.

— Карле, ми не можемо купити килим з кошенятами, у нас хай-тек вітальня, любий, — Нік усіма силами намагається відмовити свого хлопця від такої дивної затії.

— Ну тоді запропонуй сам, якщо кошенята тобі не до вподоби! — обурився шатен і склав руки на грудях.

Трохи нижчий парубок взяв опущену в образі голову Карла обома руками та повернув у бік, у який дивився – в сторону сірого килима із, здається, коротким ворсом та не дуже вигадливим візерунком, що переливався різними тонами сірого та подекуди темно-синього.

— Що думаєш? — запитує Сапнап, і коли бачить в очах навпроти зацікавленість, розсуд, а потім легку засмученість, подумки радіє. — Чи ти гадаєш, що кошенята нам якраз підходять?

— Гаразд, ти маєш рацію, кошенята – така собі ідея, — здається парубок. — Тоді цей беремо?

— Ага, я гадаю тут все очевидно, він точно впишеться, я вже бачу його у нашій вітальні, — Нік сходив і покликав продавця, який допоміг згорнути покупку в трубочку та сплатити ціну, що трохи кусала за кінчики пальців, які віддавали купюри. Хіба якісь шматки тканини завжди були такими дорогими?

Було, звісно, важко загрузити цю балду в автівку, але загалом на задньому сидінні темно-сірий шматок щільної тканини вмістився по-хазяйськи. Хлопці пристібаються та Сапнап заводить машину, обережно виїжджаючи з парковки на дорогу додому. Вони їдуть в приємній напів-тиші, на фоні лише лунає тихе радіо, з якоюсь піснею когось типу Олега Винника, і брюнет крінжує з придурковатих текстів цього маразматика, але відкидає ці роздуми на задній план, зосереджуючись на дорозі. Карлу, схоже, теж не дуже подобається ця хрінь, тому він її вимикає та говорить до хлопця, більше щоб сказати щось і нарушити в’язку тишу, ніж щось дізнатись.

— Де ти узагалі в кімнаті уявляєш цей килим? Типу там біля журнального столику? Під ним? Під диваном, під телевізором? — задає запитання за запитанням шатен.

— Це що, допит? — пирхає Сапнап, не відволікаючись від дороги перед очима. — Приїдемо додому — вирішимо, — Карла така відповідь не те що влаштовує, але вгамовує його пил. Він вирішує завоювати увагу хлопця по-іншому.

Парубок ніби відстає від брюнета із запитаннями, і показово відкидається на спинку крісла, а його голову осяює ідеєю. Ліва рука, що до цього мирно лежала замком з правою на колінах Карла, тихо, не шурхаючи по тканині сидінь, рухається в сторону. Проходить по коробці передач і нарешті знаходить друге сидіння. На мить завмирає, а потім з усією ніжністю, що міг зараз шатен знайти у собі, вмощується на чужому коліні і невинно гладить. Просто рухається по тканині брюк туди-сюди, і врешті решт починає підніматись до стегна, а брюнет ніби на секунду ловить програмний збій — ніяк не реагує на це дійство, лише густо червоніє з кінчику носа до вух. Коли рука на нозі легко стискає тканину і шкіру, ніби на пробу, Нік зітхає й хитає тричі головою, а після мовчки починає важче дихати з присвистом.

— Що з тобою, коханий? Щось сталось? — з подивом запитує Карл, підроблено не розуміючи, що ж заважає його хлопцю мирно вести машину, на що той лише мовчки пришвидшує їзду, маючи намір якнайшвидше добратись додому, і шатен не знає що Сапнап з ним вкоїть за ці вибрики, але це по-дитячому його приваблює.

— Може тобі заспекотно? Водички? — шатен далі грає свою роль непричетного, а сам переміщує руку на плече, ніби в німій підтримці, даючи йому моментний спокій, а потім нагло спускається до чутливих грудей, просто гладячи, але у брюнета, схоже вже зірочки перед очима замерехтіли, тому він німо стискає у своїх руках руль, та так, що кісточки на пальцях біліють. Що ж ти робиш….

