7

Посміхаючись Амалія тихо й повільно наблизилася до ліжка, милуючись феєричним оргазмом дівчини. Нахилившись над її червоним обличчям жінка прошепотіла.

-І як тобі мої картини, кицюня?

Ешлі розплющила очі й перелякавшись від зненацького появу жінки, смикнула випадково Амалію за коси. Дівчина нервово почала одягатися й відсуватися від Жінки.

-Пані Амалія, Я… Вибачте, будь ласка. Я.. 

Але дівчинка не встигла договорити, бо господиня закрила їй рота коротким цілунком.

-Не нервуй ти так, все добре – Жінка сіла поряд з дівчиною, поклавши голову тієї собі на коліна. – Я серйозно, заспокоюйся, перелякалася так, ще й нервуєш і чого питається.

Керуюча повільно гладила дівчину по голові, пропускаючи свої тендітні пальчики через волосся дівчини.

-Я взяла собі відгул на декілька тижнів, тож  тобі доведеться чекати доки я покину кімнату, щоб повторити – Жінка злегка посміхнулася. Ешлі ж  просто мовчки лежала палаючи від сорому.

***

“Чому Амалія така сумна. Може сильно втомилася? Тоді зрозуміло чому вона взяла собі відгул” – Міркувала Дворецька поки заварювала чай для жінки.

-Пані, у вас все добре? Ви виглядаєте якось засмучено.

-А? – Жінка перервалася від роздумів – Не звертай уваги котику, дякую за чай, якщо хочеш, можеш піти позайматися своїми справами, по роботі нічого немає.

-Добре, якщо знадоблюся кличте, я буду у своїй кімнаті, я ще не встигла її облаштувати за своїм смаком.

-Домовились

***

-Сука, я не можу, ні, це занадто складно… – Пошепки казала сама до себе сонна Амалія.

Жінка встала з ліжка, взяв пачку цигарок жінка вийшла з кімнати й пішла на балкон.

На другому поверсі знаходилися 2 великих балкони й декілька різних кімнат, одні з яких кімнати жінок. 

Сівши у крісло жінка підкурила цигарку й мовчки сиділа, дивлячись в далеч.

Посидівши так до світанку жінка уходила з балкона та йшла займатися щоденними справами.

***

-Пані, що з вами? Ви виглядаєте так, наче не спали декілька днів. – Ешлі вже не на жарт хвилюється.

-А, оу, вибач що я в такому стані, хоч в мене й відгул, але дистанційні завдання ніхто не скасовував. – Посміхнулася жінка, потираючи очі, які червоні точно не від праці за комп’ютером 

***

-Як же ж  хочеться пити. Сподіваюся що я не розбуджу Амалію тим що буду ходити туди сюди по дому. – бурчала собі під ніс дівчина виходячи з кімнати. -Ох, як прохолодно в коридорі, чому це так – озирнувшись навкруги дівчина помітила що один з балконів зараз відчинений.

Ешлі попрямувала туди, щоб усунути джерело холоду, але підійшовши ближче, вона помітила Амалію, що сиділа з келехом вина, цигаркою, в одній лиш спідній білизні й плакала. Вона швидко підійшла до керуючої, відібрала цигарку, кинувши ту в попільничку й потягнула за руку до кімнати власниці. Вона навіть не чинила опір, жінка була настільки виснажена, що ледь стояла на ногах.

Посадивши жінку на ліжко, Дворецька накинула на ту теплу ковдру й ставши перед жінкою вона обійняла ту, аби заспокоїти. Керуюча лише обійняла дівчини й плакала.

Постоявши так хвилин з 15 Амалія відносно заспокоїлася й відлипла від дівчини.

-Все добре, я поруч, що трапилося, Амаліє? Може поспите, а вже потім поговоримо?

-Я не можу спати…

-Чому?

-Я постійно уві снах бачу її… 

-Кого, Ви про що? я не розумію…

-Кейт… – на очах жінки знову з’явилися сльози. – Це моя колишня дружина, вона вмерла… декілька днів тому… Її збили на пішохідному переході, але вона вмерла не відразу… вона мучилася деякий час, доки її знерухомлену не помітив інший водій, але поки доїхала швидка, вона вже скінчалася… Водій що скоїв злочин через 2 кілометри від місця де її збив, вилетів з обриву й, сподіваюся, палає в пеклі.

Я була на похоронах Кейт, вона виглядала жахливо, на її тілі стільки ушкоджень… і її обличчя… цей образ переслідує мене вночі. З її похорон я не сплю, я не можу…