***(25.08)

Я просто застрягла, в межі між програшем і перемогою.

Я просто так стою не йду я нікуди.

Для мене стало нормою стояти і дивитись.

А в голові лиш одне запитання: “А що я тут роблю?”

Я наче заблукана вівця, яку ніхто вже не шукає.

Я Єва яка боїть постати перед судом Отця,

Про що мене питати?

Якщо в моїй голові лиш пустка,

А, я лякаюсь власного буття.

Для чого, я взагалі живу?

Яка моя мета?

На ці питання я не зможу ніколи відповісти,

Бо відчуваю лиш, що для себе я чужа