7. Полювання з Землештормом
від Тігріс— Хвіст нижче, лапи трохи зігнуті. – повчав Землешторм. – ти схожа не на мисливицю, а на п’яного барсука.
Був теплий день Зеленлисту, коли воєвода разом з його новачкою вирушила на полювання. Тигролапка була так захоплена цією маленькою пригодою що забувала слухатись виховника. Ось і зараз коли Землешторм вчив її мисливської стійки, кішечка вертілась, оглядалась навкруги і пробувала ловити метеликів.
— Тигролапко! – гукнув воєвода. – ти мене чуєш?
Новачка швидко виправила стійку й почала повзти.
Земля була суха через малу кількість опадів, й покрита минулорічним листям.
— Тихше переставляй лапи. – знову нявкнув Землешторм.
— Добре, – відповіла Тигролапка. – давай вже підемо по справжньому полювати.
Кішечка зупинилась й поглянула на воєводу своїми блакитними очками.
Виховник крутив своїм темно-коричневим хвостом. Його зелені очі грізно сверкнули. За мить він подолав себе й кивнув.
— Добре. Подивимось що в тебе вийде.
***
Коти йшли лісом іноді озираючись довкола чи принюхуючись. Птахи щебетали й іноді над головою проносились швидкі тіні. Тигролапка знову відволіклась від шукання здобичі, й весело бігла попереду виховника.
— Чшшшш. – зашипів Землешторм налякавши новачку. – тепер понюхай повітря.
Тигролапка вдихнула запахи лісу, темлого повітря, сухої трави. Через мить вона радісно нявкнула:
— Кролик! Я чую кролика.
— Тихше, чи ти знаєш як полювати на нього? – шикнувши спитав Землешторм.
Тигролапка здивовано підняла голову.
— Еммм… Ні. – пробубніла новачка.
— Тоді слухай, миша тебе чує, тому до неї підкрадатись треба обережно. – розказував воєвода. – а кролик, чує твій запах і при небезпеці рване й ти його не догониш. Тому що треба робити?
Новачка задумалась.
«Якщо кролик відчуває запах, то треба зробити так зоб він його не чув» – міркувала Тигролапка.
— Землешторме, – звернулась кішечка до мовчазного вояка. – а якщо обійти кролика з іншої сторони то він нас відчує?
Воєвода посміхнувся.
— Ти молодець. Так, якщо зайти зі сторони звідки дує вітер кролик нас відчує, але якщо піти проти вітру то ми його відчуємо а він нас ні. – розказав Землешторм.
Тигроліпка гордо випрямила спинку. Похвала виховника заділа її.
Коти почали потрохи підходити до місця де можливо сидів кролик. Травинки лоскотіли живіт й будяки чіплялись до шерсті. Вони підійшли досить близько коли Землешторм змахнув хвостом й побіг на кролика. Тигролапка була за ним.
Коти перебігли кущі й кинулися на звірятка. Кролик не очікував побачити тут котів тому не зразу почав убігати. Тигролапка пригнула на нього й прикінчила.
Землешторм підійшов до неї.
— Прекрасно. Тепер пора до табору. Вже вечоріє. – й кіт повернувся до лісу та пішов геть.
Тигролапка взяла кролика та гордо подріботіла вперед.
***
Землешторм перший увійшов до табору. Тигролапка зайшла слідом й кинула свою здобич у купу. До неї зразу кинулась Смугаста:
— Донечко! Моє любе кошенятко. – почала вигукувати вона. – ти сама піймала такого великого кролика!
— Ну… Мені Землешторм допомагав. – ніяково відповідала Тигролапка.
— Годі, пішли я тебе вимою. Вся мордочка в пилюці. – не звернула уваги на її слова Смугаста.
— Я не маленька! – запротестувала новачка.
— Ти назавжди залишишся моїм маленьким кошенятком. – лизнула доньку Смугаста.
0 Коментарів