Сапнапу доводиться взяти всю свою стійкість в кулаки, щоб відштовхнути приставання Карла на задній план та зосередитись на дорозі. Він вже проїжджає біля знайомого двору, видніються знайомі панельні будинки та дитячий майданчик. Нік думає, що як тільки він зайде у квартиру, хлопець точно отримає по заслугах за таке.

Брюнет врешті-решт паркується під під’їздом та мовчки виходить з машини, коли Карл вже поспіхом зачиняє двері автівки й підіймається по сходах та забігає в прохід у сире приміщення в синьо-білих тонах, не дочікуючись хлопця, що забуває про третього гостя в автомобілі — килима і спішить за юнаком. Карл продовжує цю дику гру, і поки Нік під дверима дістає ключі та відчиняє двері, шатен вже стоїть в ліфті та натискає 6 поверх. Двері ліфту зачиняються прямо перед обличчям брюнета, і той вирішує не гаяти часу та поспішає пішки по сходах. Вирішив пограти в погоню? Удачі.

Джейкобс знає, що у нього буде декілька секунд щоб відчинити двері та забігти в квартиру, інакше його зажмуть прямо тут — в тісному ліфті з цим огидним жовтим світлом і пиши пропав. Він тримає ключ у руках і щойно двері розсуваються він кидається до дверей, наче це питання його життя чи смерті і вміло відчиняє замок, коли чує кроки вже на цьому прольоті шостого поверху. Забігає в квартиру та встигає тільки поспіхом стягнути взуття як двері хлопають зсередини з силою і його миттєво притискають лопатками до холодної бетонної стіни й зазирають прямо в очі, захекавшись.

Спіймав.

— Що це, в біса, було, юначе, — шатен чує, як юнак перед ним дихає з важкістю, ледь-ледь зриваючись на тихий рик. Він злий. І він зараз дивиться прямо в бурштинові очі Карла, які гуляли по кімнаті, не бажаючи стикатися з цим поглядом, і стискає його руки по боках від обличчя сильно, але недостатньо щоб причинити біль.

— Не зви мене “юначе”, — морщиться Джейкобс, навмисно ігноруючи ніби розпаленого на всі 400°С парубка перед ним. Знаходить в собі достатньо сміливості і зазирає в очі навпроти, тонучи в барвах зелено-карої безодні. Розглядає в деталях зіниці, ніби ніколи їх не бачив, ніби до цього не розглядав їх віч-на-віч, здається, тисячі раз, ніби не відкладав у пам’яті кожну рисочку цих чудес. — Не розумію про що ти.

— Ти спеціально нариваєшся? Клятий бешкетник, а якби щось сталось? Якби я занадто сильно відволікся від управління, а якби.. — Сапнап починає швидко говорити, не відриваючи очей від обличчя партнера, а його брови сходяться разом на переніссі й Карл притуляє пальця до його вуст, затикаючи.

— Але ж нічого не сталось, любий.

— Так, але… — він про щось роздумує на мить, а потім подається вперед, шепочучи прямо над вухом Карла, обпікаючи гарячим подихом його шию. — Ти відплатиш за свої виєбони.

Шатен закушує губу від цих слів. Це саме те, чого він хотів, щоб Нік був розлюченим і суворим, грубим, що той відразу ж підтверджує. Проводить носом по лагідній шкірі, як наркоша вдихаючи запах юнака і врешті решт вибирає місце десь між шиєю та плечем, відтягує воріт легкої футболки та жадібно кусає, впиваючись в ніжну шкіру, а Карл встигає лише зойкнути і зашипіти.

Сапнап тягне хлопця за плечі на диван, всідається на край, а шатен, не довго думаючи, залізає верхи і вмощується на його колінах. Нік по-власницьки вкладає руки на стегнах хлопця, гладить і продовжує вустами вивчати шию і плечі хлопця, залишаючи німі поцілунки, а подекуди впивається в молочну шкіру, де завтра проявляться багряні укуси. Він ніжно виціловує його шкіру тут і там, розбираючи парубка по шматочку, усього без решти. Вагома маса Карла віддається зі втомлених колін по всьому тілу, розтекаючись по м’язах і венах, наче мед.

