Фанфіки українською мовою
    —Долі-жаба, Долі-жаба, Долі-жаба. – ледь вловимий дитячий голос чутно в шумі води. Поки його на
    друзки не розбиває, голос дівчини
    – Долі-лялечка, Долі гарненька.
    Хлюпання води. Тепло. Її голову обходять масажними рухами. Піна. Вона не наважується відкрити очі,
    але насолоджується.
    Рушник. все скінчено темрява стала ґрифіндорьскою ваною, а голос рудою дівчиною.
    – Я виглядаю, так як хочу виглядати.
    Її обличчя беруть в долоні
    – Нуу, ми тебе тепер помили, і ти виглядаєш пречудово. Я ж можу сказати, що з мокрим
    волоссям ти по-особливому чарівна?
    – З мокрим волоссям – я мокрий щур.
    Руда цілує. Цей поцілунок тане на губах, як захід сонця, так само поступово їх губи віддаляються, як
    сонце від неба.
    -Молі!
    Це слово значить теплі обійми, запах спілих слив, поцілунки, літній день, регіт, стан коли серце гупає
    настільки сильно, що ти не знаєш чи виживеш, сніг в рудому волоссі…
    -СТОП, А ДЕ ШАПКА?! МОЛІ! МОЛІ!
    Лунає сміх. Увесь Ґрифіндор грає в сніжки, поки вже чверть Слизерину лежить з грипом. А вона
    розтріпана.
    -Не знаю, певно в Артура, або на сніговику.
    -МОЛІ! Не можна бути такою безвідповідальною.
    – Не можна бути такою безвідповідальною, — передражнює вона. Регіт
    -Що б я, більше цього не бачила!
    – Що б я, більше цього не бачила!
    – Не зли мене!
    -Не зли мене!
    Стрибок. Вони обидві падають в сугроб та сміються.
    -Молі!
    -Долі!
    Це слово, значить рожевий, це слово значить бантики у волосі в різноманітних варіація, запах
    парфумів, це видихи між поцілунками, це суворий погляд, це виклик:
    – Долорес Амбридж і пошепки, а взагалі мені непотрібні друзі.
    Це сталося в літку, коли п’ятий курс був позаду, а шостий попереду.
    – Молі Превет і я доведу тобі, що ти помиляєшся. — вона простягла руку.
    – Згинь
    Через 2 тижні стався М’явчик – біло-руда істота що м’явкає та причина майже всіх проблем 1965р.
    – Ні, ні, ні, я не можу тебе забрати маленький. Мій батько вижене мене разом з тобою.Сонце вже сідало, а вони сиділи на порозі. Тоді з’явилась Молі і вони просиділи до повної
    темряви. Виявилось вона може взяти його до себе і їй можна розповісти все. Але лише те, що
    стосується котів. Це любов, це найбільша мрія це скарб. А ще підгодовувати їх, повноцінне гобі.
    Це літо пройшло в будинку Превет. Він став, їх спільним котиком.
    – Ти взяла! Ти взяла його з собою! — Радість було чутно на весь експрес.
    Все розм’якло всередині від цієї усмішки. Долі накинулась та обійняла її з усієї сили. В тому ж
    експресі вони вперше поцілувались відчуваючи нагріте місце між ними та біле хутро.
    ***
    – Я ж можу позичити його в тебе на кілька днів? — цьом у щоку. Клаптик зеленої спідниці
    зникає за поворотом. Руки більше не відчувають ваги та тепла.
    ***
    – ЕКСПЕКТО ПАТРОНУМ — у голові, знов той спогад з експресу, просто перше що попало в
    голову. В ситуації де є час, було б неможливо вибрати найщасливіший спогад, з того, що
    сталось за ці кілька місяців, але зараз треба рятувати Молі.
    У кімнаті з’явився дуже пухнастий сяючий кіт, і холод що пробирав до кісток зник,
    – А тепер поясни мені, ЯК ТИ ПОПАЛА В СЕКЦІЮ З ДЕМЕНТОРАМИ? [Так у Гоґвортсі у 1960-тих,
    була окрема територія для дементорів].
    У відповідь мовчання, очі наповнені слізьми. Вони просто обіймаються на підлозі.
    – Скажи, це через Артура? Так? Я обіцяю не сваритись.
    – Так, — легеньке схлипування.
    ***
    Слизериньска спальня, напруження як і похмура погода повисли над ними. У руках гребінець та
    коричневе волосся, треба привести все це до ладу.
    – Чому ти мені так довго нічого не розповідаєш про Артура? Ви вже не друзі?
    – Я вагітна.
    В кімнаті запала тиша, розтягуючи мить наскільки це можливо. Можна було почути, як розбивається
    серце та надії.
    А далі крики та сльози.
    З того часу, вони більше не зустрічалися, кидання випадкових поглядів не рахується. Тепер ж їх
    дороги розійшлись назавжди, одна вела до домашнього затишку, інша в коридори міністерства, що
    закінчувались власним кабінетом з каміном. До якого одного разу залетіла хирлява сова. В листі було
    лише одне слово « пробач» та ж сама сова полетіла з іншим листом «це тому що я напівкровна»
    Слова розгубились на відстані, розчавлуючи з середини, тепер вони стали недосяжні одна для одної,
    лишшивши по собі лиш пустку на душі, яку заповнила ненависть.
    Присвячується телеграм каналу “Сапфіричний Гоґвортс” Адмінка якого і подала мені цю ідею
    https://t.me/saphichog
     

    0 Коментарів