитав Юнгі, коли вони йшли до ліжка. Чонгук кивнув. Йому було настільки зручно та тепло у татових обіймах, що він не знайшов сил розповісти, що взагалі-то, тато Хосок вже годину тому зібрав його спати, але він обхитрив його і пішов гратися з Тоні Старком.

Вкотре опиняючись у своєму ліжечку, Чонгук милується власною кімнатою: вони з татами гарно над нею попрацювали. Чого тільки коштували ці зірочки на стелі! Той день був дуже веселим: дядько Чімін подарував йому на день народження набір зірочок, котрі світяться у темряві, і він з татами на наступний день прикрасили його стелю. Татусь Хосок стояв на драбині та тримав його за талію, поки Чонгук обережно клеїв зірки. Юнгі відклеював скотч, та передавав синові, який командував його чоловіком, приказуючи, біля якого кутка кімнати його тримати. Вони зробили декілька фотографій, які зараз прикрашають їх сімейний куточок.

На полицях стояли книжечки з казками, улюблені іграшки, настільні ігри. На столі лежав розкритий альбом, на якому він недавно малював свою сім’ю.

– Тату, я забув скласти, – Чонгук показує пальчиком на стіл. – Можеш, будь ласка, поставити на полицю? Але не дивися на малюнок, я ще не закінчив!

– Добре, зараз, – Юнгі чесно не дивився (лише одним оком, поки закривав альбом).
Чонгук натягнув покривало аж на ніс та уважно спостерігав за татом. Раптом у нього виникла ідея.

– Татусю Юнгі, а можна ти мені розкажеш казочку?

– Звичайно, яку ти хочеш? – Юнгі вже хотів взяти будь-яку книжку з полиці, про яку скаже син, але той лише натякнув йому сісти поряд.

– Я хочу твою казочку, – тверто мовив Чонгук.

– Гаразд, про кого?

– Давай про печеньку Шукі, який знайшов своїх друзів!

– Чонгук так давно не чув про нього! Як він міг забути, що минулого разу тато так і не закінчив свою казочку?

– Добре, – посміхається Юнгі та гладить сина по волоссю. – Нагадай, любий, на чому ми закінчили?

– Після того, як Шукі втік від своєї сім’ї, він познайомився з Коєю на Арджеєм!

– О, так, – Юнгі починає швидко вигадувати продовження. – Якось ці троє друзів гуляли містом. Вони заходили в кафе, пили каву та дізнавались щось нове про один одного. Сиділи-сиділи, як раптом, у вікні вони побачили якогось дивного хлопця, який гнувся в різні сторони та висоту, приймав різні форми. Його голова – червоне сердечко. Друзям дуже сподобались його трюки, тому вони вирішили підійти до нього. Хлопець, побачивши їх, закружляв, в наступну мить робив хвилю руками, – Юнгі зімітував, Чонгук захіхікав з нього. – Друзі такі: «Вау! Ти крутий, давай дружити?». Дивний хлопчина такий: «А давайте! Мене звуть Те». Так в їх компанії з’явився ще один друг. Вони багато гралися разом, дивилися фільми, веселилися. Якось Шукі йшов по піцу, але в провулку побачив жовте цуценя, яке сумне сиділо в коробці. Шукі підбіг до нього і такий: «Чому ти такий сумний? Оближ те, що сталося, ходи зі мною! Нас велика компанія друзів, тобі ніколи не буде сумно з нами!», та протягнув тому свою руку. Чімі спочатку вагався, але вирішив довіритися йому. І не помилився. Вони купили багато-багато їжі та пішли додому, де були інші. Всі зраділи новому другові. Вони знову їли та веселилися, поки не потомилися, та не лягли спати. Солодких снів, – Юнгі поцілував Чонгука в лобик. Той вже солоденько сопів.

Залишивши нічник увімкнутим, Юнгі тихенько начинив двері дитячої, та пішов у спальню.

Там, у ліжку лежав його любий Хосок, який щось дивися в телефоні. Почувши, що його чоловік в кімнаті, Хосок поцікавився, наскільки швидко сьогодні заснув Чонгук.

– Майже одразу, він був втомлений, – Юнгі заліз під покривало та притягнув Хосока до себе, щоб примоститися в того на грудях. Точно кіт. – На диво, обійшлося без істерик.

– Слава Богу, – Хосок цьомнув Юнгі у волосся. – А той цей малий мене обманув, а я повівся.

– Тобі пощастило, – хіхікнув Юнгі. Чонгук зазвичай не істерить, але як і у всіх дітей, бувають малі ускладнення.

– Цього разу, ти впевнений, що він дійсно спить? – занепокоєно питає Хосок.

– Угу.

Юнгі вже лінь розмовляти. Він втомився за день, а зараз гріється на своєму тепленькому чоловікові. Він має право заснути.

– Ти такий гарний, – Хосок теж хоче спати, але він ще не зайнявся сьогодні денною нормою захоплення своїм чоловіком. – Як і в студентських роках, так і зараз. Я такий радий, що ти відповів мені взаємністю. Ти таких неймовірний.

Хосок сильно обійняв Юнгі та зарився носом у його волосся. Чоловік на це лише скиглив носа – йому так добре лежалося.

– Дякую, я теж радий, але гайда спати, – Юнгі задоволений, що отримав свою похвалу, але у нього є дитина номер два.

– Добре-добре. Ти заспіваєш мені колискову? – Хосок вимнув настільну лампу, примостився.

Юнгі уявно закотив очі, але почав мугикати мелодію «Котика сіренького».

Котику сіренький, котику біленький..

Юнгі з Хосок розписалися одразу, як випустилися з університету. Та той час вони вже зустрічалися чотири роки. На останьому курсі на день народження Хосока, Юнгі зробив йому пропозицію. Ніхто цього не очікував, тому сюрприз вдався. Хосок тоді ледь не розплакався, бо хьон, це я мав зробити тобі пропозицію!..

Котику волохатий, не ходи по хаті..

На момент випуску, вони знімали квартиру. Юнгі вже мав роботу, в той час коли Хосок тільки завершив своє стажування в тому ж агенстві, що і Юнгі, тільки на посаду хореографа. Поки Юнгі сидів в своїй студії та створював на світ нові чудесні пісні, бо він супер-мега-геніальний-продюсер, Хосок під ці ж пісні ставив постановки для айдолів. Так і жили: в день робота, ввечері час разом. Їх все влаштовувало.

Не ходи по хаті, не буди дитя ти…

Але в якийсь момент, вони зрозуміли, що їм мало бути в двох. Це був дуже відповідальний крок, але вони раді, що зробили його: тепер у них є сонечко, якому вже виповнилося п’ять. Вони взяли його у дворічному віці. Було важкувато, незвично, але до всього звикаєш. А свою зіроньку вони надзвичайно сильно люблять, і нікому, нізащо не віддадуть.

Дитя хоче спати, котику волохатий…

Їх син, Чонгук, зараз солодко спить у сусідній кімнаті. Юнгі домугикав останні рядки колискової та вже провалився в сон. Хосок з любов’ю цілує його в лобик та мовляє:

– Солодких снів, коханий.