(5)

Наступного дня,30 березня, напевно, не можна було б сказати, що був вже вечір, бо темніло тоді дуже швидко. Стоячи під під’їздом, Ніл зрозумів, що забув ключі. Голод поволі роз’їдав підшлункову. Ще в школі він витратив всі гроші на обід.
Сестра не брала трубку. Ну авжеж, після такого вона,напевно, кинула його в чорний список. Мороз пробирав шкіру так, що аж окуляри майже не пітніли від дихання Ніла.
М.- Чого стоїм, мерзнем?
Н.- Треба так
Микола підійшов до Ніла.
М.- Кому так треба?
Н.- Мені так треба. А тобі що тут треба?
М.- Та треба шось.
Н.- Конкретніше
М.- Воу, що за допит тут. Я просто пошту забирав. Не на те відділення привезли.
Н.- Так важко попросити, щоб переправили. Ти нащо на Дубово перся.
М.- Може, щоб тебе побачити.
Н.- Ні, не може.
М.- Чого під під’їздом стоїш?
Н.- Ключі забув.
М.- А в сестри попросити,щоб відчинила?
Н.- Ми посварились.
М.- Справді, чому?
Н.- Не тупи, ти знаєш чого.
М.- А , ну та ,здогадуюсь. То ти шо, тепер без хати?
Н.- Це не смішно…
М.- Пішли.
Н.- Куди?
М.- Додому до мене. Бомжом ж не хочеш бути?Але якщо хочеш, то я наполягати не буду.Ніл хотів би посперечатись, але був не в тому становищі, щоб відмовляти. Вони поплентались до Миколи додому.
М.- Тута я живу-сказав Микола показуючи на сіру багатоповерхівку. Перші поверхи якої були розмальовані графіті, а одне вікно було узагалі побите. Було зрозуміло, що там дааавно ніхто не жив. І в цілому, Ніл міг їх зрозуміти. Під одним з балконів лежав подертий матрац, біля якого лежали пусті пляшки, купа сміття та побите скло. Хазяїна цієї міні квартири ,на щастя, не було видно. Під лавкою спав якийсь вуличний рудий кіт.
M.- О, а це Олексій, наш місцевий охоронець- розповідав Микола показуючи на кота.
Видно,  що коту не подобалося те, ким його назначили, але його заперечливе “мяу” ніхто не розумів.
Щодо під’їзду в середині, Ніл ні краплі не помилився. Такий же занедбаний, як і зовнішній його вигляд. Зелена фарба осипалась. Прибиральниця звичайно була, але мила вона ніби чергові у класі.
Квартира була трохи захаращена. На полицях лежали пляшки від газованих напоїв та пару підручників. Не найкраще житло, але
Ніл взагалі сумнівався, що в Миколи воно є. На дивані лежала темно-сіра кішка, яку хлопчина вже бачив місяця 3 тому ,але здавалось що цього разу вона лише більше всіх проклинала. Вона точно була тут головна.
М.-Чай, каву, мене?
Н.- Поїсти.
М.- Банально- Микола засуджуючи дивиться на нього.
Н.- Я сюди їсти прийшов.
М.- Добре, добре, зараз щось пошукаю. Пюрешка є.
Н.- Краще ніж нічого.
Микола наклав на тарілки пюре та вони почали їсти. Двері квартири зі скрипом відчинилися. І туди зайшли синяки з під очей, а потім вже зайшов хлопчина
В.- Микола жрать є? В мене пари закінчились!- з коридору пролунав чийсь голосний голос. Хлопець увійшов  на кухню і застиг.
В.- Опа…гості
Виглядав він як типовий студент на бюджеті.
М.- Валерій Васильович, на разі не дуже вдалий час для вашого візиту.Тож щиро прошу вас забрати свою дупу звідси.
В.-Ой, ну чого це я так не приязно, ще й при гостеві- хлопець простягнув руку Нілу.
В.- Валера. Ну, в принципі,ти знаєш. А тебе там як?
Н.-Ніл…
В.-Типу як річка?
Н.-…
М.-  Не роби вигляд, що тебе тут вбивати будуть.
В.-Ну може трошечки.
Н.- …..? – Ніл був не в настрої
В.-  Та чого ти ? Я ж жартую- Валера був явно відкритою людиною, хоч це і не завжди було доречно.
М.- Так,все, годі гризтися! Валер, звали по-братськи. Ти лякаєш гостя  – Микола звичайно міг за цим ще довго спостерігати, але в нього були інші плани.
Н.- Та не лякаюсь я! – кого завгодно це б обурило.
В.- Які ми всі агресивні- Валера зробив ображене обличчя,перекривив Миколу та пішов з квартири.
Н.- Звідки в нього твої ключі?
М.- Це довга історія. Він приходить сюди, щоб пересвідчитись чи я чогось не спалив, або не вбився праскою.
Н.- Ти настільки безвідповідальний? І взагалі,чому ти один в квартирі , а за тобою дивиться якийсь чел?
М.- По-перше, це не якийсь чел, а син подруги моєї мами, і мій кент. А по- друге, моя тітка накупила собі купу квартир і коли я почав їй набридати, віддала мені цю з словами: “Ти достатньо дорослий, щоб забезпечити себе і Елеанору 2”
Н.- Хто така Елеанора 2?
М.- Ну кішка
Н.- А ,добре. Ну я тоді вже піду…
Ніл піднявся із-за столу і вже зайшов в коридор, як Микола схопив його за руку.
М.- стій. тобі ж немає куди піти? можеш залишитися у мене, я тобі постелю на дивані —,  проговорив Микола, стиснувши руку Ніла ще дужче.
трошки поморозившись, але не знайшовши виправдання, Ніл погодився залишитися на ніч.
