3 розділ

Зелена галявина. Прохолодна річечка. Літня спека.
Вони були ще дітьми, він на два роки старший, їй всього лише три, але запам’ятала все в подробицях.
Їм дозволили прогулятися. Вони грали в хованки з покоївками, ті їх шукали, а брат схопив свою сестру і потягнув її за межі визначиної зони для сховок. Подалі від маєтку, до його секретного місця.
Це була невелика річечка, яку запросто можна було переплигнути, але течія дуже силина, та і глибока вона. Діти гралися біля неї і ось старшенький почав переходити її та потягнув сестру за собою, але та ніяк не хотіла йти. Він її вмовляв, мов “дивися, це зовсім не страшно”. Хлопець почав переплигувати з берега на берег по камінню, але випадково на втримався та зісковзнув. Він шубовтнувся у льодяну воду, течія почала відносити його, та на щастя йому вдалося зачепитися за камінь та вилізти, його сестриця навіть не встигла нічого усвідомити.
Дійшли в маєток вони не швидко, видно коли падав, то хлопець щось собі вивихнув, до того ж був мокрий, як хлющ. Всі були стурбовані, почали вертітися біля нього, допомагати, ніхто навіть не звернув уваги на дівчинку, яка допомогла дійти брату перекинувши його руку через плече, яке змочило всю її сукеньку.
Після цього викликали лікаря, хлопець зламав ногу, ще й захворів. Не дивлячись на те, що навіть він підтверджував, що сестра не при чому, їхній батько все-одно посадив дівчинку на домашній арешт. Їй не дозволялося виходити з кімнати, хоча вона отримувала їжу та воду, але ніхто не звернув уваги на те, що вона також була хворою. Всі дві неділі ходила з гарячкою, без надлежного догляду, навідміну від брата, який все-одно тепер буде все життя храмати на одну ногу, буде дуже хворобливим, та за прогнозами лікарів не доживе і до 20.
Він зробив неможливе, дожив до 20, але тепер кожного вечора думає, чи не буде це остання його ніч.
***
Марі прокинулася, але зрозумівши, що вона не одна в кімнаті- одразу ж закрила очі, щоб почути розмову в надії, що ніхто не помітив, що вона прийшла до тями.
-Що з нею? -почав один з голосів.
-Думаю просто шок, вона повинна скоро прийти до тями, -відповів інший.
Дівчина піднялася, по голосу вона впізнала свого брата і Анфісу.
-Щ..що відбувається? -Марі спершись на руки почала озиратися, це була її кімната. Її брат полегшено видихнув, але одразу ж спохмурнів і почав.
-Тебе знайшли на порозі батькового кабінету без свідомості, а його… знайши вбитим біля свого робочого місця. Зараз там працюють поліцейські, але поки нічого…
Вона згадала події минулої ночі. Сховала обличчя в своїх ладонях, хоч як би не любив її батько, але вона все-таки не могла не відчувати хоч каплю прив’язаності до нього, тому з очей по щоках прокотилося декілька крапель сліз.
***
Цей день був важкий. Після того, як Маріанна повністю прийшла до тями, поліцейські її допитали, але допомогти чимось вона особливо не змогла. Спочатку її також підозрювали у вбивстві, але через характер рани, колоте поранення в спину з усієї сили,та через росташування цієї рани, на рівні лопаток, а вона була значно нищою, дівчину перестали підозрювати. Марі розповіла їм все, що пам’ятала, а точніше те, як вона зайшла в кімнату і побачила вбивство, що там було мінімум троє, а ще те, що на них були капюшони і розгледіти лиць не вдалося.
Дослухавши розповідь вони поїхали і сказали чекати.
Ввечері Анфіса розповіла, що на зникнення леді ніхто особливої уваги не приділив, а десь після півночі граф завершив прийом зсилаючись на погане самопочуття, але я чула, що хтось з гостей хотів поговорити з ним, але в тиші. Видно справа була дуже важливою, раз граф так вчинив, але що саме стало причиною ми напевно не довідаємося вже.
***
Пройшло вже декілька днів, пройшли і похорони графа Філіпа Батіста, а результатів рослідування не було.
Треба було жити далі, це і Марі, і Дан розуміли. Не дивлячись на те, що їхній батько не хотів, щоб грошима розпоряджалася жінка, брат Марі був іншої думки, тому вони поділили наслідство навпіл і кожен мав право робити з ним все, що завгодно. Головою дому став Данталіан, але з правом того, що у випадок його смерті Маріанна змогла б управляти маєтком замість нього.
Раніше батько не дозволяв Марі майже нічого, тепер вона лишилася його, але в замін отримала свободу та засоби, щоб зробити те, що хотіла вже давно. Допомагати людям.