Що тобі подобається, Кексику?

– Гей, Вай, привіт! О, твоя нова знайома? Заходьте. – Дуже швидко заговорила блакитно-волоса дівчинка, відчиняючи навстіж двері в бар. – Проходь, не соромся. Я – Паудер, молодша сестра Ві. А ти?

– О, я.. я Кейтлін.

– Гарне ім’я. Ти не з нижнього міста, чи не так?

– Пау, відчепись від неї, дівчинці і так страшно. – промовив низьким голосом чоловік, що підійшов до нас. – Я Вандер, власник цього бару і за сумісництвом виконуючий обов’язки батька цих двох. – сказав той і обійняв дівчат.

– Привіт, Вандере. Зробиш нам щось, щоб ми влилися в атмосферу цього всього. – Озираючись на всі боки, сказала Вай. Чоловік кивнув і втік за барну стійку. – Ходімо, Кексику.

– Кексик? – дуже здивовано перепитала Паудер.

У відповідь старша посміхнулася і потягла мене за руку до стійки. На неї чоловік виставив по черзі чотири шоти гарного забарвлення та кілька часточок лимона.

– Вибачте, я не п’ю. – розмахуючи руками, відмовила я.

– Гей, не ображай бармена, давай зі мною. – посміхаючись промовила Вай.

– Я ж потім не дійду додому, а якщо й дійду, то мене мама приб’є.

– Не переживай. Від них нічого не буде. Давай.

Я вдихнула та кивнула. Розплющивши очі, я схопилася за одну чарку, випила до дна і потяглася за наступною. У горлі відчулося не дуже приємне печіння і з’явилося сильне бажання відкашлятися. Я схопила другу чарку і так само швидко вилила її в себе. Проковтнувши все, я дуже глибоко вдихнула і кашлянула. Розплющивши очі, я кинула погляд на стільницю, на якій стояло вже чотири порожні чарки і трохи розпливчасто посміхнулася.

Здавалося, що весь світ навколо трохи змінився: все стало набагато яскравіше, кольори стали більш насиченими і рамки огляду трохи розпливлися.

– Досить думати, ходімо танцювати. – Дівчина поруч взяла мене за руку і потягла на танцмайданчик. Поки я злазила з крісла, мало не впала і дуже пошкодувала, що вирішила сьогодні надіти туфлі на підборах. І все-таки мало не підгорнувши ногу, Вай різко відсмикнула мене нагору: – Акуратніше, будь ласка. – я кивнула головою і посміхнулася. Ідея обійняти її і більше не відпускати вже не здавалася такою дивною і страшною. Вай усміхнулася і почала рухатися під музику.

Не знаю наскільки в такт я рухалася і як я рухалася, але тіло Вай виглядало просто надзвичайно. Не знаю, що саме викликало в мене таку думку алкоголь чи я сама, але в будь-якому разі очі від неї відвезти я так і не могла. Не втримавшись довго, я просунулася ближче і поклала рожево-волосу в обійми. Мені почулася здивоване зітхання і через кілька секунд руки Вай лежали на моїй талії і трохи притискали до себе.

Так тепло, виявляється, з нею обійматись. Вона ще й чудово пахне. Чорний чай? Чи може зелений із бергамотом? У моїй голові почалися суперечки щодо цього чудового запаху. Вай підвела мою голову і подивилася прямо в мої очі. Я вперше змогла так добре роздивитись її очі. Великі зіниці майже повністю закривали сіро-зелену райдужку, прикрашену прямими світлими візерунками, роблячи погляд більш диким.

Довго дивитись спокійно на неї у мене не вийшло і, здавалося, моє обличчя залилося червоною фарбою, під її поглядом. Вона притяглася ближче, наші губи майже стикнулися і…

Чомусь мені стало дуже ніяково і страшно, наче я маленька дівчинка, яка боїться розпрощатися зі своїм першим поцілунком.

– Я… відійду в туалет. – швидко промовила я і відсунулася від Вай.

Здавалося, вона дивиться на мене з дивовижним обличчям і навіть якщо це так, її можна зрозуміти. Я спробувала якнайшвидше вийти з натовпу людей, які на всю рухалися під динамічну музику, що гомоніла на всю з дешевих колонок по всьому залу. Майже відразу я знайшла двері, на яких було намальовано два силуети: дівчини та хлопця.

– Гей, крихітко, все нормально? – почувся неприємний чоловічий голос збоку.

– Да все добре. – Я кулею залетіла в кабінку, починаючи усвідомлювати, що зараз сталося. І це навіть не про мерзенного соловіка, який спробував підкотити до мене біля туалету, а про Вай і те, що сталося на танцполі.

