Частина 3

Ранковий підйом дався Грейс дуже тяжко. Перед очима – у її спальні, утворився масивний туман, який прибрати за кілька хвилин було неможливо. Дівчина не могла прийти до тями після вчорашньої прогулянки. Вона зловила себе на думці, що із задоволенням пропустила б сьогодні школу. Тим паче, вона не готова до жодного уроку, чим явно зіпсує свою шкільну успішність.
Але не тут було. Телефонний дзвінок зруйнував усі її плани:
– Грейс, підіймай свою дупу з ліжка, я біля твого порога!
Бетелл промичала в трубку щось нерозбірливе, потім відповіла:
– Мія, нікуди я сьогодні не піду…
— Ні, люба, я вже тут.
– Мені погано…
– Встанеш – буде краще, повір.
Грейс відключилася і закопалася в подушку з головою, ховаючись. Вона не хотіла нікого бачити, а чути – ще більше. Настрій був паршивим, через те, що смак вчорашніх коктейлів все ще стояв у її горлі, хотілося якнайшвидше позбутися їх у туалеті. Якби знала, що це так бридко, ніколи б не погодилася зробити навіть маленький ковток.
Здолавши себе, вона піднялася зі свого ліжка, взявшись за голову. Дівчина подивилася в дзеркало і побачила те, чого краще не бачила б зовсім. Волосся заплуталося, очі впали, обличчя виглядало пом’ятим. Начебто на ньому хтось танцював, поки вона спала.
Дівчина вмилася у ванній, відчайдушно намагаючись прокинутися, щоб привести себе до тями перед новим шкільним днем. Вона одягла перший одяг, що попався: білий гольф і блакитні джинси. Грейс одягла свою сіру капюшонку, взяла рюкзак і вийшла в коридор, відчиняючи подрузі двері.
— Доброго ранку, соня.- Як завжди, з посмішкою зустріла її вона.
– Угу…
Бетелл зачинила вхідні двері і дівчата рушили у бік школи. Ось тільки поки Мія весело крокувала, Грейс пленталася за нею, ледве переставляючи свої худі ноги.
— Щось ти не радісна, як для людини, яка вперше за пару тижнів вийшла з дому в люди.
Грейс глянула на неї вперше за цей ранок, через що Мія мало не пирснула зі сміху. Чи то від її повної втоми та злості погляду, чи то від вигляду обличчя в цей день.
— Мила, вибач, звичайно, але виглядаєш ти сьогодні вкрай втомлено.
– Сама знаю. — гаркнула та у відповідь.
***
Увійшовши в будівлю школи Кліффорд віталася з усіма поспіль, адже вона знала майже всі класи. У відповідь на привітання дівчина отримувала добрі посмішки у відповідь та побажання доброго ранку. Всі ці щасливі особи як ніколи дратували Грейс. Вона не заздрила тому, що у подруги більше друзів та знайомих. Вона заздрила лише гарному настрою цих знайомих. Вирішивши не зациклюватися на агресії Грейс почала говорити:
— Насправді я рада, що ти мене вчора витягла з дому. Мені правда треба було це зробити, бо вся б мохом покрилася на своєму ліжку.
Мія посміхнулася їй і вони увійшли до класу, де всі вже сиділи на своїх місцях і чекали на вчителя. Дівчата зайняли свою третю парту та розклали свої речі. Бетелл дійсно було вчора весело, хоч вона і почувається сьогодні, ніби її переїхала вантажівка, зате вона зрозуміла що потребує спілкування з іншими людьми, а не тільки з розумниками на форумах, через які, вона сама скоро перетвориться на дорослу, нудну тітку.
— Кажуть, сьогодні має прийти новий учитель математики.— чулося десь у кінці класу.
Грейс було зовсім не до цього. Вона взяла пляшку води з рюкзака і почала жадібно її спустошувати. В цей момент вона відчула, як заграло життя під шкірою. Кожен орган ніби дякував їй за воду. Але насолоджуватися простим поглинанням води їй довелося недовго.
— Доброго ранку, клас. — почувши знайомий голос Грейс звела брови і спрямувала свій погляд на джерело звуку, думаючи, що вона все ще в п’яному стані і їй здалося.
Це був Гаррі, з яким вони випивали вчора.
Бетелл ледь не виплюнула всю воду, що була в роті.
— Мене звуть містер Стайлс, і я ваш новий учитель математики.
Чоловік із шумом опустив книги на стіл, ставши до нього спиною і спершись на нього руками. Він розглядав усіх однокласників, заглядаючи у вічі кожному з них, чим викликав хвилю мурашок по спинах школярів.
Гаррі був одягнений у напівпрозору білу сорочку, чорні штани з ременем та туфлі. З-під сорочки було видно чорні малюнки, які привернули увагу Грейс. На тілі нового вчителя їх було близько семи штук. І це лише ті, що вона бачила. Дівчина була впевнена, що є більше. Зізнатися чесно, Бетелл задивилася на нього і вловила себе на думці, що хлопець краще виглядає в сорочці, ніж у футболці та джинсах.

