4

-Так, пошуткували й доста, виходиш на роботу вже сьогодні, зараз я покличу шофера, що відвезе тебе додому, ти збереш необхідні особисті речі, після він може відвести тебе до магазину де ти можеш купити форму та те що тобі знадобиться. Ти будеш жити в моєму будинку й приїздити до себе досить рідко, тому роби усе з умом. Гроші будуть в шофера. Після тебе відвезуть до мене, там вже і продовжимо бесіду.

Після цієї промови Амалія покликала Ему, що підійшла за декілька секунд.

-Так Пані, чим я можу допомогти?

-Проведи Ешлі до шофера, будь ласка.

-Добре. – кивнула вона та повернулася до Ешлі – прошу, слідуйте за мною.

-До зустрічі киця – дівчина грайливо поглянула на Амалію й пішла вслід за Емою.

***

Через деякий час Ешлі вже під’їжджала до дуже гарного двоповерхового будинку.
“ Я не очікувала що буде така велика територія й особливо сам будинок…” – проговорювала у своїй голові дівчина дивлячись у вікно.

Зайшовши до величезного будинку, дівчина одразу помітила Амалію, що сиділа і палила прямо в залі, повільно спорожнюючи келих червоного вина.

-Чого стала в проході? Залиш своє взуття в шафці й іди сюди. – Мовила Амалія заплющивши очі, насолоджуючись вином.

Ешлі мовчки зняла взуття та підійшла до Амалії.

-Пані я… – Почала Ешлі, але жінка її перервала

-Роздягайся!

-Що..?

-Швидше – мовила більш суворо жінка, розплющивши очі.

Дівчина почала повільно роздягатися, а Амалія спостерігала за цим, спрямувавши свій байдужий погляд на тіло молодої дівчини.
Коли та залишилася лише в спідній білизні, жінка піднялася з дивана і почала розглядати тіло дівчини більш детально, ходячи навколо, роздивляючись, але не торкаючись.
Це досить сильно збуджувало Ешлі, але вона продовжувала мовчки стояти, чекаючи наступного наказу керуючої.

-Хочеш мене, чи не так? – пошепки спитала жінка, нахилившись над червоним вушком дівчини.

Та у відповідь лиш важко ковтнула.

-Тепер тобі не доведеться шукати когось по барах, але й не отримаєш бажане так легко… – на обличчі керуючої з’явилася грайлива посмішка. – Ти маєш це заслужити