Нік трохи підіймає край літньої футболки хлопця та ледве не гарячими руками торкається шкіри, обпікаючи, гладить його хлопчика, знаходить живіт, перелічує ребра, і Карл тихо видихає, закусивши губу. Він подається всім тілом уперед, знаходячи вуста брюнета у поцілунку, і вони жарко зминають губи один одного. Сапнап задирає тканину футболки ледь не до шиї, торкаючись вразливих грудей, на що Джейкобс видихає, переходячи на тихий стон у поцілунок, що ніби розпалює у брюнеті вогнище. Нік язиком розтуляє податливі вуста шатена, вивчаючи його рот і цілуючи пристрасно, мокро й звучно. Проходиться по зубах і в якийсь момент їх язики сплітаються разом, ніби танцюючи, а Карл вирішує в цей час діяти самостійно та розстібає гавайську рубашку брюнета. Вони відриваються один від одного на мить, щоб відхекатись і Джейкобс повністю знімає футболку, дивлячись прямо в очі партнеру, його обличчя розпливається в пошлій усмішці, щоки налиті червоним, а брюнет натомість стягає набридливу сорочку, відкидаючи її десь на диван.

— Неймовірний, ти знав, який ти, бляха, неймовірний? — у захопленні каже Нік, після того як кілька секунд поглядом пожирав хлопця перед ним заживо, знову припадає губами до ключиць Карла, і залишає багряні засоси, під важке дихання шатена. Він не бачить, але маківкою відчуває, як хлопець перед ним беззвучно пирхає від компліменту, вмостивши холодні руки у нього на засмаглих плечах. Нік мліє від його хлопця, від того, яким він був ніжним, холодним і акуратним, він наче боже створіння, такий ідеальний, шкіра молочна і холодна, немовби фарфорна. Хочеться заплямити його невинну шкіру червоніючими укусами та бордовими засосами, що на наступний день потемніють і будуть ще більше контрастувати з світлим відтінком.

Нік бачить, який його хлопчик вимучений та потребуючий, він слідкує та реагує на кожен рух Сапнапа, гадаючи, що він зробить, та чекає з нетерпінням, але не підганяє.

Шатен тане під дотиками Ніка, кожен рух пальців по його грудях пропалюється в пам’яті, хлопець ніби малює по його тілу, псуючи світлість його невинності. Карла дратує ця повільність і загадковість, він подається всім тілом вперед, вжимаючись в парубка і той тихо стогне від дотику їх промежин і здається. Перед очима туман, але Сапнап зазирає в очі Карла і на мить серйознішає, рукою намацавши резинку його спортивних штанів.

— Карле, можна тебе трахнути? — питає він, як завжди чемно і Карл всміхається.

— О так, будь ласка, — погоджується той, впиваюсись в парубка поцілунком, щоб ні на секунду не відтулятись від нього. Здається він був готовим стати із Ніком одним організмом, злитись разом у повній гармонії, як Інь та Янь, повністю доповнюючи один одного в деталях. І безкінечно прижиматись, радіючи теплу і ласці один одного. Вічно так цілуватись, ніби це останні хвилини їхнього життя, щоб свідомість плила, щоб в голові не було нічого крім “Нік, Нік, Нік… “.

Брюнет встає та підхоплює на руки свого партнера, який в той же момент лагідно обіймає його за плечі, бурмочучи в шию щось, схоже, мовою прибульців, дерев чи гіпопотамів. Той користується моментом і вмощує руки на сідницях Джейкобса, обмацуючи їх, ніби цнотний підліток, якому вперше вдало припала така можливість, і несе свій дорогоцінний скарб у спальню. Заходить, зачиняючи двері та кладе юнака на постіль, нависаючи зверху та розмістившись в акурат між його ніг. Він ніяк не може на нього надивитись, парубок милує око, навіть тоді, коли починає скиглити та йорзати під ним, чекаючи на ласку, а брюнет став як стовп і роздивляється. Ніколи не бачив чоловічого торсу, чи що? Карла пестить захоплений погляд його хлопця, але тканина спортивних штанів уж занадто неприємно натирала в промежині.

