~~~

Примітка: цей фанфік написаний на основі мого сну, продовження я пишу завдяки людям, які дуже сильно повірили в мене, дякую вам від щирого серця та приємного читання. Для більш інтимної атмосфери раджу ввімкнути цей плейлист: https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DXdl6IPOySdX4?si=904ad851e89847fe

Дуже вдячна неймовірній пані whisinesy, яка відредагувала текст і він став краще ніж був, але ще є куди рости)))

Хлопці зайшли до квартири Спартака та почали цілуватися, ледве встигши зачинити двері. Поспішно вдаряючись об стіни, вони пройшли до кухні. Спартак підхоплює Женю та саджає на стіл і знову починає пристрасно цілувати. Коли повітря в легенях закінчується та вже починає паморочитися голова, він відривається від губ Жені й починає цілувати його шию, покусуючи ніжну шкіру та розстібаючи сорочку, аж поки вона не впала додолу. Ставши на коліна, він розстібнув змійку штанів і стягнув їх з Жені, залишаючи висіти десь знизу. Діставши член Жені з білизни, Спартак проводить рукою по його прутню, потім опускається вниз, починаючи цілувати і облизувати головку. Як чує схлип зверху, піднімає свій погляд догори та дивиться навпроти в сірі, немов чорні очі, бачить обличчя Жені, яке з кожним його рухом стає все більш розслабленим. Чорна зіниця його партнера майже поглинула сірість зимового неба і Спартак навіть може побачити своє відображення в них. Вирішивши не мучити свого хлопчика, він починає заковтувати пеніс глибше, слідкуючи за зубами, аби не зачепити ніжну плоть. Женя стогне та хапає коханого за волосся, направляє його голову вверх та вниз, задаючи свій темп. Хлопець не пручається й дозволяє направляти його. Коли Женя розуміє, що зараз кінчить, він підіймає голову Спартака, щоб не закінчити йому у рот, але той допомагає рукою і Женя кінчає йому на обличчя.
«Пробач я не хотів» – каже Євген.
«Можливо хотів я?»
Спартак посміхається та бачить як червоніють вушка в його коханця. Він підіймається до нього, тягнеться за поцілунком й знову підіймає Євгена на руки, щоб віднести до спальні та продовжити почате. Женя відчуває, що щось не так, коли його кладуть в ліжко. Через мить він чує звук, який не може тут звучати.
Він прокидається від нав’язливого звуку будильника і розуміє, що йому знову це наснилось, знову Спартак був з ним у сні, але трясця ніяк не в реальності. Відкриваючи очі, він все ще бачить той погляд Спартака на нього, коли він кінчив. Думки раз за разом повертались до сну, але плани на цей день ніхто не скасовував, тому відкинувши зайві думки, Женя піднявся з ліжка. Взявши в руки телефон, щоб перевірити повідомлення та чи не змінились плани, він побачив повідомлення від Суботи, де той питає, чи зустрінуться вони сьогодні. Зупинившись на хвилинку посеред кухні, він все ж доходить до чайника, щоб клацнути на ньому кнопку й сівши за стіл почати набирати повідомлення.
«Раночку, звісно побачимось, я сьогодні на зйомки та після 18 весь твій».
«Гаразд, тоді о 19 в нашому ресторані» – через кілька секунд прийшло від Спартака.
Побачивши це повідомлення, Женя розплився в ніжній усмішці. « Наш…» так і засіло в його думках. Почувши як клацнув чайник, Євген встав та пішов готувати сніданок, але його думки так і норовили повернутись до Спартака. Пів години, що він провів за зборами, пройшли так швидко, що вже надягаючи пальто Женя зрозумів, що відчуває тремтіння всередині, від передчуття сьогоднішньої зустрічі з Суботою.
Зйомки пройшли як по маслу, Женя жартував і не міг стерти усмішку зі свого обличчя, навіть коли вже їхав додому, щоб передягтися перед зустріччю. Зайшовши до квартири, роздягаючись, Євген на секунду застиг, а потім продовжуючи йти до шафи, він згадав сон і одяг в якому він був. Кілька секунд роздумів йому вистачило, щоб прийняти рішення, він сьогодні одягнеться так само, бо думки про те, що сон можливо втілити в реальність не покидали його весь цей час з самого ранку.
