3

Айріс Вінтер щойно закінчила позапланову перевірку секції першого класу. Пересунувши кілька предметів на заячий скік сантиметрів, вона проголосила роботу, проведену бортпровідниками, прийнятною. Белль запевнила Емму, що “прийнятно” –  найкраща оцінка з можливих і попросила приготуватися вітати на борту пасажирів, які мають з’явитися протягом п’яти хвилин. У маленькій вбиральні приміщення екіпажу Свон прискіпливо оглянула свою зачіску та макіяж, знаючи, що навіть один волосок, що вибився, або крихітний шматочок туші можуть зіпсувати все враження. Залишившись задоволеною своїм виглядом Емма зняла з гачка піджак і одягла його, поправивши білий комірець блузки та високий червоний комір піджака згідно з правилами авіакомпанії.

Глибоко зітхнувши, вона покинула вбиральню, зачинивши за собою двері. Вийшовши в салон першого класу, вона залишилася чекати біля входу, тоді як у коридорі Белль вже зустрічала перших пасажирів, називаючи людей, що часто літають з компанією, за іменами.
Незабаром Емма почула, як Белль вітається з доктором Хоппером і вітає його на борту, додавши, що Емма допоможе йому з ручною поклажею. Коли чоловік увійшов, вона не змогла стримати посмішки. На ньому були штани кольору хакі, вовняна сорочка, краватка і жилет твідів. Його розпатлане руде волосся говорило про те, що лікаря не хвилює те, як він виглядає.

– Привіт, Емма, – тепло промовив чоловік, простягаючи руку, – Арчі Хоппер.
Емма потиснула йому руку, відчуваючи радісне здивування від того, що перший зустрінутий пасажир першого класу виявився настільки доброзичливим.
– Лікаре Хоппер! Рада познайомитися з вами, – сказала Емма.
– О, будь ласка, клич мене Арчі, – попросив він, подаючи їй своє пальто.
Емма посміхнулась:
– Думаю, мій бос віддала б перевагу, щоб я називала вас “лікар Хопер”.
Чоловік засміявся.
– Як скажеш. Мені прибрати свою сумку до шафи?
– О, ні, – посміхнулася Емма, – я впораюся.
– Вона досить важка, – вибачився Арчі.
– Жодних проблем, – ввічливо відповіла Емма, приймаючи, відверто кажучи, досить легку сумку, – принести вам щось випити? Шампанське?
– О, мені просто апельсиновий сік, – сказав лікар із доброзичливою усмішкою, сідаючи на своє місце.

Емма поставила сумку в шафу в приміщенні екіпажу і повісила пальто на плічика, перш ніж наповнити склянку, що захопила з собою, апельсиновим соком і повернутися з ним до доктора Хопперу.
Наступні два пасажири, що увійшли до салону, були подружжям, що летить на відпочинок. Емма перевірила посадкові талони і проводила пару до їхніх місць – шість-“А” та шість-“К”, – як і наставляла Белль, звертаючись до них за іменами, вказаними в талоні.
– Сідайте, будь ласка, містер і місіс Арчер, чи можу я принести вам шампанське?
Пара виглядала приголомшеною новим досвідом, і в Емми склалося враження, що вона буде не єдиною людиною, яка насолоджується своєю першою поїздкою в першому класі. Арчери радісно прийняли шампанське та попросили Свон пояснити їм, як працюють крісла.
Поки Емма показувала подружжю можливості місць першого класу, Белль привітала на борту і посадила трьох неймовірно високих і худих жінок, які, судячи з їхнього вбрання та манер були моделями. Пасажирки зайняли місця сім-“А”, сім-“К” та вісім-“А”, і Белль принесла їм шампанське.
Закінчивши з Арчерами, Емма повернулася в коридор якраз вчасно, щоб зустріти темноволосого неголеного чоловіка в шкіряному одязі, який жваво розмовляв телефоном. Пасажир оглянув Емму з ніг до голови, посміхнувся їй і помахав посадковим талоном перед її носом.