Нік нарешті дослухається і, як задоволений кіт, кладе руку на бугор сірої тканини, стискаючи, на що Джейкобс рвано стогне, прикриваючи повіки, а голова починає паморочитись. Його руки хапаються за резинку штанів та стягують їх разом білизною, вивільнюючи вже повністю вставший акуратний член хлопця. Він дивиться на нього ніби вперше, великим пальцем торкаючись голівки, яка почервоніла під довгого збудження і з якої тік передеякулят, розмазує його по члену і пестливо проводить рукою вверх-вниз кілька разів, на що Карл голосно стогне і затуляє рота рукою, що була відразу забрана і притиснута чужою до простирадла.

— Нік, давай швидше.. — просить юнак, геть розмякнувши в теплих руках Сапнапа, як розталий шоколад. — Якщо так і продовжиш гладити мене, як кошеня по голівці, я точно кінчу.

Сапнап мовчки слухається і лізе в тумбочку біля ліжка, риється там і швидко знаходить флакон із лубрикантом та пакетик із фольги. Він відкорковує кришку баночки та видавлює трохи собі на палець.

— Любий, якщо буде боляче скажи мені, — шатен киває і здригається, коли відчуває як щось холодне приставляється до колечка нервів. Тихо зітхає і заплющує очі, готуючись.

Палець в дупі не був трагедією, не відчувалось ні болю ні дискомфорту, просто дивне відчуття, а холодна змазка створювала ще більш дивний контраст з гарячим тілом, ніби вгамовуючи бурхливі думки і почуття в організмі. Сапнап заворожено дивився на емоції партнера, шукаючи в них якусь відразу чи, не дай боже, біль, але він просто зазирає в зелені очі і віддається своїм почуттям, тяжко дихаючи.

Коли брюнет ввів другий палець, у юнака затомило подих — болю не було, лише дивні відчуття і ласка. Так, Нік був досі злим на хлопця, але все ж дуже боявся причинити Карлу якийсь біль, тому використовував багато лубриканту і не був різким, рухаючись всередині ніжно і поволі та слідкуючи за реакцією Джейкобса. На третьому пальці Карл ніби задихнувся, і закусив губу, через раз зриваючись на молісні стони. Перед очима вже вкотре за вечір мерехтять зірочки та іскри, а Сапнап лише лізе до нього з жарким поцілунком. Карла зводило з розуму те, як Нік рухався язиком та пальцями в один ритм, він просто був чудовим у всьому, був готовий дати його хлопчику усе, про що він тільки побажає. Коли шатен повважав себе достатньо готовим, почав сам насаджуватись на тонкі вмілі пальці, рухаючись в такт брюнету, а в момент, коли Сапнап натиснув на особливо вразливу точку, Карл зірвався на голосний стон, розриваючи поцілунок, а його очі погрожували закотитись назад у його голову, й Нік все зрозумів, залишивши тіло юнака. У нього самого вже голова кругом йшла.

Він відсів і почав поспіхом знімати коричневі джинси, нарешті випускаючи втомлені за весь день ноги на волю, а за ними й спідню білизну. Його член стояв колом, а голівка була яскраво-червоною й протікала передсім’ям. Сапнап дуже картинно і пошло розірвав зубами упаковку презервативу і, розкуто прикривши очі, надів його на член. Карл був ніби зачарований цим видовищем, й закусивши губу, потягнувся рукою до власної ерекції, піднявшись на ліктях. Він виглядав так блядськи гаряче коли був таким.

— Подобається те, що ти бачиш, крихітко?

О, Карлу подобається. Раніше хлопець порівняв Сапнапа з цнотним підлітком, подумки всміхнувшись цьому порівнянні, але він був втричі більше схожим на нього зараз. Весь розчервонівся через видовище, що йому раптово відкрилось, і було відверто збуджуючим. Нік відчував на собі погляд юнака, поки стояв на колінах і гордо роздивлявся шатена. Чого він чекає? А справді.

