24.02.22
від ШнюксЯ бачив тут роботу іншого автора який писав про війну і подумав що це може стати моєю психологічною підтримкою .
Почнемо с початку 24 лютого , тоді о шостій я як звичайно прокинувся, і почав збиратись на навчання , година пролетіла швидко і я вже збирався виходити коли моя мати зупинила мене зі словами
“Сьогодні не йдеш , війна почалась ”
Авжеж я їй не повірив , що за дурість ? Такого ж бути не може , але я вирішив лишитись вдома .
Переодягнувся у домашній одяг і почав читати новини . Вона не жартувала , почалась війна .
Я не думаючи сразу набрав телефон моєї на той час вже дівчини, ми розмовляли десь годину а потім час йшов сам собі.
Я не вірив , хоч я і знав що це все правда , я не хотів вірити .
Так старанно Зараз це все згадувати ніби я вже і не та людина , ніби це було не зі мною, ніби то було інше життя .
Хоча є у цьому правда ,життя було іншим . Свій двоповерховий будинок у центрі розвиваючегося Маріуполя , гарні умови проживання , своя кімната та багато амбіцій . Хто б знав що з нами усіма таке трапиться.
Думаю мені по доброму треба представитися . Ви можете звати мене шнюкс , мені 14 років , я достатньо багатогранна людина , але через околюючу мене з дитинства огорожу з ненависті сестри , матері та постійно змінюючих один одного віччимів я росту дуже нестабільною людиною ,
Хоч ,як казала моя психологіня, я сильна людина , і самодостатня як для 14 років , в мене є багато тригерів які можуть мене легко вивести . Я ніколи не показую себе, нікому окрім моєї дівчини , псіхолога та анонімно вам .
Думаю на зараз цьої біографії вистачить , я збираюся з часом викласти усю мою історію . Але якщо у вас виникнуть запитання я відповім у коментарях під частинами .
Дякую за увагу , до зустрічі
0 Коментарів