– Містере Джонсе, – Емма зрозуміла, хто перед нею ще до того, як побачила ім’я на талоні. Усміхнувшись вона пішла за чоловіком до його крісла.
– Шампанське, будь ласка, солоденька, – сказав він, встигнувши подивитись на моделей і звалитися в крісло, закинувши ногу на підлокітник.
– Я принесу, – сказала Белль, – сподієшся з наступними пасажирами?
Емма привітала двох наступних пасажирів – містера Хопкрика та доктора Лотуса, які зайняли місця дев’ять-“К” і десять-“К”, і допомогла їм з багажем, поглядаючи на те, як швидко рухається Белль, розносячи напої та говорячи з пасажирами, ніби в неї це в крові. Свон озирнулася – тільки місце десять-“А” залишалося порожнім. Саме в цей момент хтось ще увійшов до салону, і Емма повернулася до, судячи з усього, Реджини Міллс. Жінка була трохи нижче середнього зросту, що бентежило її, якщо судити по туфлях на високій шпильці. Легкий оливковий відтінок шкіри та прекрасне темне волосся заважали Еммі визначити етнічну приналежність жінки. Втім, Реджина Міллс явно була привабливішою, ніж моделі, що сидять на кілька рядів ближче до носа літака. Жінка передала пальто та одну з сумок Белль, яка підійшла, щоб привітати її на борту, і сіла на своє місце, розправивши спідницю темно-синього ділового костюму.

Белль подивилася на Емму, очима показавши на вихід, обидві жінки попрямували до приміщення екіпажу. Свон прибрала сумку в шафу, а Белль повісила пальто на плечі, принагідно пояснюючи:
– Міс Міллс не буде шампанське, вона віддає перевагу воді. Її влаштовує вода у пляшках: потрібно лише принести склянку та міняти порожню пляшку на повну, природно, забираючи порожню із собою.
– Ясно, – Емма відкрила складський відсік, витягла тацю і скляну склянку, підняла склянку до світла і переконалася, що вона бездоганно чиста.
– Сьогодні розділимося так: я займуся місцями “К”, а ти – місцями “А”, тож якщо тобі щось знадобиться, я буду поряд, – сказала Белль з усмішкою.
Белль взяла кілька келихів шампанського і понесла їх у салон. Емма пішла за нею, подавшись до місця десять-“А”:
– Доброго вечора, міс Міллс. Ось склянка для вашої води.
Брюнетка сиділа на своєму місці і читала одну із запропонованих газет крізь балансуючі на кінчику носа окуляри в чорній оправі. Почувши голос, вона підвела голову:
– Дякую, – жінка подивилася на бейджик Емми, який говорив “Міс Е. Свон”, і додала, – міс Свон.
– Емма, – з ввічливою усмішкою уточнила Емма.
Реджина взяла склянку і поставила її у тримач, встановлений у підлокітнику крісла.
Швидко стало зрозуміло, що більше вона нічого говорити не збирається, так що Емма пішла до носа, щоб перевірити, чи не потрібно чогось доктору Хоппер, двом моделям і містеру Арчер. Переконавшись, що всі п’ятьох її заможних пасажирів задоволені, жінка повернулася до приміщення екіпажу. Там вона зняла свої білі рукавички і змінила туфлі на високих підборах на більш придатне для обслуговування пасажирів під час польоту взуття на плоскій підошві. Рукавички та туфлі вона прибрала до валізи, яку знову повернула до шафи. Потім вона зняла піджак і прибрала його в шафку для речей персоналу, заклавши спеціальний гачок, призначений для того, щоб одяг не впав під час турбулентності. Потім Емма заскочила в туалет, щоб переконатися, що все ще виглядає відповідно до стандартів першого класу, і знову повернулася до приміщення екіпажу.

Белль, що увійшла, посміхнулася Еммі:
– Поки все йде добре, – зауважила вона, перш ніж теж перевзутися і зняти піджак.
– Так, – погодилась Емма, – але ми ще навіть не злетіли.
Белль хитнула головою, намагаючись почати щось казати, як раптом внутрішній телефон залунав і почав блимати ліхтариком. Вона відповіла на дзвінок, Емма одразу зрозуміла, що це Айріс запитує, чи все готове. Белль сказала в телефон, що весь салон заповнений, пасажири посаджені, і за кілька секунд повісила трубку.
– Гаразд, перший клас і бізнес заповнені, так що залишився тільки економ, але це зазвичай багато часу не займає, так що нам треба ще раз пробігтися салоном, переконатися, що все в порядку, а потім буде запущено відео-інструкцію з безпеки, – з усмішкою пояснила Белль.
Емма кивнула і вийшла назад в салон, почавши обхід пасажирів з подружжя Арчерів:
– Чи можу я ще щось принести?
І містер, і місіс Арчер наочно все ще були трохи шоковані обстановкою і впрохали показати, як працює телевізор, куди вставляється штекер навушників. Емма показала їм основні моменти та переконалася, що більше подружжю нічого не потрібно, перш ніж забрати їх порожні келихи та повернутися до приміщення екіпажу.
– Арчери милі, – сказала Белль, виставляючи на стіл порожні келихи моделей.
– Я знаю, – посміхнулася Емма, – вони летять до Лондона на свою річницю, вперше покидають країну.
– Як і ти! – посміхнулася Белль.
– Так, – Емма хихикнула, – але про це я їм не говорила, не хочу їх хвилювати!
Обидві жінки знову вийшли в салон – Емма попрямувала до лікаря Хоппер, оскільки Белль вже закінчила з моделями, поки вона допомагала Арчерам.