Він ривком накидається на хлопця зверху, притискаючи його руку біля голови і припадає до шиї, кусаючи там, де ще не розквіли багряні сліди і юнак зойкує. Шатен відчуває як до ануса притуляється щось гаряче, і він заплющує очі в очікуванні й нетерпінні. Нік входить лише на половину й Карл болісно зойкує, хапаючись рукою за плече парубка й врізаючись нерівними нігтями у шкіру, а той шепоче щось заспокійливе йому у вухо, лагідно цілуючи у вилицю. Сапнап знає, як парубка заспокоює його ласка і шепіт, тому він каже щось максимально непристойне хлопцю на вухо, щось про те, що всередині нього дуже тісно й гаряче, щось про те, що йому треба розслабитися і все буде гаразд, але це лунає приємним шумом у голові Карла, який зосередився на своєму шаленому серцебитті, що, здається, було чутне навіть партнеру, відстукуючи божевільним ритмом.

Коли він відчуває, що готовий прийняти член повністю, він рухає стегнами вниз, і Нік входить до кінця під гортанний стон Карла, й вирішує ще трохи дати йому звикнути, в той самий час затикаючи парубка поцілунком. Джейкобс часто дихає через ніс, настирливо відповідаючи на поцілунок, поки його тіло намагається впоратись з іншорідним предметом всередині, голівка якого відчувалась трохи далі простати.

Десь за півхвилини Нік починає неквапливо рухатись, стискаючи стегна юнака у руках. Його вуста повертаються на ключиці шатена, цілуючи й кусаючи. З губ старшого лунають то стони і скиглення, то подекуди ім’я Сапнапа й прохання не зупинятись.

Але щойно брюнет знову вдаряє по особливо чутливій точці, Джейкобс зривається на крик від несподіванки й ледь не задихається від відчуттів, відкинувши голову на м’які подушки. І до Сапнапа майже миттєво доходить, що сталось. Доходить, і він робить це ще раз, в ту саму точку, що подарувала такі емоції. І Карл стогне знову, розкутіше й довше, після жадібно хапаючи повітря ротом. Нік прискорюється з кожним поштовхом, а по кімнаті лунають звуки їхнього уєднання.

Сапнап в душі був готовий розплакатись від щастя, коли бачив як під ним звивається його хлопчик, такий ніжний і невинний, скиглить і стогне від кожного руху, він податливо рухається стегнами назустріч, хоч би це продовжувалось якомога довше. І брюнет милується ним невинно й закохано, розглядає кожний сантиметр, ніби не він зараз втрахує його тіло в ліжко, прискорюючись і вибиваючи з нього жалісні вскрики.

— Нік, прошу, — скиглить між стонами Карл. — Прошу, доторкнись до мене.

Нік відразу ж слухається, по голосу шатена відчуваючи, що він вже на межі. Тягнеться до Джейкобса і жарко цілує його, рукою надрачуючи в такт поштовхам, і юнак мичить щось нерозбірне в поцілунок, сильно зажмуривши очі до кольорових плям перед поглядом, його тіло трясе, а в голові ніби блядський феєрверк. Нік виходить повністю і ривком заходить на всю довжину, під зкрики шатена. Ще кілька різких рухів і Карл відривається від вуст хлопця й, не втримавши зкрику, кінчає у руку брюнета, в ту ж мить знесилено обмякаючи в руках брюнета і відкидаючись на подушки.

Але рухи зі сторони Сапнапа не зупиняються, він продовжує втискати втомлене тіло Карла у простирадла, важко дихаючи. Точніше ні, скоріше порикуючи. І через декілька поштовхів він сам продовжено стогне, кінчаючи всередину. Юнак виходить і падає на подушки біля Джейкобса, намагаючись відхекатись.

Першим встає Нік і зникає за дверима кімнати, і втомлений Карл навіть думає що той вирішив покинути його в такий момент, але через мить той повертається, підкликаючи за собою шатена. А коли той ніяк не реагує, підходить до нього сам, беручи на руки і відносячи його кудись. Вже нічого не тямлячий мозок не пам’ятає, як Джейкобса ведуть в душ, як його поливають водою і миють, змиваючи всі сліди й наслідки. Всі, крім багряних укусів й засосів, якими були всипані ключиці, плечі та шия, але Сапнапа вони цілком задовільняють. Карл теж не пам’ятає, як його витерають рушником і несуть в кімнату, як його закутують в ковдру та лагідно обіймають, прижимаючись до теплого тіла.

Він пам’ятає лише що заснув він в теплих й ласкавих обіймах, втомлений і дуже кохаючий, а також не менш коханий.