.

Поміж ненависті та рвоти,

Суму й шаленства,

вона сиділа гордо й вперто,

поміж кучки ідіотів.

Вони не знають, що це біль,

не розуміють яке зло,

ранять та обпікають її до кісток.

Задихаючись від сліз та коли,

вона плаче опустошуючи живіт,

істерично сміється, бувай обід.

Два пальці в рот, як ритуал,

як заспокійливе та звичай,

вона боїться цифри сорок шість,

і обманює весь світ.

Їй всі торочать, ти прекрасна,

що є й інші турботи,

та вона кричить з плямами від рвоти,

а кров тече не наче водоспад.