– У вас все гаразд, докторе Хоппере? – З усмішкою запитала Емма.
– О, чудово, як завжди, – посміхнувся він, – ви вперше летите з нами?
– Так, – зізналася Емма, – я перейшла до “Крауна” три тижні тому.
– Я впевнений, що ви будете насолоджуватися цим, – з ентузіазмом заявив він, – я літаю з “Краун” вже п’ятнадцять років і завжди чудово проводжу час.
– Ми намагаємося догодити вам, – Емма посміхнулася і кивнула йому, переходячи до свого останнього пасажира: – Чи можу я принести вам що-небудь, міс Міллс?
Реджина відірвалася від своєї газети і миттю дивилася на Емму, перш ніж похитати головою:
– Ні, дякую, міс Свон.
Емма трохи сповільнилася, а потім кивнула і пішла назад до приміщення екіпажу.
– Все гаразд? – Запитала Белль, прибираючи речі і готуючи приміщення до зльоту.
– Так, у всіх все чудово, – кивнула Емма, допомагаючи Белль прибирати.
– Чудово. Зараз ми чекаємо, поки розсядуться пасажири економ-класу, потім готуємо салон до зльоту, поки йде відео-інструкція з безпеки, потім повідомляємо Айріс, що ми готові і йдемо займати свої місця, – пояснила Белль, піднімаючи стос карток з меню та переглядаючи їх , щоб переконатися, що все гаразд.
Емма зайнялася звіркою вмісту візків, доставлених сервіс-командою, з контрольним списком, ставлячи галочки навпроти пунктів, що є. Переконавшись, що все на місці, вона підписала форму, взяла список пасажирів їхньої секції та під ним теж поставила свій підпис.
– Піду, віднесу все Айріс, – сказала вона Белль, помахавши документами.
– Добре, – Белль підняла пасажирський інтерком і від імені авіакомпанії привітала пасажирів першого класу на борту літака.

Емма пройшла через салон бізнес-класу, посміхаючись пасажирам, пару разів зупинившись по дорозі, щоб допомогти людині підняти предмет, що впав. Вона знайшла Айріс у головному приміщенні екіпажу та подала їй документи:
– Усі візки перевірені, наш список пасажирів певний.
– Гаразд, – Айріс взяла документи і ретельно їх вивчила, перш ніж поставити власний підпис, відірвати верхній аркуш і передати його людині з наземних служб, яка чекала поряд. Потім вона відірвала другий аркуш і повернула його Еммі для її звітності. Раптом на весь літак зазвучав надзвичайно професійний голос Девіда Нолана, який представився та привітав усіх пасажирів на борту літака; Емма насилу стримала посмішку.
– Всі розсілися, і капітан Локк сказав, що ми готові рушати, – відзвітував перед Айріс бортпровідник, що увійшов до приміщення, якого, якщо Еммі не зраджує пам’ять, звуть Шон.
– Запускайте відео-інструкцію з безпеки, – відрізала йому Айріс.
Емма швидко вибачилася і вирушила назад до приміщення екіпажу, який обслуговує перший клас. Дорогою вона бачила, що мультиплікаційний ролик вже програвся на всіх телевізорах секції бізнес-класу.
Емма пройшла повз приміщення екіпажу в салон, щоб перевірити, чи всі пасажири пристебнуті, і чи немає речей у проході. Белль у цей час вмовляла містера Джонса закінчити телефонний дзвінок. Переконавшись, що у салоні все підготовлено для безпечного зльоту, Емма посіла на своє місце. Три відкидні сидіння для бортпровідників знаходилися біля аварійного виходу між останнім кріслом ряду “А” та туалетом для пасажирів першого класу.
Через кілька секунд Белль сіла на сидіння поряд з Еммою, підняла трубку телефону, що висить на стіні, і натиснула кнопку, повідомляючи екіпажу, що салон першого класу до зльоту готовий. Емма дивилася в ілюмінатор на те, як аеропорт повільно проїхав повз них. Вона ніколи особливо не цікавилася світом авіації, але мала визнати, що навіть на її дилетантський погляд – здатність величезних металевих птахів літати була вражаючою. Як регулярному рейсу, що вилітає вчасно, їм надали пріоритетний доступ на злітно-посадкову смугу, і вже за кілька хвилин чотири гігантські двигуни заревіли і почали швидко розганяти літак.
Під час набору висоти у салоні горіли лише світлові показники приміщення екіпажу, призначені для бортпровідників. Емма та Белль відстебнули ремені безпеки, підняли сидіння та вирушили займатися підготовкою до подачі вечері.
– Отже, – сказала Белль, увімкнувши нагрівання духовок, – ми працюємо від хвоста до носа: спочатку треба роздати меню, у нас вибір із двох закусок та трьох основних страв. Відразу віднеси міс Міллс її замовлення, їй подобається швидке обслуговування. Таким чином вона може швидше лягти спати. Іншим можна дати кілька хвилин на ухвалення рішення. Приймай повне замовлення, включаючи вино та будь-які інші напої, тоді ми зможемо все підготувати та обслужити знову від хвоста до носа.
Через пару хвилин пролунав звук відключення світлового табло “пристебнути ремені”, що супроводжується звуком приблизно ста п’ятдесяти ременів, що розстібаються. Через хвилину на весь літак пролунав голос Айріс Вінтер, яка вітає пасажирів на борту і сповіщає, марно, що хоча табло і погашено, пасажирам рекомендується залишатися пристебнутими, поки вони знаходяться на своїх місцях.

