_ Підозри _

II

В той час Нельсон прокинувся від звуку СМС.Побачивши ім’я відправника, він жбурнув телефон на другий кінець дивану.

— О, Мет не зараз.Я ще не готовий до адекватної розмови — Перший варіант відповіді який промайнув. — О, я тебе нарешті цікавлю?Чи ти відчуваєш провину за те що кинув мене самого у минулу ніч? — Все це сочилося образою.Образою яка була на нього так не схожа, весь цей негатив та незадоволення.Фоггі почувався як подружка яка сподівалась на щось після веселої ночі. — Як файно, Франклін.Тепер ти один з тих дівчат на тиждень, що раніше були у Мета. Хоча можливо він мене справді кохає?До біса це все.

Йому потрібно було з кимось поговорити.Адвокат згадав лише одну людину яка може допомогти йому у цій ситуації.Взявши телефон він, набрав номер, що був записаний вже давно ще зі студентства. Почулися гудки…
— Марсі ти мені потрібна! Я знаю що це неочікувано, після нашої останньої зустрічі пройшло достатньо часу.Але зараз мені потрібна твоя компанія — Дівчина аж відсунула трубку від вуха.Шоковано кліпаючи, поглянула у свій записник.Справ на сьогодні в неї більше не було.
— Гаразд, гаразд Нельсон в мене є час обідньої перерви.Через тридцять хвилин будь готовий. Я за тобою заїду — Далі почулися лише глухі гудки.Він поглянув у дзеркало.

— Мати моя рідна!Добре, Франкліне у тебе є час.Ти ще можеш це виправити. — Бігом він зібрався у душ.Підібрав чисту сорочку, костюм.З яким він би виглядав пристойно, все-таки його подруга елегантна дівчина він повинен відповідно виглядати.

Вже вечоріло.Мет так і не отримав відповіді  на повідомлення.Тому він вирішив навідати Фоггі. Підходячи до будинку. Він почув серцебиття його партнера.Та авто яке під’їхало прямо до під’їзду.Як тільки адвоката вийшов він хотів його окликну.
— Нельсон, сюди. — Фоггі швидко сів у авто, навіть не озираючись.Тому не помітив його. Проте він помітив їх.

— Його найкращі парфуми.Нельсон користувався ними лише в особливих випадках та на обіди зі мною. Але з цією жінкою.Цей баритон Мердок не спутає ні з ким.Чому він знову спілкується з нею? З цією поганю. — Схвильованою ходою,  та з гарячою головою.Метью побрів стежкою.Коли він вже був удома.Йому прийшло СМС.
— Привіт.Все добре, напевно просто перевтомився.Заходити не потрібно, буду зайнятий.На добраніч. — Прослухавши повідомлення, Мета переповняли почуття.Нерозуміння, ревнощі, злість та сум від недовіри до нього.

— Ну розповідай що у вас там? — Вже сидячи в приватній кімнаті, одного з найдорожчих барів цього міста.Адвокатка почала розмову.

— Вибач що викликав тебе посеред дня, але… — Він відпив з келиха.В горлі було сухо як ніколи.

— Пробач, у нас?Це ти про кого?

— Ой, та не шарійся Фоггііі — Вона протягнула його ім’я з такою насолодою.Їй завжди подобалося, знущатися з нього. — Все було зрозуміло, ще тоді у коледжі, але я не хотіла у це вірити.Хоча всі навкруги ніби про це знали, не даремно вас кликали “Одруженою парочкою”.Ближче до суті, що накоїв Мердок? — В цей раз він випив все зі склянки.Та голосно поставив келих.

— Все настільки очевидно? — Вона лише поглянула на нього з очікуванням. — Гаразд, ем я й Метью…

Вони розмовляли достатньо довго.На здивування Марсі слухала його уважно, іноді підливаючи їм у келих. Адвокат їй все розповів і про їх рідкі зустрічі, про втечі Метью у ночі. Іноді вони навіть сміючись, згадували якісь старі історії.
Вони вийшли на перекур.На дворі вже була темна ніч. На їх щастя бар працював всю ніч.

— Знаєш Фоггі перед всім, тобі потрібно самому вирішити чого хочеш ти.Стосунків, все-таки дружби чи жити життям без Метью Мердока. — Нельсон ще міг стояти на ногах рівно.Отже, випив замало.

— Я знаю чого я хочу.Але чи хоче цього він.Я боюся що як тільки я про це заговорю.Все скінчиться.Його відмова вб’є мене — Зазвичай Нельсон не палив, але цього разу з задоволенням затягнувся.Цей дим був настільки гіркий як і його думки про майбутнє. — Ти помітила мої почуття ще у коледжі.А він?Ти не помічала чогось подібного з його сторони? — Адвокатка все прекрасно помічала.Але тоді вона списувала це все на якусь покинутість чи образу.Фоггі звісно був милим та вона не хотіла віддавати його ще комусь. — Не впевнена. Мене тоді цікавив тільки ти. — Затушивши свою папіросу.Марсі зайшла в середину, потягнувши його за собою.Так вони й сіли тримаючись за руки.
— Нам з тобою завтра рано вставати. Тому довго не затримуємось.Та якщо в тебе будуть якісь труднощі дзвони в будь-який час. — На останок вона стиснула його долоню. — Тебе підвезти чи ти на таксі? — Врешті адвокатка відпустила його долоню.Він тільки зараз помітив настільки це було дивно. — Підвезти, але тобі хіба можна за кермо? — Вже одягаючи пальто, Марсі оглянулася на нього та кинула йому піджак.

— Я пила сік весь цей час.Я на дієті — Нельсон був здивований та не дуже.

 — А тоді добре — Зібравшись, він розплатився.Дорогою до дому вони їхали мовчки.Не через якусь напругу, навпаки через над спокійну атмосферу.

— Дякую, Марсі.За все — У відповідь вона лише мовчки посміхнулася.