~♂️+♂️

***

Знайти потрібну будівлю виявилося не складно. А ось вийти з машини… Просидівши дві години, він все ж таки вирушив до домофону. Фотіс востаннє переконав себе, що назад дороги немає і натиснув кнопку дзвінка.

— Так?

— Запрошення ще в силі?

— Хвилиночку, вже відчиняю!

Двері й справді відчинилися, ніби запрошуючи в пащу хижака. Шатен минув фойє, пройшов до ліфта. Всередині завбачливо було вмонтовано дзеркало, він цим скористався та поправив сорочку.

Як тільки двері відчинилися, то стало зрозуміло, що його вийшли зустріти. А за кілька додаткових кроків вони переступили поріг квартири.

— Вибач за зовнішній вигляд, я працював… це відволікає від зайвих думок.

— Нічого, дуже по-домашньому! — Фотіс усміхнувся і пішов за господарем будинку.

— Ти дуже голодний? Або… Пробач, я не часто приймаю гостей… А ти… Ти — це ти!

— Ні, я поки що не голодний!

— Тоді, можна я переодягнуся, а ти роздивишся тут усе навколо?

— Не маю нічого проти!

Фотіс залишив на столі вино та десерт, що приніс, та й пішов роздивлятись. Квартира була оснащена лише найнеобхіднішим, було просторо, але не пусто, зроблено зі стилем, ще приміщення виявилося набагато більше ніж його власна домівка, проте була й одна схожа риса — специфічний, але такий рідний запах фарб і розчинників. На волю так і рвалися слова “я вдома”. Ніби службовий пес, чоловік рухався на сильніший запах, а слід привів до майстерні.

Там були полотнища, яких він ще не бачив, серед них домінували портрети чоловіків, жінок, дітей, було навіть кілька полотен з тваринами. Особливо страшно стало біля картини з якимись зміями, здавалося, що вони ось-ось виповзуть і проковтнуть, ну чи просто покусають Фотіса. Рятувальним кругом стала поява порубка з вологим волоссям. Світло-русявий колір здавався трохи темнішим ніж звичайний, а кучері взагалі зникли. Свіжий одяг і запах лише підтверджували думку, що Тріпс не просто переодягнувся, а встиг прийняти душ.

— Сподіваюся я не довго?

— Ні, зате у мене була можливість познайомитися з іншою стороною твоєї творчості!

— Щось сподобалося?

— Все? Ти ж геній! Не припиню цього стверджувати!

— Охоче прийму твою похвалу! Заради неї я почав малювати!

— Про це я й прийшов послухати.

— Обговоримо це за столом чи у вітальні на дивані?

— За столом! На голодний шлунок погано думається!

— Я зараз все влаштую! — Іліас розвернувся у бік кухні.

— Допомога потрібна?

— Якщо чесно, не відмовлюсь.

— Ти сам готував? — здивувався Спірт після побаченого.

— О, ні! Все замовив із ресторану, інакше б ти точно залишився голодним.

— Погано готуєш?

— Мало готую! Немає практики, бажання, потреби навчитися також не було. А ти готуєш?

— Ще й дуже смачно!

— Із задоволенням спробував би!

— Можливо, якось… — Фотіс не хотів планувати наперед.

Гість вдало згадав про десерт і вино, що приніс і які треба було покласти в холодильник. Як кажеться: і тему перевів, і добре діло зробив! Трохи повозившись із сервіруванням, святкова вечеря таки була готова.

— Налити тобі вина? — напевно, що не з поганими намірами запропонував господар будинку.

— Не думаю!

— Чому? Ти і на фуршеті лише сік пив.

— Алкогольні вироби здебільшого злоякісні для мене!

— … — допитливий погляд Іліаса змушував надати пояснення.

— Я швидко п’янію та стаю занадто м’яким і поступливим.

— Тоді краще його поки що сховати, мені важливо, щоб ти добре усвідомлював все, що відбувається та про що йде розмова!

— Згоден!

— Сік?

— Не відмовлюся!

З цього моменту Іліас розпочав оповідання про створення «My Sunshine». Фотіс дуже уважно слухав, не перебивав і захоплювався людиною навпроти. Розповідь захопила їх цілком і повністю, ніхто не помітив, що Новий Рік уже настав. Якоїсь миті вони перебралися у вітальню. Спірт сів на диван, а Тріпс улаштувався в кріслі поруч. Немов вечірня казка лунала історія Іліаса, помірно та з деталями, зі своїми головними героями та перешкодами на їх шляху..