Через десять хвилин підготовки Белль та Емма вийшли до салону та почали роздавати меню. Закінчивши з цим, Свон повернулася до останнього місця:
– Ви готові зробити замовлення, міс Міллс, чи вам потрібен ще час?
– На заїдок салат, як головна страва курчати, ніякого десерту, будь ласка, – відразу відповіла Реджина, повертаючи Еммі меню.
– Дуже добре, – хитнула головою Емма, – якесь вино на вечерю?
– Ні, – Реджина похитала головою, – тільки води, без газу.
– Я відразу ж принесу її вам, – Емма натиснула на педаль, знімаючи блокування з коліс візка і розгорнула його, перш ніж попрямувати до приміщення екіпажу.

Свон поставила порцію з курчам у пічничю, дістала столові прилади, скатертину та приправи. Белль увійшла до приміщення:
– Не нахиляйся близько, коли обслуговуватимеш містера Джонса, він уже набражитився, тож, швидше за все, спробує тебе приторкнутися.
Емма загорнула очі з виразом огиди на обличчі.
– Фу, дякую за попередження, – подякувала вона, виходячи в салон.
Емма накрила скатертиною стіл біля крісла міс Міллс, розклала столові прилади та поставила приправи, як її вчили на курсах. Потім повернулася до приміщення екіпажу за пляшкою води та чистою склянкою:
– Міллс не назвати балакучою, так?
Белль похитала головою:
– Так, спочатку я думала, що вона – якийсь сноб, але тепер мені здається, що вона просто мовчазна.

Емма махнула, поставила на тацю тарілку з салатом, пляшку води та склянку, і повернулася до крісла десять-“А”:
– Ось, будь ласка, міс Міллс.
Реджина мовчки кивнула, розгортаючи лляну серветку, в яку було загорнуто металеві столові прилади. Емма пішла далі салоном до доктора Хопперу:
– Чи можу я прийняти ваше замовлення, докторе Хоппер?
– Усього потроху, – чоловік засміявся так, що стало зрозуміло, що він повторює цей жарт не вперше.
Емма швидко прийняла замовлення у решти свого ряду і по дорозі назад забрала у Реджини порожню тарілку та брудні прилади. У приміщенні екіпажу вона дістала з пічниці основну страву і обернулася до Белль.
– Відразу наступне нести?
– Так, – Белль дала згоду хитанням, – їй не подобаються перерви між стравами.
Емма швидко поставила блюдо на піднос, повернулася в салон і опустила тарілку на стіл перед Реджиною, поклавши поруч чисті столові прилади.
– Чи можу я ще щось зробити для вас, міс Міллс?
Реджина виглядала задоволеною швидкістю появи основної страви, вона забразила незгодний хиток головою:
– Ні, все чудово. Дякую, міс Свон.

