3 сонячний день

3 день порадував сонцем, бачити щось яскраве було приємно. Вирішивши прогулятися я накинула на себе пальто, оскільки прохолода після дощу залишилася. Зачинивши двері, я вибігла на вулицю. Сонце засліпило мій погляд, очі випікало сяйвом. Поступово почало розвиднятися і я побачила знайому вуличку та лавку на якій так полюбляла сидіти раніше. Повернувши на право я вирішила сходити на гойдалки, на яких проводила час з Ліамом. Алея була засаджена могутніми кленами, які нависали та створювали приємний прихисток від сонця. Спів пташок заливав вуха. Вже виднілося потрібне місце, як добре що воно було вільним. Присівши на гойдалки, моє тіло розслабилось та приємно погойдувалось. На диво безлюдна алея радувала, оскільки бачити когось саме зараз не хотілося. Особливо щасливі пари з дітьми. Моє життя ніколи не було сповнене радостей дитинства. Я була змушена вирости неймовірно швидко. Уже в 10 років я розуміла що нікому не потрібна. Любові я не знала, навіть слова такого не те що прояву. На диво в мене був старший брат, “спадкоємець” як його називали мої біологічні батьки, і очевидно, що ще одна випадкова дитина їм не була потрібна. Хоча із братом теж жорстоко обходилися, часто наказуючи його за будь-яку неочікувану для них дію. Про щасливу сім’ю мови навіть не було, і це засмучує мене дотепер. Відкинувши голову та вдивляючись в небесну блакить, задумуюся – чи хтось взагалі щасливий на земній кулі. Щастя так важко здобути, особливо коли воно вислизає прямо перед носом.

Покрокувавши додому я так нікого і не зустріла, спокійно зачинивши вхідні двері я вирішила приготувати собі вечерю та відпочити