***(05.09)

Коли-небудь я помру, помру

Я боюся звуків вибухів,

Хоч бачила ракету лише раз.

Я боюся померти,

Хоч смерті ніколи не зустрічала,

Без образ!

Я просто хочу вдихнути запах квітів,

А не, вдихати попіл звідусіль.

Для мене стали черствими хлібом,

Ті ваші”люди, люди”

Що кличуть біду звідусіль.

Я стану чорним вугіллям,

І згорю в багатті між дров.

Я о б камінь буду стирати нігті,

Що б побачити червону, як порічка кров.

Я загнуся, я згорю,

Відучуся, повторю.

Я закінчу нескінчене, беззмістовне мов вирій птахів життя.

Без молитви, нетактовно,

Без образ, без каяття.