Відкривши шафу, він дістав свій улюблений темно-сірий костюм в ледь помітну смужку, але згадуючи сон, не одягає жилетку, також одягає свою чорну краватку, так само в лінію. Перед тим як почати перевдягатись, він вирішує що сходить в душ вдома, бо хто знає чим закінчиться вечір. Стоячи під краплями води, Євген думає, як він буде дивитись Спартаку в очі після сьогоднішнього сну та думок про те, що він йому буде казати, бо навряд чи після ресторану вони просто так опиняться у Суботи на квартирі, пристрасно цілуючись. Вийшовши з душу, Женя йде одягатись й вирішує перевірити повідомлення та замовити таксі, аби не запізнитись на зустріч. Від Спартака нових повідомлень не було, значить плани на вечір точно не змінюються, тому він замовляє таксі й дивиться час прибуття водія та поспішає одягнутись, щоб все встигнути. Стоячи перед дзеркалом та укладаючи свої кучері, Женя починає хвилюватися. Останній раз оглянувши свій образ, він одягає пальто та спускається до таксі, яке приїхало кілька хвилин тому.
Заходячи в ресторан, Янович відчуває, як колотить серце від передчуття зустрічі з предметом його вологих снів. Офіціантка вітається з ним та проводить до їхнього зі Спартаком столику й прийнявши замовлення у Жені йде на кухню. Янович сівши за стіл та видихнувши, підіймає погляд на Спартака, який дивиться за ним так уважно, що здається, ніби він може прочитати думки, та на щастя це не так і Євген посміхається власним думкам та Суботі й протягує тому руку для привітання. Спартак тисне руку трохи затримуючись і коли Женя вже думає спитати, чи щось сталось, коли Субота спокійним голосом каже:
«Холодна, ти що стояв курив?».
Женя заливаючись фарбою забирає руку й одразу починає тараторити:
«Ні, не було змоги, певно поки їхав замерз і не помітив».
Він трохи нервово сміється та запускає руку до кучерів. Думає, що виглядає, наче дурник та розуміє, що нічого не може зробити під поглядом цих пронизливих синьо-сірих очей, які, як море затягують його на дно.
Коли приносять страви, вони вже розповідають один одному, як пройшов день та напруга між ними, ніби стала слабшою. Женя розповідає, що було на зйомках та про свої влучні жарти й загалом про свій гарний настрій, але не розповідає головну причину свого стану. Субота все ще уважно слідкує за ним і Янович думає, що треба замовити бокал вина, щоб хоч трошки розслабитись й налаштуватись на розмову про свої почуття, які з кожним днем стають все сильніші. Але подумавши ще кілька хвилин, розуміє, що алкоголь його розслабить, але він хоче бути при світлому розумі коли зізнається Спартаку.
Поки була невелика пауза, Євген вирішує почати цю розмову. Прочистивши горло, він невпевнено починає:
«Спартачок, в мене до тебе є серйозна розмова, я трохи нервую, тому прошу не перебивай, поки я не втратив залишки впевненості. Наша з тобою зустріч принесла в моє життя тільки позитивні емоції та спогади, ти й сам став мені справжнім другом, розумію, що для тебе ми товариші, та для мене все ж таки друзі, сам не знаю коли і в який момент я зрозумів, що ти мені подобаєшся не як друг. Знаю, що звучить дуже смішно та мені здається я кохаю тебе? Я не прошу стосунків чи ще чогось, якщо це односторонньо, мені просто треба було тобі про це розповісти, бо з кожним днем стає все важче тримати це в собі та поводитись як друзі».
Видихнувши, він підвів очі й побачив, як тепло на нього дивиться Спартак та ніжно посміхається.
