8

Всі три місяці канікул хлопці не відходили від один одного, у своїй кімнаті вони нескінченно цілувалися, обіймалися, але як тільки виходили за межі кімнати – грали друзів, обіймалися не так міцно, за ручку не тримались і ні в якому разі не цілувалися.
Канікули вже підходили до кінця, а це означає що більшість студентів повертається у “рідний” гуртожиток, або з’являються нові першокурсники. Цю картину спостерігали хлопці з дев’ятого поверху, як деякі заходили з валізами до будівлі.

– Ха-ха, я пам’ятаю, як тільки заселявся я не міг нормально валізу до кімнати донести. – він затягнувся цигаркою. – А пам’ятаєш, як твоя валіза впала і налякала пів гуртожитку? – засміявся Фелікс.
Хьонджин теж розсміявся і кивнув головою.

– Блять, Лікс, ти так сексуально куриш. – шиплячи виразився Хьонджин. – Не зваблюй мене.
Фелікс хтиво усміхнувся і підморгнув хлопцеві, на що той засоромився і відвів погляд.
– Ну куди ти дивишся, Джинні? Невже я не так сексуально курю?
– Сексуально… – невпевнено підтвердив Хьонджин.
– А ти знаєш, що ще ці губи вміють робити, Джинні?
Хлопцю навіть і не снилося, що Фелікс вміє робити губами, він уявляв, але відразу ж намагався думати про каченят, ставок, роботу й інше.
За всім спектром емоцій уважно спостерігав Фелікс, він би міг і далі продовжувати, але його думки перервав звук з телефону.
Це було повідомлення від Мінхо.

” – Привіт. Я завтра повертаюсь у гуртожиток.” – хлопець усміхнувся і надрукував у відповідь.
” – Привіт! Ми раді, тебе завтра зустріти?”
” – Ні, дякую, я сам приїду, просто вас попереджаю.”
Фелікс знову затягнувся цигаркою і випустив хмару диму.
– Мінхо завтра повертається, він сказав, що сам доїде.
– Ооо, ну нарешті! Явлення Христа народу. – дійсно, поява такого сусіда не може бути не радістю, він аж всі три місяці був відсутнім у житті своїх друзів, лише іноді писав їм.

На наступний день, коли Мінхо повинен приїхати хлопці його очікували, останнім повідомленням від нього був це “Потяг затримується, мене всі заїбали.”
Поки хлопці його очікували вони цілувались, Фелікс сів на ноги в сторону обличчя Хьонджина і кожен намагався показати свою ініціативу і любов у поцілунку.

Фелікс горзав стегнами та торкався долонями чужої шиї й ключиць, Хьонджин же стогнав у поцілунку і тримався за стегна хлопця.
– Як же ти смачно пахнеш… – блондин пройшовся кінчиком носа по тонкій шиї вдихаючи запах квіткових парфумів, залишивши ніжні поцілунки на шиї брюнет відкинув голову, а поцілунки набували більш пристрасного характеру.

– Фелііікс…Поцілуй мене в губи. – пошепки попросив Хьонджин, і Фелікс виконав його бажання.
Вони цілувались з новою силою, але як тут ручка двері смикнулась, що вони не почули, це був Мінхо з валізою.

– Я приїх…Ого. – вигукнув Мінхо коли побачив таку картину, друзі як почули знайомий голос скам’яніли. Вони дивились на один одного в ступорі десь хвилину, поки Мінхо не продовжив. – Я авжеж думав що ви зрештою почнете зустрічатися, але я не думав, що я взнаю в такий спосіб. – він почав відкривати валізу. – А і ще, до речі, ви ж цим не займалися?
Хлопці від почутого почервоніли, але відповіли що ні.
– От і добре, будь ласка, не їбіться на моєму ліжку.
Вони кивнули головою і Фелікс зліз з Хьонджина, як тільки Мінхо дістав всі речі й в кімнаті стало помітно, що він приїхав, хлопець сів на ліжко перед сусідами запитавши.
– І як давно ви зустрічаєтеся, закохані мої? – ці закохані дивились на один одного ніби вони вчора почали зустрічатися.
– Як тільки ти поїхав… – відповів Хьонджин.
– Ого, а хто перший зізнався?
– Я. – відповів Хьонджин.
Мінхо був дуже здивований, бо він у своїй голові ставив ставки на Фелікса.
– А ти що робив всі три місяці?
– Ооо… – і Мінхо почав розказувати, де його носило всі ці канікули.
А його носило на різних роботах, замість того щоб відпочити в рідному місті – він там працював. І працював ким тільки можна: бариста, офіціант, прибиральник, навіть встиг дати індивідуальні уроки по танцях, одним словом все майже було схоже як рік тому. Але тепер роботу треба знайти тут, у Сеулі.

