||

«Перший план входить в дію. Для початку потрібно отримати доступ до кабінету хімії» – я вже все продумала, пора діяти.

Усі вчителі довіряють мені, як належній учениці та відмінниці. Я дочекалась понеділка – дня, коли у мене урок хімії. Передбачивши, що у нас сьогодні практична я запланувала підмінити список чергових, щоб під приводом прибирання класу залишитись самою в кабінеті. Саме зараз, література – перший урок. Я підняла руку та ввічливо запиталась:

–Можна вийти?

–Так, звісно. – отримавши відповідь вчителя, я подалась до класу хімії. Заздалегідь дізнавшись, що у хімічки зараз вікно, я придумала план з загубленою сережкою. Тихий стукіт в двері кабінету і щойно почувши голос вчителя хімії я увійшла в клас.

–Пробачте, та думаю я загубила тут сережку минулого тижня.

Глянувши на мене вона відповіла:

–Але в п’ятницю тут була прибиральниця.

Я помітно напружилась. Я допустилася помилки. Нічого, все ще можна виправити.

–Прибиральниця вже похилого віку і могла не помітити. Розумієте, ця сережка дуже важлива для мене, – я на ходу придумувала відмовки. – Я вже шукала в інакших кабінетах, але безрезультатно.

–Добре, можеш пошукати.

«Так! Йдемо за планом» – я почала пригадувати послідовність вже продуманих дій. Зробила вигляд, ніби я щось шукаю, а за хвилину заговорила:

–Зоряно Анатолієвно, я минулого тижня чергувала, тож Ви не могли б відкрити підсобку? Думаю, там також варто пошукати.

–Так, вже йду.

«Момент. В мене тільки одна спроба». Доки вона відкривала підсобку я мигцем замінила підготовлені мною списки чергуючих. Я вже зраділа, але мить і я спотикаюсь, ледь не падаю, а вчитель різко обертається. На щастя, я швидко зорієнтувалась:

–Гляньте! Це ж моя сережка! – стоячи на колінах я показала прикрасу, яка весь час була в мене в долоні. – Пробачте, що потурбувала вас.

–Все в порядку, сонце. Гайда на урок!

–Дякую вам, до побачення!

«Залишилось дочекатись третього уроку».

Час пройшов непомітно. Я стояла під кабінетом ще раз прокручуючи в думках план дій. Я переконала себе ж, що готова, а тоді разом з дзвінком зайшла в клас. На занятті, як і планувалось, весь клас виконував практичну. За хвилину до дзвінка вчитель оголосила чергуючих: я і ще один однокласник. Очевидно, хімічка орієнтувалась по створеному мною списку. Я спеціально вибрала однокласника, який при першій нагоді втече, так і сталось. Отож, прибираючи клас я залишила декілька пробірок, щоб віднести їх останніми. Коли до них дойшла черга я перевірила де знаходиться вчитель. Помітивши її у вигідній для мене позиції, коли вона саме розставляла книги по полицях, я захопила пробірки і подалась в підсобку. Це те, заради чого я прокручувала всі танці з бубном. Мені потрібно було непоміченою опинитись в підсобці. Поставивши пробірки я взялась переглядати усі баночки з реактивами. «Водень і метан, платин» – подумки повторювала необхідне. Взявши все потрібне я подалась геть.

–Я закінчила.

–Дякую, можеш йти.

Ще не до кінця дослухавши відповідь вчителя, я покинула клас. Надійно сховала реактиви і пішла на уроки.

Вдома я взялась робити те саме знаряддя вбивства. «І платиновий каталізатор..» – про себе озвучувала процес. Запевнившись у правильності розчину, я закоркувала його і відкрила вікно, щоб провітрити приміщення. Я ще раз глянула на пробірку. Безкольорна речовина з різким та неприємним запахом – синильна, або ж ціанідна кислота, яку ще називають просто ціанідом. «Пора перевірити це в дії» – подумала і подалась до шафи. Я вибрала одяг в якому піду завтра до школи й повісила його на стілець. Тоді взяла портфель і надійно сховала пробірку. Обнявши ляльку, я закуталась в ковдру і заснула.

План повинен буде вступити в дію на четвертому уроці, а саме на фізкультурі. Фізичне виховання в нас проходить паралельно з 9-А. Першою жертвою буде Карина. Вона сама активна дівчина в класі, завжди шукає пригод і не може ані секунди всидіти на місці. Першим кроком я заглянула в їх переодягальну, аби переконатись чи нікого немає. Там сидять дівчата, які залипають в своїх гаджетах. «Очікувано. Але в мене є план і на цей випадок» – подумала я. Отож, далі я попрямувала до кабінету вчителів фізкультури. Постукавши я ввійшла й заговорила перша:

–У переодягальні дехто відмовляється йти на урок. Дівчата кажуть, що якщо Ви до них чіпатиметесь, то вони збрешуть, наче в них місячні.

–Знов вони за своє.

Вчитель пішов прямо до них. Заховавшись подалі я спостерігала за тим, як він проганяє дівчат на урок. Одразу після того, як вчитель розвернувся, я забігла до переодягальні і прикрила за собою двері. Знайла портфель Карини і витягнула звідти пляшку з водою. Додавши весь наявний ціанід до води, закоркувала і поклала на місце. Результат буде вже скоро. Щойно Карина зробить ковток, отрута паралізує кровотік, блокуючи надходження кисню і викликаючи смерть в лічені хвилини. Я з вдоволенням покинула кімнату.

За десять хвилин всі скупчились навколо тіла дівчини, яка тримаючись за горло вже не мала сил ворухнутись. Доки її однокласники дзвонили в швидку і намагались хоч якось допомогти дівчині, я насолоджувалась видовищем. Обнявши ляльку я вже не приховувала усмішку. Мене переповнювала гордість. Я вийшла до вбиральні і глянула в дзеркало. Окрім себе я побачила Венеру. Вона стояла позаду і дивилась мені прямо в очі.

–Венеро, я стримаюсь своєї обіцянки. Манія, богиня божевілля, вже мертва.

–Дя. Ку. Ю. – з дивною інтонацією пробурмотіла Венера і зникла.

Вже пройшов тиждень, а мене й досі не розсекретили. Воно й не дивно. Нікому немає діла до смертей в школі, які вважаються нещасними випадками. Поліція припустила, що Карина загинула просто поперхнувшись водою. Впевнена, тіло навіть не віддавали на медичну експертизу. «Поки рано розслаблятись. Попереду ще троє винних» – подумала я глянувши на ляльку.