6

Щоб повторити стиль Миколи Гоголя, хлопець записував всі дивні думки, що бунтують в його голові перед сном і на ранок спробував їх зв’язати між собою, виписуючи новий твір.

Вийшло ніби непогано, та оцінювати не його справа. На його погляд література не піддавалася вподобайкам, це щось за межами оцінок. Тож з чистою на поверхні душею, він відправив листом своє творіння.

Яке ж було його здивування, коли у відповідь замість цього:

“Ви отримали перше місце, виявилось в нашому університеті навчається такий необроблений діамант, Вашому таланту нема меж. Дякуємо що дихаєте з нами одним повітрям.”

Він побачив це:

“Двадцята тридцять. Вулиця Дворянська 15, пп. ВАПЛІТЕ”

Микола з радістю задовольнився б відговоркою, що це лист-запрошення від якоїсь красуні дівчини (а може й хлопця) на вечірнє рандеву, якби не останнє слово.

То було запрошення не з безпечних. Рука за звичкою потягнулася до карманного ножа, а заряджений пістолет в шухлядці стурбованого прокинувся, вечір обіцяє бути цікавим. Як раніше був кожен з вечорів Миколи.