У Фелікса і Хьонджина за всі ці три місяці майже нічого не змінилося, вони так само ходять на роботу, Фелікса трішки підвищили, вони почали зустрічатися, це буквально всі новини.
Хлопці заговорили за минуле, вони згадували як рік тому підіймалися на цей дев’ятий поверх, як всі познайомились та що пережили за перший курс, іноді так не віриться, що час швидко йде.

– А я навіть не думав, що по приїзду в Корею закохаюсь! – зі сміхом виразився Фелікс, не сильно б’ючи свого хлопця по плечу.
– Думаєш, я гадав? – поставив риторичне питання Хьонджин.
Всі посміялись, але вже треба було думати за навчання і те, що вони робитимуть на другому курсі.
Вони попередили Мінхо, щоб той нікому не казав за те що вони зустрічаються, він поставився з розумінням і пообіцяв тримати мовчання.

Хлопці весь день душевно балакали, коли вже стемніло Мінхо ліг спати, а закохана пара стояла на балконі.
Фелікс як завжди палив поки розмовляв з Хьонджином, як тут він посеред розмови запропонував.
– Може знімемо танцювальний зал? Я б хотів навчити тебе бальним танцям… – Фелікс видихнув хмару диму у вікно і задумався над сказаним.
– А гайда. – усміхнувся хлопець, затягнувшись цигаркою. – На який час?
– Після дванадцятої.
– Я тебе зрозумів. – Фелікс останній раз видихнув хмару диму і поклав недопалок у коробку. – Пішли. – і вони разом зайшли в кімнату.

На наступний день Фелікс пішов в університет, щоб взнати за танцювальний зал, і йому пощастило: він відкритий і є змога його собі безплатно орендувати поки ніхто не зробив це першим.
Фелікс домовився, що зал орендується на дві години, викладачка погодилась і жартівливо промовила, що він може його хоч на весь день взяти.

– Джинні. – вигукнув Фелікс, заходячи до кімнати.
– Так?
– Бери речі, ми йдемо в зал танцювати.
– Ти що серйозно? – здивовано спитав Хьонджин піднімаючись з ліжка.
– Так, бери речі, я домовився за зал. – і вони швидко взяли свої сумки зі спортивною формою.

У спортзалі нічого за рік навчання не змінилося: такі самі великі дзеркала, яскраве світло, але це їхній зал на цілі дві години.

– А ну, показуй мені що ти хочеш навчити. – із зірочками в очах сказав Фелікс.
– А ну, стій. – і Хьонджин відразу ж взявся за танець.
Вони вчили елементарні рухи самби, сам Хьонджин віддав майже все своє життя цьому танцю і йому було надзвичайно приємно, як Фелікс старанно виконував рухи.
Хьонджин проводив руками по тілу Фелікса, коли той робив щось не правильно, ставив, наприклад на таз, або виправляв положення рук і плечей. Це змушувало відчувати мурахи по всьому тілу.

– Повторюй за мною. – Хьонджин встав позаду Фелікса, ставлячи свою руку на стегно хлопця і почав рухати своїм тазом.
Фелікс за ним старанно повторював і уважно слухав вказівки свого хлопця.
– А тепер спробуй руками рухати, як я. – Хьонджин продовжував рухати тазом додаючи рухи рук, Фелікс намагався робити так само.
– Ти молодець, але контролюй баланс. – відгукнувся Хьонджин про танець Фелікса і продовжував танцювати з ним.
Час у залі вже доходив до кінця, але вони встигли поставити танець.

Не дивлячись на те, що для Фелікса це був складний вид танцю, зі своїм хлопцем відчував легкість і розслабленість, він під такт музики рухався з Хьонджином і періодично загравав.
” – Ти дивись який, шо робить” – подумав Хьонджин і взявши за руку хлопця закрутив його, що той впав в обійми.
Фелікс міцно схопився за плечі Хьонджина, а той зігнув його праву ногу.
– А от нічого загравати зі мною під час танцю. – зі самовдоволеною усмішкою сказав хлопець. Фелікс налякано вдивлявся в карі очі хлопця, але не розгубившись він поцілував своє кохання.
Хьонджин спочатку хотів обірвати поцілунок, але піддався таким пухким солодким губам, він сильніше взявся за талію Фелікса, коли той міцно тримався за його плечі.

Коли вони перестали цілуватися, вони торкнулись своїми носиками, хлопці не хотіли відпускати один одного і хотіли б, щоб цей момент тривав вічність. Але треба збиратися.

– Ти моє кохання. – низьким голосом прошепотів Фелікс у вухо хлопця.
– А ти моє. – відповів Хьонджин, ховаючись у копиці Фелікса.

Час перебування дійшов кінця, вони зібрали свої речі та вийшли із зали.