М.-чудово, тоді можеш переодягнутися в мій одяг —, відпустивши хлопця Микола пішов до кімнати, щоб відшукати чисту постіль.
закінчивши зі всіма приготовленнями до сну, Ніл приліг на м’який диван. Дивлячись у стелю, зі скрипом смуга світла на землі збільшилась, відтворивши двері до кімнати. в маленьку щілину, що залишилася між дверима пролізла Елеонора 2. кішка видерлася на диван до Ніла, вмостившись під тепленьким боком, вона виглядала так мило, що Ніл і забув за її проклинаючий погляд.А через декілька хвилин у дверях з’явився Микола. у зім’ятій домашній футболці, сірого кольору і розпатланим волоссям, хлопець виглядав так комфортно і домашньо.
Н.- ти щось хотів? —, розплющивши очі проговорив Ніл.
М.-подумав, що можливо, ти теж не спиш. сон не йде якось—, посміхнувшись Микола гладить себе по потилиці, окидує поглядом кімнату, проходячи до співбесідника
М.- не заважаю?
Н.- та все добре —, бурмотить Ніл, повертаючись на бік, щоб краще бачити лице хлопчини.
трошки постоячи як пень, Микола повертається на планету. нахиляється до ніла, присідая на край дивану. під ковдрою шорохтить Елеонора 2, вибираючись з-під хлопців і стрибає з ліжка, побігла кудись.
микола ще з хвилинку поглядає на Ніла, а після падає біля нього на подушку, опинившись лицем до лиця з хлопцем. Ніл, здається, не надто задоволений ситуацією. двом великим парубкам приходиться міститися на маленькому диванчику.
Н.- ти завеликий для цього диванчику, Миколе, як мінімум поки тут лежу я —, свариться ніл.
микола притуляється лобом до грудей співбесідника, «я чую як б’ється його серце», пробігає думка в голові хлопця. хлопчина підводить голову, ловлячи контакт з очима другого, після цього обережно торкається своїми вустами вуст ніла. не відчувши супротиву зі сторони коханця, микола продовжує поцілунок, охоплює обличчя руками, підносячись над ним. відірвавшись, проводить язиком по почервонілим губам, гладячи здивоване обличчя ніла.
М.- нілу —, треться носом о щоку микола — можна мені..? —
заводить руку під сорочку, знову зустрічається очима і зупиняється, ніби чекаючи, коли ж йому дадуть зелене світло.
Н.- так— повагавшись з відповіддю і зрозумівши що він був би тільки за врешті решт відповідає ніл, розпахуючи очі і піднімаючи голову, в протилежному боці від поцілунків, що почали вкривати шию.
М.- підніми руки —  скомандував микола.
відірвавшись від свого заняття, а саме покривання усіх можливих частин шкіри поцілунками, Ніл підіймає руки і юнак зтягує з нього футболку, кидаючи на підлогу під диван. обіймає за спину, знову цілуючи. в цей час пальці Миколи вправно розправляються з ґудзиками на сорочці.
Ніл шорохається в ковдрі, під якою лежав, намагаючись обережно вилізти з-під неї, тим часом нічна сорочка опиняється біля футболки.
Н.- ти впевнений, що хочеш зробити це зі мною? —, схвильований вигляд молодшого, явно не задовільняє Миколу.
нетерпляче старший гладить рукою торс хлопця, та здіймається над ним, хапає руками за талію і товкається пахом. ніл лише розпахує рот, видихаючи.
М.-хіба по мені не видно? —, трошки почервонілий в районі носу і щок микола томно поглядає з-під вій. нахиляється до коханця і цілує у вухо — якщо ти ще не зрозумів, я дуже збуджений —, і підводиться, стежачи за реакцією зашарівшогося Ніла.
мовчки Микола зтягує з хлопця піжамні шорти разом з трусами, недбало кидаючи униз. старший облизує свої губи, торкається рукою паху, зісковзує вниз. довгі пальці пестять дірочку, прослизають усередину. з губ Ніла виривається стогін, Микола не відволікається, продовжує рухатися в хлопці, розтягуючи його.
М.- достатньо.. —, бурмотить собі старший, залишаючи поки що такого розмареного Ніла. Микола зтягує з себе залишки одежі, перед цим дістаючи з кармана презервативи, швиденько відкриває один, поки той слідує за пальцями рук, вмираючи від жадання.
М.- потерпи —, відкриває упаковку і вдягає контрацептив, розтягуючи по всій довжині. нарешті вся увага Миколи знову прикута лише до Ніла. головка торкається входу. легенький качок торсом, хлопчина проникає всередину, а потім ще один. член заходить дедалі глибше. Ніл ковзає на ковдрі, вигинається і хапається руками за плечі Миколи, стискаючи його.
М.- ти як? —, стурбовано питає старший, входячи на всю довжину. Ніл ще сильніше вигинається у спині, стискає плечі до побілівших пальців і заплющує очі.
Н.- в мене немає лайки, яка б підійшла для цього абсурду — з долею жарту хрипить Ніл, розплющивши очі і сфокусувавшись на обличчі юнака. микола залишає поцілунки на обличчі першого, покриваючи всі можливі частини шкіри. вії Ніла тремтять, коли старший цілує у заплющене око, опускається нижче, залишаючи сліди від губ на декольте і плечах. тим часом повільно починає рухатися в хлопцеві, прискорюючись з кожную парою поштовхів.через декілька хвилин обоє доходять до ерекції. Ніл протяжно стогне, Микола зводить брови до переносиці, тяжко дихаючи і нахиляючись до коханця. коротко цілує в губи, залишає поцілунок на лобі, усміхаючись.