..

У темному небі він шукав її,

останню зірку в його житті,

вона палає пурпуровим,

та непомітна людським зором.

Та він все баче й чує,

він відчуває вітерець,

а його блакитні очі,

відбивають проміння їх сердець.

Вона остання й надзвичайна,

він так кохав її,

до смерті та нестями,

але вона обрала місяць, що панував всіма зірками.

Вона сіріла і сіріла,

як серце того юнака,

вона летить в його обійми,

та кам‘яніла та душа.