~

Наруто пустим поглядом дивився у стінку, тримаючи у руці какао. Очі опухлі від сліз. Губи покусані через численні та невдалі спроби зупинити плач.

Не найкращу картину бачить Саске, заходячи до кухні. Він не затримується на порозі, зразу заходить до кімнати і сідає навпроти хлопця. Чекає. Але,здається, його навіть не помітили.

– Нару?

– А?- здивовано вигукує Узумакі. Потім нарешті фокусує погляд на співрозмовнику,- Саске? Коли ти…?

– Кілька хвилин тому. Що сталося?- поки що він просто спостерігає за Нару. Не торкається, не пропонує свою допомогу. Зараз Учіха радше збирає інформацію. Або щось типу того.

– Мене дістали люди

– Я теж?

– Ти ні. І друзі ні. А всі інші так

– Батьки?

– Уяви собі, так.

Саске зітхає.

– Ти будеш допивати какао?

– Так, зачекай хвилинку.

Наруто пив повільно. Не те щоб це було чимось поганим, ні. Це було дивно. Незвично. Бачити Наруто змученим було до біса важко. Саске знав як поводитися зі злим Узумакі. Він знав як розвеселити засмученого хлопця. Але він не знав що робити коли у самого Наруто Узумакі закінчився ресурс.

Ітачі б зараз пожартував про те, що ось так і руйнується його репутація всезнайки. Ну бо гетеросексуальність сказала до побачення ще кілька років тому, коли Наруто поцілував його перед екзаменом. Аргументуючи це тим, що про екзамен він тепер точно не хвилюватиметься. Лише через кілька місяців, у розпал сварки до Саске дійшло що він мав на увазі. Не без допомоги Наруто звичайно. Той буквально прокричав признання Саске в обличчя.

З глухим стуком Нару ставить кружку на стіл.

– Я помию її потім.

Його голос звучить настільки змучено, що Саске вкотре за вечір хоче просто почути його сміх. Поцілувати усмішку Узумакі. Натомість від просто встає з-за столу.

– Не потрібно, я сам.

Наруто розгублено кивнув. І виходячи з кухні сказав:

– Я буду в спальні.

– Прийду через кілька хвилин.

Вперше за до біса довгий час у Саске з’явилося бажання подзвонити Ітачі попросити у нього поради. Але він цього не зробить, і не так через підколи брата, як через те, що це особисте. Тут порадників бути не має. Ну, так думає Саске. Він ж бо знає, що якби Наруто був на його місці, то точно вже і Суйгецу з Карін встиг подвонити, і Ітачі. Але це Наруто.

Саске поставив чисту кружку на полицю. Витер руки і пішов до спальні.

Нару знову плакав. В тишині і темряві. Саске старався не порушувати цю похмуру атмосферу. Він обережно зачинив двері і підійшов до ліжка, не насмілюючись сісти.

– Перестань там стовбичити і обійми мене, придурку,- Узумакі на дивовижу чітко зміг це сказати, попри те, що досі захлинався у сльозах.

Учіха без лишніх слів виконав його прохання, на додачу ще й накинувши їм на плечі одіяло. Не те щоб це було потрібно, але.

– Скажи мені щось приємне,- пробулькотів Наруто згодом.

– Я кохаю тебе.

– Ні, Саске не таке. Просто компліменти, я не знаю.

– Тоді наступного разу уточнюй замість того щоб домахуватися,- Саске знадобилося кілька митей, аби подумати,- мені подобається твоя усмішка. Але не та звичайна, яку ти даруєш мало не усім, а щаслива, захоплююча, ніжна, у тебе тоді ще очі сяють. Ти так завжди всміхаєшся мені, друзям, сім’ї. І моєму братові.

– Так говориш, наче Ітачі не мій друг.

– Не перебивай. Або коли ти розповідаєш про якісь книги які прочитав, чи аніме, серіали які дивився. Або коли ти бачиш красивий краєвид, чи будівлі. У подорожах ця усмішка не злазить з твого обличчя. Не знаю як у тебе у ті дні щоки не болять. Твої очі голубі як небо, іноді в них можна втонути. Але мабуть найбільше мене захоплює твоє вміння бути сонцем. Я не впевнений як це описати. Просто ти як сонце. І це чудово.

Учіха нарешті дивиться Наруто у очі. У них ще досі стоять сльози, але очі світяться. А усмішка на обличчі дуже ніжна, змучена, але ніжна. Саске хочеться поцілувати цю усмішку. І він не відмовляє собі у цьому. Саске любить будь-які їхні поцілунки, але ці повільні, сповнені кохання цілунки, він цінує понад усе.

– Я кохаю тебе, – шепоче Нару поміж поцілунками.

– Я ще не закінчив говорити,- вдавано ображено бурмоче Саске, закочуючи очі.

– Ну то продовжуй,- Наруто знову цілує його, на цей раз сильніше, і вони обоє падають на подушки, не в змозі втримати рівновагу.

– Не завжди твоє вміння дарувати усім гарний настрій це добре,- у відповідь Наруто хмуриться,- а що? Ти ж тратиш буквально весь свій ресурс на це. А потім вечорами ридаєш, або ж ще гірше, відчуваєш апатію, тому що знову піклувався про усіх окрім себе.

– Знаєш Саске, ти сьогодні такий балакучий.

– Це одноразова акція.

– Але я знаю, що у будь-якому випадку можу покластися на тебе. І розраховувати на твою підтримку.

– Ідіотина, це не означає, що ти можеш так бездумно витрачати свій ресурс.

– Ну гараз, гаразд. Більше не буду. А взагалі, потрібно не забути потім розповісти Ітачі про те, яким ти розгубленим був сьогодні.

– Не смій.

– Ой та чого тут соромитися, все гаразд, не хвилюйся. Ти справді допоміг,- Наруто взяв у долоні обличчя Саске і поцілував ніс хлопця,- Дякую.

Саске стиснув Нару у обіймах. Через кілька хвилин останній заснув. Учіха ж встав та знову пішов на кухню. Зранку Наруто знайшов на столі улюблене печення. І записку від Саске.

“Сьогодні ж в тебе вихідний, от і відпочивай.

Скажеш як тобі печення, бо воно здається трохи підгоріло”

Внизу кілька разів було стерто і наново написано:

“Не забувай про себе.

Кохаю тебе♡”

І ще нижче:

“Надіюся ти передумав здавати мене Ітачі “