Декілька хвилин обдумувань привели мене тільки до тієї думки, наскільки незручно мені тепер. Та й, в принципі, вчинила я дуже необдумано і якось егоїстично.

Чому я не подумала про те якого Вай? Що вона тепер думатиме? Раптом вона подумає, що це було зайве і що мені не цікава?

Гаразд, треба повертатися і придумати, що я скажу на своє виправдання. Покинувши кабінку, я вмилася, намагаючись не змастити макіяж, і повернулася до зали, де так само гриміла музика. Біля дверей, з яких я вийшла, стояла Вай зі своєю сестрою та Вандером. За обговореннями вони мене навіть не помітили.

– Ні, ну вона вродлива, де ти таку встигла відхопити? – захоплено висловлювалася Паудер.

– Та просто нещодавно познайомилися, поспілкувалися, ось я запросила її сюди.

– Так-так, розповідай, вже сто відсотків затягла її до свого ліжка.

– Гей, ти так кажеш, ніби я тут тільки познайомлюся з кимось через кілька хвилин уже з ним в одному ліжку опинюся.

– Ні, ну чому в ліжку, там, у туалеті чи в…

– Паудер! – найграно злившись, крикнула Вай і вони розсміялися. Було моторошно ніяково підходити, але довелося пересилити себе. Зробивши кілька кроків до сестр, Вай мене помітила і повернулася до мене. Я спробувала піти швидше, щоб упустити цей незграбний погляд, якого було не уникнути.

Роблячи ще один крок, я трохи підвернула ногу і трохи втратила рівновагу, але встигла швидко зреагувати і трохи впала на попу. Всього потроху, але рівно тієї ж миті я вирішила, що більше ніколи у своєму житті не одягну ці кляті підбори. У нозі відчувся різкий біль.

– Все гаразд? – поцікавилася, підлетівша до мене Вай.

– Так, просто трохи ногу підвернула, зараз трохи посиджу і пройде. – я посміхнулася і підняла погляд на дівчину поряд.

Знову ці прекрасні очі, у які настільки легко закохатися, що я навіть не помітила, коли встигла.

– Вибач, що втекла. Я… Не знаю, як сказати… Я трохи запанікувала.

– Нічого страшного. – У цих словах прямо відчувалося полегшення. – Давай на сьогодні закінчиш із танцями, краще дати нозі відпочити. – Тепло продовжила та й помацала мою ногу.

– Ай! – Шипучи, крикнула я.

– Пробач, сонечко, більше не робитиму тобі боляче. – Вай підвела голову і посміхнулася, прикривши очі. – Хочеш сьогодні залишитися в мене? А завтра я відвезу тебе додому. – запропонувала вона. Для мене це здалося трохи шокуючим та несподіваним.

– О.. Я.. Я не знаю – Я промовляла слова дуже повільно, але ніби тараторила. – Я боюся, це буде обтяжливим для тебе.

– Ні, не хвилюйся з цього приводу. – Вона сказала і підняла мене на руки.

– Гей, Вай, постав мене, ти чого? Я ж тяжка.

– Легка, як пушинка, тим більше, болить у тебе нога.

– Ну постав мене.

– Тобі незручно?

– Мені ніяково.

– Розслабся. Я живу недалеко.

Таке відчуття, ніби весь бар на мене дивиться, так моторошно ніяково. Яка ж вона вперта, я ж не інвалід першої групи, можу недалеко і сама пройти… Але це так мило з її боку. – думала я і обняла Вай міцніше.

***

Її будинок справді виявився недалеко. Точніше квартира.

Але все ж таки, я до кінця не розумію, як у неї вистачило сил мене всю дорогу нести на руках. Перед під’їздом вона акуратно поставила мене на ноги і, відчинивши двері, допомогла зайти, підтримуючи під лікоть. Ми піднялися на ліфті на 4 поверх і пройшли до квартири праворуч.

Запустивши мене в квартиру, Вай зачинила за собою двері і тихо пересунулася до мене і, майже не торкаючись, провела долонею по моїй спині від однієї лопатки до іншої.

– Тут затишно. – сказала я, щоб не допускати такої довгої незручної паузи, але в квартирі пахло чаєм, тим самим аромат якого я зуміла внюхати на Вай в барі.

– Хочеш щось випити? – Запитала дівчина і пройшла повз мене в бік невеликої кухоньки. – Може, чай, кава? Чи щось міцніше? – Від такої кількості запитань я трохи розгубилася, а Вай, так і не почувши відповіді, повернулася до мене в передпокій. – Сонечко, що з тобою? Все добре?

– Так. Так звичайно. Я просто,.. мені трохи незручно. – тараторила я, хаотично розмахуючи руками.

