4. Історія Старійшини

Розділ 4.

Далі коти почали проходити крізь якийсь тунель. Він був зроблений з папороті та гілля якихось незнайомих Смужці рослин. На іншій його стороні була невеличка галявинка. З одного її боку розмішувалися гніздечка з моху та пір’я. В двох з них були коти: стара біла кішка спала а буро-сірий кіт, як тільки новак та кошеня зайшли, задивився на них своїми янтарними очима. Це був великий кіт, у його лапах відчувалася сила але задня кінцівка велетня не давала нормально ходити й битися. Тому він і був у кублі старійшин.

– Привіт! – приязно сказав він добрим голосом. – навіщо зайшли?

– Доброго ранку, Криволапе. Я показую Смужці наш табір. – ввісливо відповів коту Громолап. Було видно що старійшину в клані поважали.

– Привіт. – Смужку лякав цей Криволап. Не дивлячись на його дружній голос, він казався ворожим.

– Привіт, привіт маленька. – привітався кіт. Як поживає Смугаста?

– Добре. – Смужка опустила голову з-під лоба поглядаючи на старійшину.

У маленької кішці якось в мить з’явились багато питань і на всі Смужка хотіла почути відповіді.

— Все це прекрасно. Смугаста хороша й віддана клану кішка. Вона багато чого зробила для нас.

Смужка була здивована і горда за мати. Смугаста була прям супер-кішкою!

Киця була у захваті.

— Криволапе, розкажеш історію. – чорно-білий новак подививася на старійшину. – Будь ласочка.

— Ну, Громолапе, ти ж дорослий кіт. Хмм… Ну добре, раз ти привів цю руду то можна. Розкажу. – знехотя погодився кіт. – історія буде про Рудосерда, батька Смужечки.

— Я Смужка. – обурилась кішечка, але сіла й приготувалвсь слухати.

– Не перебивай, а то не розкажу. Ну було отак: Одного дня, одне кошенятко на ім’я Рудик збіг з табору разом з Шторминкою, погуляти – почав розказувати Криволап. – Як ви вже мабуть здогадалися, Рудик це Рудосерд, а Шторминка — наша шановна медикицька Хуртовина. І так, вони збігли і тодішній провідник Макозір відправив патруль на пошуки. Знайшли тільки перелякану Шторминку, що від страху не могла нічого сказати. Було зрозуміло одне, з Рудиком трапилось щось страшне.

Смужка та Громолап слухали старійшину з захопленням та острахом, і навіть сам Криволап захопившись історією не почув тихих кроків. Коли вони вже наблизились він зупинився й тихо нахилившись до котів прошепотів.

— Це Хуртовина, вона ненавилить цю історію. Дозказую коротко: Рудик повернувся через два тижні весь в крові. Його тоді схопили Двоноги і проводили якісь досліди. Він майже помер там. Говорять що в нього щезли смуги.

Кроки наблизились і ось з тунелю вийшла струнка й пухнаста біла кішечка зі смарагдовими очима.

— Доброго дня, Криволапе. -привіталась медикицька – О! Смужка, і Громолап. Що ви тут робите?

Громолап поважно вийшов вперед.

– Я показую Смужці наш табір.

— Молодець – похвалила новака білосніжна кішка. – але зараз вам краще піти.

Хуртовина якось дивно поглянула на Смужку.

– Пішли Смужко. – Громолап вже був у тунелі.

Кішечка з сумом подивилась на медикішку і швиденько подріботіла за ним.

«Який же цікавий сьогодні день був» – подумала Смужка повертаючись до ясел. Там киця втомлено звернулась клубочком біля матері.