9

Ешлі потягла жінку за собою в ліжко.

-Чекай, кицю, не тягни ж ти так, я йдуууу – ніжно простогнала Амалія.

-Повільно йдете, пані

Жінки впали на ліжко й загорнувшись в ковдру спілкувалися.

***

Роки роботи Ешлі Дворецькою летіли, а стосунки дівчат ставали дедалі міцнішими й дівчина лише формально була Дворецькою.

Амалія піклувалася про Дворецьку більше, аніж мала за посадою, жінка турбувалася за все, що відбувалося в житті Дворецької й максимально намагалася їй допомогти зв’язками й знаннями.

***

Дзвінок у двері.

Ешлі відчинила двері. Це була власниця цього будинку, Амалія, вона стояла з розкішним букетом червоних лілій.

-Оскільки сьогодні вже 5 років як ми знайомі, я вирішила тебе трохи здивувати, тому зараз ти ставиш букетик у вазу й ідеш за мною.

Дворецька була приємно здивована. З її очей випромінювалась радість, але вона не могла сказати й слова. Поставивши букет у вазу, дівчина підійшла до Жінки, а та ж своєю чергою потягнула юначку у свою машину.

***

Спочатку вони заїхали в магазин одежі, де Амалія купила чудову сукню для Ешлі й забрала своє замовлення.
Чорна приталена сатинова сукня чудово підкреслювала неймовірну фігуру дівчини, Амалія сама раділа, що вони знайшли таку неймовірну сукню.

Наступний пункт до якого вони їхали це був магазин взуття, де знову ж таки жінки придбали собі невеличкі підбори, ну в Амалії каблук десь 8 сантиметрів, в Ешлі 5, ну нормально, для їх високого зросту саме те)

Далі Керуюча відвезла дівчину в магазин спідньої білизни й вже потім вони поїхали за місто.

По дорозі звісно дівчата зупинялися на перекус й перекур, тому вони трохи пізніше приїхали ніж планувала Амалія, але нічого, все поки йде за планом жінки.

-Золотце моє, ось ми й приїхали. – машина зупинилася біля великої білої будівлі посеред лісу.

Звісно дім не настільки великий як в Амалії, але порівнюючи зі звичайними, то великий.

-Дивись, крихітко, зараз твоя задача піти й переодягтися у нове вбрання, а потім я прийду по тебе, гаразд?

-Добре, але ти мені не скажеш що тут відбувається, так багато нового, це якось забагато для 5 років знайомства.

-Все трохи згодом, котику, трохи згодом. – поцілувавши дівчину в лоб, жінка провела ту в кімнату й пішла перевірити, чи все готово.

***

І от, пройшло з пів години, Амалія в розкішному літньому білому костюмі й червоних туфлях прямувала за дівчиною, яку з’їдало очікування.

-Довірся мені – жінка підійшла до Ешлі й зав’язала тій очі шовковою стрічкою – давай мені ручку й просто не поспішай, добре?

-Добре, тільки якщо я впаду, впадеш ти, й вже не випадково – обличчя дівчини осяяла посмішка.

-Домовились.

Амалія провела дівчину на задній двір будинку. Там стояв накритий стіл, звідти йшла стежка в глиб лісу, ну так здавалося на перший погляд.

Жінка обережно вела дівчину через ліс. Через 10 хвилин ходьби жінки опинилися на пляжі.

На березі моря стояла гарна біла арка обплетена червоними ліліями. Жінка провела Ешлі під арку й розв’язала їй очі.

– Поки не розплющуй оченятка, я скажу тобі, коли можна, домовились?

-Угу – дівчина закрила очі своїми долонями й очікувала, коли вже можна буде їх розплющити.

-Все, забирай ручки від очей.

Ешлі розплющила очі й побачила Амалію що стояла на одному коліні, тримаючи в руках коробочку з кільцем на фоні чудового морського заходу сонця.

-Люба моя Ешлі, дівчинка моя, ми з тобою пройшли через купу різних труднощів, радості, щастя. Все це ми пройшли разом, пліч-о-пліч і я хочу пройти увесь цей тернистий шлях під назвою життя з тобою в якості дружини, а не Дворецької. Тож, чи вийдеш ти за мене, Ешлі?

На очах дівчини виступили сльози, а замість слів вона просто почала кивати головою. Амалія підвелася й взявши ручку дівчини, вдягла їй каблучку на тендітні пальчики й міцно обійняла свою маленьку дівчинку.

Після чого дівчата пройшлися по березі моря, навіть скупалися в прохолодному серпневій воді, прогулялися по лісі й пішли їсти.

На наступному тижні дівчата розписалися й стали офіційно сім’єю.
Але нічого не заважає Ешлі все ще ходити в еротичному вбранні Дворецької)