– Мило. – тихо, посміхаючись, сказала дівчина і продовжила дивитися на мене.

– А? Що? Хто?

– Ти.

Так само спокійно, як і раніше сказала Вай і притягла мене до себе однією рукою. Між нами знову була ця пара-сантиметрова відстань, за рахунок якої я легко могла відчувати її важкі зітхання і зблизька спостерігати за її поглядом, що кинувся на мої губи. Тільки зараз я зрозуміла, що бігти вже нікуди… Та й нема за що.

Ось вона – дівчина, в яку я примудрилася закохатися з першого погляду, яка примудрилася закохати в мене себе, а потім і закохатися сама начебто. Вона прекрасна, то навіщо тікати від неї, від мого можливого щастя, якщо можна зробити всього пів кроку до неї і відчути її тепло своїми губами. Відчути цей момент, коли серце завмирає та дихання сповільнюється до мінімуму, а губи відчувають чужі.

Хоча які вони вже чужі – тепер це відчувається найріднішим, що є в мене.

Її губи накрили мої, ніжно і повільно Вай притискала мене ближче і на кілька мілісекунд віддалялася. Згодом вона все менше забувала про ніжність і ставала наполегливішою, затягуючи в полон її губ одну з моїх, прикушуючи і повертаючи назад. Мої руки розслаблено рухалися її спиною, іноді напружуючись, щоб стиснути шматочок її одягу, разом із шкірою, що була під нею. Її руки спочатку накривали мою талію і поволі опускалися трохи нижче.

– Що-небудь міцніше? – Прошепотіла Вай, відірвавшись від моїх губ.

– Сильніше твоїх рук? – Не подумавши, шепнула я, через що дівчина переді мною розсміялася.

– Моє ліжко підійде? Або хочеш…

– Так. – мало не простогнавши, прошепотіла я. Вай усміхнулася і взяла мене на руки, знову. Вона потяглася за моїми губами, продовжуючи нести мене. Це все виглядає більше як сон, аніж реальність.

Чи багато дівчат так роблять? Та не те що дівчата, а хлопці?

Таке зустрічається рідше, ніж одного разу на тисячоліття.

Наші губи стуляються і пристрасному поцілунку, за яким йде ще, і ще… Поки мене не кладуть на м’яке ліжко спиною.

На мені ніжно-зелене плаття з принтом ромашок, спереду з гарними ґудзиками та об’ємними рукавами, приблизно до коліна, а може й трохи вище, сказати чесно, я вже в той момент хотіла, щоб його не було, як і бежевої шкірянки поверх сукні. Вона зняла з мене її і кинула на підлогу, через що в кімнаті почувся дзвінкий звук.

Руки Вай, які перед тим були на моїй спині, тепер огладжували мою шию, ключиці, потай і ніби випадково заскакували на мої груди і переміщалися на талію і назад. Її дотику так добре було чути через тоненьке плаття, але все ще недостатньо. Між нами, здавалося, так жарко, просто нестерпно. Ці тихі зітхання, стогін, поцілунки… Її руки опустилися нижче талії, а потім нижче моєї сукні і льнули під нього, проводячи кінчиками пальців по стегна, трохи навіть дряпаючи. Я несвідомо простогнала прямо в поцілунок, через що Вай відсторонилася і обдарувала мене своєю усмішкою.

– Що тобі подобається, Кексику? – сказала вона так спокійно, ніби пропонує чай випити, але водночас грайливо. Від цього я трохи розгубилася.

– Я? Я не знаю. У мене ніколи не було нічого далі за поцілунки. – Здається, моє обличчя знову стало червоним, або воно так і не ставало звичайного кольору. Перший раз я побачила невелику розгубленість на обличчі дівчини, що нависає наді мною. Хоча, можливо, мені здалося, тому що вона пригорнулася назад до моїх губ і залізла рукою так далеко під мою сукню, що змогла провести одним пальчиком під гумкою моїх трусиків.

Я трохи збентежилась і обхопила за шию, сильніше притискаючи її до себе. Вона відсунулася через кілька секунд і підвелася, коли я трохи послабила хватку.

– Мені здається, тобі сподобається. – Вона знову посміхнулася і стягнула мої труси, дбайливо поклала їх на тумбу поруч із ліжком.

Мої емоції буквально били через край, мені було так ніяково і я так сильно бентежилася і соромилася.

Вай зняла свою кофту і кинула її до моєї шкірянки на підлогу, а я тоді відповзла на середину ліжка.

– Знімеш свою прекрасну сукню чи мені зробити це?

Якщо бути дуже чесною, питання поставило мене в глухий кут, але включилося критичне мислення і я змогла швидко намацати невелику змійку збоку і зняти сукню, природно, кілька разів заплутавшись у ньому і почувши пару раз хихикання Вай.