— Я не люблю ходити, наче шляхи погубив і так багато часу було змарновано! Ти мені дуже дуже подобаєшся! Я хочу, щоб ти завжди був поруч, хочу тебе радувати і балувати. Я альфа…

— Ну звісно ж! — зовсім тихо й непомітно сказав бета, ким ще міг бути його черговий обранець-чоловік.

— Але для мене не є проблемою поміняти підтип чи стать, якщо це дасть можливість створити сім’ю з тобою.

— Стоп! По-перше, я не маю нічого проти того, що ти чоловік… або альфа, а по-друге — рано ще говорити про сім’ю, тобі взагалі тільки 23.

— Але ж тобі не 23, швидше за все ти думав про майбутнє! — ну звісно ж не 23, навіщо ж про це нагадувати?

— Ти не можеш і не мусиш підлаштовуватися під мене!

— Чому?

— Це не правильно!

— Якщо, зрештою, всі щасливі, то що тут неправильного?

— Я не знаю…

Альфа пересів до Фотіса на диван і запитав:

— А якщо я достобіса хочу тебе поцілувати, це теж неправильно?

— Не думаю, що… — тільки й устиг сказати чоловік, як його почали цілувати. Пристрасно, жадібно, але якось… невміло.

— Маю зізнатися, досвід у стосунках у мене майже нульовий! — підтвердив його здогадки Іліас.

— Не проблема!

— Ти не розумієш! Після нашої першої зустрічі я лише малюванням і дихав. А до того були тільки дитячі забави з поцілунками.

— … — тільки но розпечена атмосфера, стрімко охолола й скотилася до позначки нуль, якщо не нижче. Бета старанно намагався повірити у те, що відбувається.

— Я… у мене не було…

— Стоп! Не продовжуй… я зрозумів, — зрозумів, а далі то що? За які ж гріхи в минулому на його доленьку випало стільки випробовувань. Фотіс такого не очікував, з’явилося відчуття, що він спокушає малолітку. — Може, краще на цьому поки зупинимося?

— От уж зясь! Все точно вийде! Душ я прийняв і про решту теж подбав! Просто будь акуратніше зі мною на початку!

— … — нецензурна лексика табуном протопталась по думкам Фотіса, юний альфа перед ним цією своєю пропозицією побив усі можливі рекорди щодо «такого бета зовсім не чекав». Якщо він все правильно зрозумів, то варто було б стрибати від щастя за даної можливості. Але, чи все він правильно зрозумів? — Тобто, ти пропонуєш мені бути активом?

— Ну, так! — Як саме собою зрозуміле видав Іліас.

— … — головне не забувати робити вдихи, видихи. Відносини з Давидом знатно зіпсували його самооцінку, а він то чоловік-бета, та й раніше, бути активом було єдиним для нього прийнятним варіантом. Але тепер… цього разу все має бути інакше. — Не проти, якщо я теж прийму душ?

— Ні звичайно! Тільки свіжий рушник приготую.

Величезною спокусою стала велика ванна, але Фотіс поборов своє бажання. Не час насолоджуватися пінкою та теплою водою. Чоловік прийняв душ із усіма супутніми підготовчими процедурами та задоволений собою подався до молодого генія.

Іліас чекав у вітальні і тримав велику чашку в руках.

— Я не знаю про твої вподобання, але думаю, гарячий шоколад люблять усі! Можна ще додати сироп зі смаком кокосу, фундуку чи полуниці… — легко зрозуміти, чому альфа такий збентежений і намагається дивитися куди завгодно, тільки б не на співрозмовника — Спірт прикрився лише рушником.

— Віддаю перевагу солодкому латте, але гарячий шоколад взимку — навіть краще! Та й від кокосового сиропу теж не відмовлюся, — доки Тріпс доводив до готовності напій, гість підійшов і сів зовсім близько.

— Тобі не холодно? — поцікавився цнотливий юнак.

— Ні! — Фотісу хотілося засміятися від такої милої турботи. Але чоловік стримався. Він зробив кілька ковтків і блаженно видихнув, настільки смачним був гарячий шоколад. Однак не завадило б зігрітися ще сильніше.