«Женю, дякую тобі за твою чесність, для мене твої почуття дійсно важливі, а ще я дуже тобі вдячний, що ти перший почав цю розмову, бо я певно ще не скоро зміг би відкритися тобі…»
Женя дивиться зі здивуванням, бо він не сподівався, що його почуття можуть бути взаємними, серце робить кульбіт та починає битися швидше. Він дивиться в очі навпроти та шукає там підтвердження слів, бачить в них ніжність, розуміючи, що йому не брешуть та не кепкують з нього.
«…після останньої нашої поїздки туром, я зрозумів, що наші жарти перестали бути жартами і я кажу те, що хочу, щоб сталось насправді. Я не можу тобі сказати, що це кохання у твоєму розумінні цього слова, але я впевнений в тому, що хочу проводити разом з тобою більше часу, хочу торкатися тебе та цілувати…»
Спартак бачить, як Женя червоніє після слів про поцілунок і думає, що той теж про це думав. А сам Женя думає про сон та продовження, яке сталось після поцілунку та намагається стримуватись, бо Спартак каже йому такі важливі й такі приємні речі, а він, ніби підліток думає тільки про секс. Ну справді Женю уважніше!
«… і як наші з тобою почуття схожі та введуть до стосунків, то скажи мені, ти будеш моїм хлопцем?».
Женя на секунду, ніби забув всі слова, але зібравшись впевнено і може трішки голосніше, ніж того хотів, сказав «Так, звісно я буду твоїм хлопцем, коханий» і розтягнув губи в посмішці, через яку Спартак не міг вже нічого сказати.
Заплативши за їх вечерю, Спартак допоміг одягнутись Євгену та взявши за руку, повів до авто. Чорна Hyundai Santa Fe третього покоління стояла на парковому місці та чекала на свого хазяїна та його ВЖЕ хлопця. Сідаючи в авто, хлопцям прийшлось роз’єднати свої руки, та як тільки вони виїхали на пряму дорогу, до будинку Суботи, той поклав свою руку на стегно Яновича та почав, трохи стискаючи, гладити його. Женя поплив, сидів, ніби під кайфом та не міг уявити, що те, що зараз з ним коїться – це не ще один сон, а реальність. Женя прийшов до тями, коли вони вже майже приїхали на поверх, де живе Спартак. Виходячи з ліфта, Женя вхопився за руку Суботи, сподіваючись, що це допоможе йому усвідомити реальність, а той сильніше стиснув його руку та повів до квартири.
Відкривши двері, Спартак тягне Женю в середину та одразу притискає до стіни, починаючи цілувати та допомагаючи скинути пальто. Стягуючи туфлі, вони прямують на кухню і Женя, не витримавши, починає сміятись. Спартак завмирає, не розуміючи чого його коханий сміється, а той не поспішає нічого пояснювати та продовжує цілуватися. Але Субота відсторонює його від себе та дивиться пронизливим поглядом своїх синіх очей так, що Женя розуміє, від нього чекають пояснення і поки не почують, про продовження можна забути, а ерегований член вже починає поболювати від тиску штанів й він все ж здається.
«Пробач, що засміявся, мені сьогодні вкотре приснився сон, в якому ми так само зайшли до квартири й ти зробив мені просто неймовірний мінет, кращий прутнелиз» – сміється він знову.
«І зараз подумавши, що все буде так само, мені стало смішно, бо до кінця ми так і не дійшли, і якщо нам би завадили й зараз, то я б вже просто не витримав.» – Женя каже це щиро та нічого не приховує і Спартак вперше жаліє про це, бо після подробиць, він вже точно не витримає. Він підходить до хлопця та взявши його на руки, несе до спальні, залишаючи засмоктування на шиї та думає, що можливо це не буде такий перший раз, як мріяв Женя, але він вже не зможе стримуватися та розтягувати прелюдію.
«Женю, ти такий неймовірний, в мене від тебе дах точно поїде» – каже Субота та починає роздягатися.
