2700

Сонечки! Якщо хтось дійсно це читає, звісно. Завчасно перепрошую за помилки. Якщо Ви маєте надію побачити у фанфіку момент про який я говорила в першому розділі, знайте, я теж маю надію, що якось примудрюсь цей момент якось впихнути. Приємного читання!!

– Ти це навмисно, так?

Женя був на межі. Так спрагло на нього не дивилася жодна жінка, що казати про чоловіка. Але ні. В житті може трапитися різне. На нього щойно 283 хвилини дивився найсексуальніший чоловік останнього року. І не просто дивився, а просто пожирав поглядом. З того дня коли вони вперше пожартували в не дуже гетеро напрямку, їх почали шиперити, але вони сміялись з цього разом. Женя ніколи не думав, що в когось з них двох насправді виникнуть почуття. А якщо й думав, то цим, одним з двох, мав абсолютно точно, стати він. Адже він це синтеминтальна ланка в їх дуеті. Він той промінчик сонця, пізньої весни. І саме він те тепло, що топить кригу. Схоже цього разу температура його тепла була занадто високою і крига все ж розтопилась. Це було неочікувано.

Спартак ледве зайшовши за куліси почав знімати одяг. Першими під дію тонких пальців піддалися манжети на сорочці. Рукава швидко піднялися до рівня ліктів. Далі від різких рухів постраждали жилет і краватка. Жилет полетів на найближчий стілець, а розв‘язана краватка, тонкою смугою звисала вздовж тіла. Спартак знову знайшов знайомі очі. І Женя глянувши у відповідь задав єдине питання, що його тривожило зараз.

– Я тобі подобаюсь?

Спартак лише кинув:

– В якому сенсі?

– В сексуальному, Спартак.

– Що? Ні, звичайно! Як ти міг про таке подумати взагалі? Господи!

Це була не та відповідь яку хотів сказати Спартак. І явно не та, яку був готовий почути Женя.

Спартак і Женя переодягтися і викликали таксі. Машина прибула. Хлопці сіли і мовчки доїхали до готелю. Спартак вийшов і кинув питальний погляд на Женю.

– Сьогодні який день?

– Дідько. Тоді, їзжай.

Двері хлопнули. Машина рушила.

– Куди Вам, пане?

– В бар. На Ваш смак.

Через кілька хвилин водій натис на гальма. Женя розрахувався і вийшов на вулицю. Місцина була не погана. З приміщення пабу було чути музику, сміх і дзвін келихів. Женя трохи підбадьорився.

*через пів години*

– Гик.

– Пане, чи пам‘ятаєте Ви номер когось з Ваших друзів? Аби я зателефонував їм і попросив аби Вас забрали. Мені здається Ви трохи перебрали.

– Сонечко. Це тільки… який? Це тільки восьмий келих пива, після т‘ятнадцяти шотів і двох склянок джину. Я щось забув?

– Так пане. Пів пляшки віскі і пів пляшки горілки.

– Може ти правий. Я трохи перебрав. Скільки з мене?

– 2500.

– Тримай 2700 і виклич мені таксі будь ласка.

Ще раз привіт! Перепрошую за такий короткий розділ. Навчання тяжка річ)