Фотіс поставив чашку на чайний столик біля дивана та вирішив діяти. Він наблизився впритул до кучерявого ангела і поцілував його. Іліас відповідав, даючи повну свободу дій, але потім, вникнувши в процес, став сам задавати темп. Молодий чоловік так ніжно торкався шкіри старшого, ніби боявся заподіяти біль, або зламати коштовність. Вже перші промені сонця проникли в кімнату, настав ранок, а двоє чоловіків не відчуваючи втоми цілувалися, для них веселощі тільки починалися. Бета витончено розстібав гудзики на сорочці молодого партнера, пройшов середнім пальцем по шкірі від шиї до пупка, а потім нижче. Перешкоду у вигляді ременя та блискавки швидко подолали швидкі ручки, а спритні пальчики почали повільно набирати темп, погладжуючи чималий горбок. Такі маніпуляції та низка поцілунків остаточно розкріпачили художника. Іліас стягнув рушник з Фотіс і почав активно водити рукою по чужому члену, але був зупинений.

— Краще перебратися до спальні! — досвід доводив, що немає нічого кращого за м’яке ліжко. Тріпс кивнув і, взявши бету за руку, потяг за собою.

Ліжко виявилося королівських розмірів — краще не буває.

Стягнувши весь одяг з русявого кудрявця, Фотіс завис над побаченим. Красень! Просто бери і… Чоловік і взяв… за плечі, а потім повалив невинну істоту на ліжко, повиснувши над нею.

— Сподіваюся в майбутньому ти не відмовишся від попередньої пропозиції, а поки що зробимо все навпаки! — Спірт був налаштований залишити приємні спогади про перший раз цього “хлопчика”.

Залишаючи поцілунки на губах, щоках, шиї, Фотіс цілеспрямовано спускався нижче. Легкий укус за правий сосок викликав очікувану реакцію, хоча Іліас і намагався бути тихою, слухняною лялькою в руках бети. Спірт же навмисне провокував художника. Він хотів довести того до стану, коли зриває дах. І таки довів, мінет ще нікого не залишить байдужим. Іліас більше не в силах був стримувати стогін задоволення, а його рука мимоволі опинилась на голові Фотіса, намагаючись задати бажаний темп. Правда йому це не вдалося, адже бета досить спритно відсторонився і всівся зверху.

Вперше, будучи пасивом, Фотіс відчував, що він таки головний, що він веде. І справа зовсім не в позі чи темпі рухів, а саме у своєрідному спілкуванні без слів, у «хімії» між ними, у неокраїй довірі та повній віддачі з боку Іліаса.

Зважаючи на всі ласки до цього, молодий геній досить довго протримався, проте сам чоловік розрядки не досяг. Фотіс відсторонився і ліг поруч, активно наповнюючи легені великою кількістю кисню. Вік і втома даються взнаки, та й ніч без сну не може повпливати сприятливо.

— Пробач, але не думаю, що сьогодні я зможу втілити власну пропозицію! Твоя мені занадто сподобалось! — слова альфи перервали короткий відпочинок.

Ось тепер стало відомо, який Тріпс, коли йому насправді зриває дах. Він гладив, цілував, кусав, смоктав, доводячи бету до істерики. Але то були ще квіточки. Ось коли він вирішив стати повноцінним активом, коли навалився зверху і засадив глибше нікуди, коли рухався в дикому темпі — тоді Фотіс зрозумів різницю між вправним коханцем і спраглим, одержимим, щиро люблячим. Якщо з Давидом чоловік був глиною в руках скульптора, то з Іліасом він був воском, що танув біля полум’я вогню.

***

За вікном було зовсім темно, коли Фотіс прокинувся. Чоловік поруч ще міцно спав. Ну логічно, він то втомився більше — працював активніше!

Бета вирішив організувати собі та своєму… та Іліасу якийсь перекус. Із цим не виникло труднощів. А ось думки, що намагалися визначити справжні почуття, опинилися у скрутному становищі. Хто ж для нього Іліас? Бойфренд ? Коханець? Друг із привілеями? Приємний залицяльник? Правильний вибір? Щасливе майбутнє?

Звичний стан – багато запитань, нуль відповідей.

— Я тебе люблю! — такі слова над вухом вивели чоловіка з одного уявного болота і затягли до іншого.

— Я… — не знав, що відповісти Фотіс, але йому й не довелося. Тріпс приклав вказівний палець до губ бети.

— Я це сказав через свої егоїстичні бажаннями. Просто не міг не сказати! Але тобі не потрібно нічого відповідати, поки що! Я вмію чекати! І, до речі, з Новим Роком!

— Дякую…! І тебе з новим роком!

~~~

Примітки автора: Дуже рада, якщо вам сподобалась ця історія! Нагадаю, що це другий твір мого особистого циклу “Райдужна епоха”. І відкрию таємницю, що є й третій, який щоправда чекає редакції.