Скинувши останню деталь одягу, тягнеться, щоб допомогти Жені, який через трепет не може розтягнути штани. В чотири руки, нарешті, вони розстібають її та Спартак знімає їх з Жені, відкидаючи ті кляті штани разом з білизною. Зверху доноситься стогін полегшення і він бачить, який вже вологий його хлопець. На хвилину Спартак припідіймається, щоб оглянути тіло його хлопчика та тягнеться до тумбочки, аби дістати лубрикант та презервативи. Повернувшись до Жені, він цілує його та намагається відволікти від того, що зараз буде.
Обережно наливши прохолодний лубрикант собі на руку, аби той зігрівся, Спартак розмазує його між сідниць Жені, який спочатку мілко тремтить від прохолоди, але все ж розводить ноги в сторони та дає змогу продовжити готувати його. Субота трохи дивується, коли перший палець проковзує в середину так легко, він додає другий і починає їх розводити, розуміючи, що його хлопчик готувався до сьогоднішньої ночі. Женя починає звиватися та скулити, коли пальці його коханого доторкаються до простати й імпульс насолоди прострілює аж до кінчиків пальців, від чого він сильніше стискає простирадло. Коли Спартак може спокійно рухатись всередині трьома пальцями, він вирішує, що час прийшов та витягши їх, одягає на свій член презерватив, зверху додавши лубриканту проводить кілька разів по всій довжині, щоб добре змастити й не нашкодити своєму сонечку.
Спартак розміщує ноги Жені на своїй талії, а сам притискається до нього ще ближче, головкою впираючись у сфінктер, який, то розслабляється, то знову стискається. Женя тягнеться до хлопця та цілує його, та Спартак користується цією ситуацією, починає плавно входити, однією рукою направляючи член, а іншою пестить Женю, аби той ще трохи розслабився. Обережно роблячи поступові рухи, він відчуває, як стінки розслабляються та член входить до кінця. Тіло під ним тремтить від задоволення, тому він вирішує почати пришвидшувати темп та чує, як важке дихання коханого з кожним товчком перетворюється у стогін, що стає гучніше. Женя охоплює спину Спартака руками та від задоволення стискає її, залишаючи сліди, поки його шию прикрашають новими засмоктуваннями. Коли Субота відчуває, що вже скоро фінішує, при підіймається та охопивши талію свого хлопця, починає швидше входити в нього, не забуваючи про член свого коханця. Жені від такого темпу зносить голову, він стогне, вигинається і сильніше насаджується на член Спартака, зовсім забувши, що їх можуть почути сусіди, які завтра будуть косо на них споглядати, але зараз йому плювати на всіх, окрім його коханого та такого пристрасного хлопця.
Кінчають вони разом, переплітаючи руки в міцний замок. Віддихавшись Спартак при підіймається, щоб вийти з Жені, але той, навпаки, притягує ногами ближче та стогне від цього руху.
«Прошу ще кілька хвилин» – протягує він та тягне Спартака до себе, щоб знову втягнути в поцілунок, в цей раз трохи лінивий, але такий приємний, що очі самі почали закриватись. Женю тягло до сну і він вже не мав сил противитись цьому відчуттю. Спартак повільно вийшов з хлопця та пішов в душ, щоб нарешті привести себе в порядок та обтерти рушником вже тихо сплячого Женю.
Ранок почався від приємної мелодії будильника, яку Женя ніколи не чув. Відкривши очі, він зрозумів, що в кімнаті у Спартака і вже хотів піднятись, щоб вимкнути будильник, як рука, що лежала на його животі, притягла його ближче до господаря. Спартак зарився носом у кучері свого хлопця та прошепотів:
«Ще кілька хвилин».
Женя поклав свою руку на його та злегка стиснув їх разом. Він майже заснув, коли знову по кімнаті пролунала мелодія з телефону. Спартак обережно вислизнув з ліжка та вимкнув будильник, одразу перевіривши список справ на день та знову повернувся до Жені, обіймаючи його та цілуючи шию, на якій кожен сантиметр був в його мітках.
Нарешті вони обидва відчували спокій та гармонію у своїх думках, розуміли, що треба владнати деякі питання, але це потім, зараз вони разом і це головне.