Емма обійшла салон, розкладаючи обідні столи, обережно тримаючись подалі від Кілліана Джонса, зиркнувши на його хитрющу усмішку. Вона швидко повернулася до приміщення екіпажу, підготувала основні страви та прибрала їх у духовку, прихопила скатертини, столові прилади та вирушила накривати столи. Емма помітила, що Белль встигла раніше за неї і вже подає вино своїм пасажирам. Свон постаралася прискоритися, не забуваючи підтримувати високий рівень сервісу, швидко принесла своїм пасажирам вино і почала подавати закуски, коли помітила, що Реджина вже доїла основну страву.
Емма підійшла до місця десять-“А”:
– Ви закінчили? – Запитала вона і коли Реджина погодилась, Емма підняла тарілку. – Чи можу я прибрати все?
– Так, я збираюся підготуватися до сну, – відповіла Реджина, дістаючи з відділення для ручної поклажі сумку з приладдям для вмивання.
– Я підготую ваше ліжко до того часу, як ви повернетеся, – з усмішкою промовила Емма, прибираючи зі столу, складаючи сам стіл.
У приміщенні екіпажу Емма швидко розклала брудний посуд із приладами та скатертини по відповідних візках. Потім вона повернулася до шафи з постільною білизною і виклала звідти простирадло, ковдру та подушку, чекаючи, коли Реджина піде до нужнику.

Белль увійшла до приміщення екіпажу зі чаркою тарілок:
– Містер і місіс Арчер закінчили із закусками, тож я зібрала брудний посуд у обох.
– О, дякую, я збираюся підготувати постіль для міс Міллс, – відповіла Емма, поглядаючи з-за фіранки, чи не пішла ще Реджина з місця.
– Я здогадалася, – посміхнулася Белль, – займися цим, а я гляну за іншими твоїми пасажирами. Клич, якщо знадобиться допомога!
– Дуже дякую, – з полегшенням сказала Емма – вона вже почала хвилюватися, що затримається з сервіруванням основних страв, поки заправлятиме ліжко. Звук дверей туалету повідомив про те, що Реджина покинула своє місце, і Емма помчала в салон. Переконавшись, що в кріслі нічого не залишилося, вона натиснула на кнопку розкладання ліжка та зачепила простирадло за верхню частину сидіння, щоб потім не тягтися. Потім Емма приглушила світло і закрила шторки на ілюмінаторах – хоч зараз за бортом літака ніч, але під час підльоту до Лондона зовні вже буде ясно. Як тільки постіль повністю розклалася, жінка натягла на неї простирадла і поклала подушку та ковдру так, як її вчили на курсах.
Белль, що проходила повз, задоволено посміхнулася:
– Чудово виглядає, Емм.
Емма відверто зраділа і продовжила обслуговування, знову прискорившись для подачі основних страв, що залишилися. Через деякий час вона помітила Реджину, що виходить з туалету – на жінці була одягнена піжама та надані авіакомпанією капці, на обличчі не було макіяжу. Міс Міллс лягла в ліжко і вимкнула тьмяний нічник. Проходячи повз, Емма зауважила, що Реджина вставляє у вуха беруші і опускає на очі маску для сну.
У приміщенні для екіпажу Емма подивилася на Белль:
– Міс Міллс серйозно ставиться до свого сну, га?
Белль засміялася.
– Так, і ніщо у світі не змусить ії прокинутися. Не знаю, скільки вона вже з нами літає, але спить вона глибоко, так що можеш не ходити повз неї навшпиньки.

Протягом наступної години Емма та Белль закінчили обслуговування вечері і поступово підготували всі ліжка, крім місця Кілліана Джонса, який вимкнувся, сидячи у кріслі. Обидві жінки намагалися розбудити його, але безуспішно, тоді Белль зауважила, що в цьому немає нічого незвичайного, так що вона просто накинула на нього ковдру і дала спокій. Щойно всі пасажири вщухли, Белль зменшила освітлення салону до мінімуму, повернулася до приміщення екіпажу, засмикнула шторку.
– Отже, що думаєш? – Запитала вона Емму з усмішкою.
– Йой, – кивнула та, – важка робота!
Белль тихенько засміялася.
– Так, але поки у тебе хороший партнер, все буде гаразд. Ти справді добре попрацювала сьогодні, можеш собою пишатися.
– Ну, не знаю, – зніяковіло відповіла Емма, – вийшло непогано, але мені потрібно бути швидше.
– Це прийде з досвідом, – заспокоїла її Белль, – а тепер давай приберемося тут і підготуємо сніданок, який подаватимемо, – вона подивилася на годинник, – через три години. Емма мовчазно погодилася, приймаючись шукати необхідне по шкафах.