– Давайте знайомитися. – Чоловік відірвав погляд від дітей і сів за стіл, заглядаючи в класний журнал.
Стайлс почав перераховувати всіх за списком і ті, кого він називав, говорили про свою присутність на уроці, поки він попутно відзначав тих, хто не відгукувався. Обличчя буквально всіх дівчат були спрямовані на нього. Деякі навіть не могли закрити рота, поки дивилися на Стайлса. Грейс стало від цього гидко.
— У ньому немає нічого цікавого, щоб ви на нього так вирячилися… — подумала вона і тут же почула своє прізвище.
– Грейс Бетелл.
– Тут. – тихо сказала вона, дивлячись на Гаррі.
Якщо до цього він навіть голови не піднімав, щоб побачити учнів, чиї прізвища він називав в обличчя, то зараз він підняв свої темно-зелені очі і здивовано дивився на Грейс. Дівчині стало ніяково під напірним поглядом і вона опустила очі, закусивши губу, що насмішило Гарольда і він розплився в усмішці, переводячи погляд на її сусідку по парті, яка була здивована не менше ніж подруга. Вони посміхнулися один одному, і вчитель пішов далі за списком.
— Ти розумієш, що на нас чекає? — із захопленням повернулась до неї Кліффорд.
– Нудні уроки математики? — Бетел підперла голову рукою і почала щось малювати у своєму зошиті.
– Так ні ж! Ми тепер можемо сюди взагалі не приходити! Гаррі ставитиме гарні оцінки нам лише тому що ми друзі. – Вона гордо підвела голову, а Бетелл зрозуміла, що нічого доброго його поява в школі не віщує.
— Із присутніми розібралися. Тепер розберемося з темою. – Чоловік підвівся зі столу і оглянув весь клас. — Хтось може мені розповісти формулу дискримінанта?
У кімнаті було тихо. Бракувало тільки цвіркунів для більшого ефекту.
– Грейс.
Дівчина миттю встала зі свого місця і сумно дивилася на вчителя, який бачив, що дівчина не зможе відповісти на його запитання.
– Не знаєш? — спитав він, пильно дивлячись на неї.
Дівчина замотала головою з боку на бік, сором’язливо опускаючи голову.
– Дуже шкода. Сідайте.
За його наказом, вона повернулася на місце. Він викликав її однокласника, який зміг за неї відповісти і Гаррі почав надавати дітям приклади.
***
Нарешті пролунав дзвінок з уроку і школярі почали швидко кидати свої речі в портфелі, щоб швидше втекти по своїм справам. Хтось у туалет, хтось покурити, хтось поїсти, а хтось усе вищеперелічене хотів скомбінувати, тому збирався зі швидкістю світла. Дівчата з третьої парти поспішали до їдальні, але спочатку Мія хотіла поговорити з новим учителем.
– Яка несподівана зустріч! – Вигукнула вона, підійшовши з подругою до учительського столу.
Стайлс був зайнятий заповненням якихось паперів, але незабаром звернув увагу на дівчат, відклавши ручку вбік.
— Справді, хто міг би подумати, що ви станете моїми новими ученицями? — з посмішкою промовив він. — Тобі Грейс не завадило б краще вчити математику.
У відповідь дівчина з презирством глянула на нього.
– Ну що, сьогодні збираємось? – спитала Кліффорд.
– Можна буде зустрітись. – сказав Гаррі, дивлячись на дівчину, яка поправляла свої окуляри.
Поки вони мило розмовляли, до класу зайшла жінка, яка одразу ж зупинила очі на Грейс.
– Бетелл, я якраз тебе шукала! — класна керівниця підійшла до них і посміхнулася до нового вчителя.- Доброго дня, містер Стайлс. Грейс я знаю, що у тебе дуже великі проблеми з математикою, тому рекомендую почати додатково нею займатися.
Грейс звела брови глянула на жінку, не маючи жодного бажання займатися математикою замість того, щоб витратити цей час із користю для себе вдома.
– Не дивися на мене так. – суворо сказала вона. – Ти йдеш на золоту медаль, але через математику можеш її не отримати, ти це розумієш?
– Та ти відмінниця виявляється. – сказав Гаррі. — Що ж, це було досить передбачувано.
– Містер Стайлс, ви не проти взяти Грейс на додаткове навчання до себе після уроків?
Обличчя чоловіка розпливлося у усмішці, а дівчину тільки насторожила його реакція.
— Я тільки буду радий допомагати своїм учням.
– Чудово! Можете обговорити між собою графік, дякую вам величезне, містер Стайлс.
І вона пішла, залишивши їх стояти здивовано. Грейс глянула на хлопця, який усміхався, як чеширський кіт. Їй зовсім не подобалася ідея залишатися з ним наодинці після уроків.
***