5

Осінь, дванадцята година дня.

Якась гарна дівчинка сиділа поряд з Миколою у одній аудиторії, інша гарнюня у другій, третій, четвертій… Поки він не помітив, що вони почали повторюватись і щось цілеспрямовано йому доносити.

З гарною усмішкою, робили свої оченята великими при кожному його слові, шалено сміялися з усього схожого на жарт, сорочки підправляли. А Микола вже не знав як сказати їм здибатись з сусіднього місця.

-…уявляєш, така от ситуація.

-Файно, файно, то може… Іншим розкажеш. Мені прикро, що тільки я знаю цю історію.

І знов шалено сміється дівчинка. То що “Розсміши смішного”? Як він на таке натрапив?

Пара літератури, наче вдих чистого повітря. Тема пари – творчість Стівена Кінга. Хто не знає, то справжній король жахіть і фантастики. Але Миколі він запам’ятався як гарний документальний письменник, бо його твір про вбивство Кеннеді у свій час допоміг Миколі перекласти все снаряддя на Тараса, обігравши його в обізнаності деталей вбивства.

Хоч Тарас і не діставав пару сантиметрів до Миколи, ружбайки що вони тоді несли у солідних чемоданчиках були однаково важкими. А Микола не з трудоголиків, тож ця перемога була для нього солодкою. Зараз такого вже не зробиш…

-Ти не думав спробувати себе у писемництві?,- підбігла до нього на перерві русява однокурсниця з стрункою талією, протягуючи якусь листівку. Хлопець навіть якийсь час вперто не помічав листівки, дивлячись трохи далі.

-Ти про що?,- отямився той.

-Ось, мені здалося ти цікавишся літературою.

На листівці виднівся такий текст:

“Змагання на краще повторення стилю автора минулих літ.

Оберіть будь-якого письменника, що сподобався Вам і спробуйте відтворити його писемницький талант, написавши новий твір. Чекаємо на вашу відповідь за електронною адресою… І бла, бла, бла.

Хай щастить!”

-Що думаєш?

-Треба себе спробувати,- “Може хоч так трохи живим себе відчую?”.

-Є якийсь письменник на думці?- не відставала гарнюня.

-Так, наш український Гоголь. Ми з ним схожі.

-Улюбленними жанрами?,- заблимкала очами дівчина.

-Ім’ям,- посміхнувся Микола.