– Ти милашка, – сказала вона, як тільки я зняла цей клятий одяг і зрозуміла, що на мені залишилося в принципі … нічого.

Погляд Вай блукав мені, затримуючись іноді, мені навіть здалося, що вона облизнулася, хоча може мені здалося, тому що мені хотілося цього.

Вона підсунулася до мене ближче і провела кінчиками пальців по шиї, повільно спускаючись униз. Пальцями вона зачепила спочатку один сосок, потім пересунула в інший бік і зачепила другий. Наступними були стегна, для яких вона використовувала вже дві руки і різко відсмикнула мене ближче до себе, через що я навіть скрикнула. Вай присунулася ближче і почала мене цілувати в губи, тільки вже не так, як було до цього: зухвало, домінуючи і абсолютно не стримуючись. Мені тільки й залишалося звиватися під нею і стогнати, поки її руки вільно розгулюючи на моє тіло, іноді стискаючи або дряпаючи деякі місця.

Через, здавалося, довгий проміжок часу вона відсторонилася від моїх губ, поцілувала щоку і потім шию. І потім ще шию, тільки трохи довше і, здається, сильніше, спустилася на ключиці і поцілувала так само і потім опустилася трохи нижче. Вай трохи облизала один сосок, потім втягнула його і стиснула ці груди рукою. Це виявилося дуже приємно, тому я тихенько, як мені здавалося, стогнала.

Далі, вона, закінчивши з одними грудьми провела мокру доріжку язиком до іншого соска і зробила те саме. Коли інша рука стискала моє стегно. Закінчивши і з іншими грудьми вона подивилася на мене і показово опустила погляд талію або нижче, хоча, не важко здогадатися, куди був спрямований її погляд у цій ситуації.

Я спробувала трохи посміхнутися, коли вона знову подивилася на мене і дівчина опустилася нижче, куди, як можна було здогадатися, було спрямовано її погляд. Вона торкнулася мене язиком і я трохи здригнулася. Це відчулося трохи дивно для мене.

Якщо чесно, я не зовсім знаю, що вона там робила, тому що буквально за кілька миттєвостей я вже дивилася в стелю, мало не закочуючи очі, вигнувшись у спині і намагаючись не стогнати дуже голосно.

Вай продовжувала це робити і зненацька для мене, я відчула щось невелике, що прагне увійти в мою вагіну. Майже одразу я подумала, що це був, мабуть, палець. Я трохи злякалася, наскільки це було можливо в той момент, це помітила дівчина і зупинилась від ласок язиком і подивилася на мене.

– Розслабся, я не зроблю тобі боляче. Я обережно. – Я довірливо кивнула і вона продовжила робити мені приємно.

Її палець трохи покружляв навколо входу, перш ніж почати проникати у мене. Це було навіть приємно, хоча все ж таки трохи страшнувато. Вона потихеньку рухалася всередину мене, продовжуючи пестити мене язиком. Все це було так приємно і мені було так добре, що мені здається, я закінчилася так швидко, як ніколи раніше, коли грала сама з собою.

Я почала глибше і голосніше дихати, а потім, опустивши руку на голову Вай, трохи притиснула її. Ще трохи моє тіло звивалося, а потім обм’якло з гучним стоном. Дівчина піднялася до мене, акуратно витягла палець і лагідно посміхнулася.

***

Мені почувся дзвінок телефону і я повільно розплющила очі. У кімнаті було вже зовсім ясно, а я вкрита легкою, але об’ємною ковдрою. Я ліниво повернула голову і потяглася за телефоном. Навіть не подивившись хто це я взяла трубку і трохи хрипаючи спросоння відповіла.

– Кейтлін Кірамман слухає.

– Кейтлін? Опупіти. Ви таки переспали. – задерикувато промовила дівчина на тому боці дроту.

У мою голову почали приходити думки і я різко відсунула від вуха телефон. На екрані висвітлилося “Паудер”. Я миттєво прокинулася.

– А.. Я скажу Вай, щоб вона тобі передзвонила. – я скинула трубку і почула сміх.

Мимоволі я повернулася у бік сміху: за кілька метрів від ліжка за барною стійкою сиділа Вай і навіть скрутилася від сміху.

– Тобі сестра дзвонила. – Не придумавши нічого кращого, сказала я. Сміх не замовкав.

– Вибач. – ледве зупинившись, вибачилася дівчина. – Доброго ранку. – Вона підвелася і підійшла до мене. – Будеш каву чи може чай? – Поцілувавши мене в лоб, сказала Вай і продовжила: – Ти дуже мила, коли спиш, кексик.

Я підвелася і цмокнула дівчину в губи.

– Дякую.