2

15 квітня 2013 року,

Японія, Токіо 10:00 | США, штат Флорида 20:00

Останнім часом листування почали ставати все цікавішими та цікавішими. Белла Аддерлі з нетерпінням чекала кожного такого листування, мріючи про те, що можна придумати новенького. Причому мріяла вона цілодобово, де б не знаходилася – і на уроках, і вдома. Оцінки погіршувалися, стосунки з вчителями та однокласниками почали псуватися, але Беллу це не дуже хвилювало.

Як наприклад сьогодні – щоб провести трохи часу з Еммою, дівчина вирішила прогуляти навчання. Звісно, батьки про це не знали.

emma:
ти чого тут в такий час?
bella:
І тобі доброго ранку, Емма.
Прогуляти вирішила. І виспатися хоч раз.
emma:
у мене вечір. ти сама казала, що у тебе безсоння і я тут не причому.
добре, що не захворіла. розповідай, як справи? що нового?
bella:
Та нічого особливого.
Слухай…
Скільки у тебе зараз особистостей?
emma:
ем… зараз вже чотири.
bella:
Ну, двох я знаю: ти і Нора, а хто решта?
emma:
Греммі та Королева.
bella:
Описати більше можеш? /рукалице/
emma:
Греммі трохи схожа на мене, у неї яскраво-руде волосся. зазвичай дуже спокійна, але якщо її роздратувати, то… РЯТУЙТЕСЯ, НЕЩАСНІ!
bella:
Круто! А Королева?
emma:
я ще не знаю, чи є у неї ім’я. ми з нею ще не дуже знайомі, але вона дуже серйозна пані, доросла така.
bella:
Зрозуміло…
Ого, значить, у тебе зараз вже не роздвоєння, а розщеплення особистості!
emma:
ну так, щось типу того.
bella:
Я тут подумала і вирішила…
emma:
що?
Белла!
ау
відповідай
Белла, ЩО ти там вирішила?
bella:
Хех-хех-хех… Коротше, я вирішила теж завантажити собі якусь особистість.
emma:
о, класно.
буду не самотнім психом, ура!
bella:
Вчи, як скачувати, псих! /усміхнулася/
emma:
такс.
спочатку заходиш у ліву півкулю мозку.
обираєш будь-яку особистість, бажано, щоб ваші характери були хоч трохи схожі.
ставиш на закачування. і чека-а-аєш…
bella:
Дякую, Емма… Так, кого б мені скачати…
Хм…
Нехай це буде…
Аді!
emma:
качаєш?
bella:
Качаю. Зараз десь… відсотків так сорок.
Сорок один…
emma:
ну давай, качай якось швидше. я чекаю.
bella:
Дев’яносто вісім
Дев’яносто дев’ять…
Сто!
emma:
чудово. зробиш їй анкету? чи опишеш мені її хоч?
bella:
Дівчинка така… Смілива. Сміливіша, ніж я. І життєрадісна.
Щось не дуже схожу на себе я обрала.
У неї світле волосся та спортивний одяг. Я б ніколи таке не одягнула.

emma:
слухай, у мене тут Нора хоче з нею познайомитися. увімкнути?
bella:
Ну, якщо просить, увімкни, гірше, думаю, не буде… А я тоді Аді увімкну, хех-хех.
emma:
ок-ок. /увімкнула Нору/
bella:
/увімкнула Аді/
emma:
/Нора гуляла в своєму рідному лісі, прийнявши свій справжній образ – дівчинки-лисички. Вона радісно бігала, аж поки не вийшла на якусь поляну. Вона була досить великою і тут можна було спостерігати за тим, як сідає сонце./
bella:
/Аді прийшла на поляну, щоб потренуватися, і не думала, що побачить тут ще когось, адже це було її «таємне місце». Ще більше вона здивувалася тому, що це була справжня лисиця./ Хто ти?! /Перелякано запитала вона/
emma:
Не бійся мене! /у Нори від цікавості почав тріпотати хвіст. Вона роздивлялася дівчину./ Я Нора, дівчинка-лисиця.
bella:
Ти схожа на якусь дурну косплеєрку! /гаркнула Аді, відвертаючись/ Я хотіла тут позайматися спортом, йди звідси.
emma:
Я хіба тобі заважаю? /Нора підійшла ще ближче і клацнула пальцями. Хвіст та вуха зникли, вона почала бути більше схожою на звичайну дівчину. Віддалено дійсно нагадувала Емму./
bella:
Так. /Аді розмовляла сміливіше, ніж Белла. Белла б побоялася казати таке навіть другу, не те що незнайомій дівчині. Зазвичай Аді була більш дружньою, але незнайомка не викликала у неї довіри./
emma:
(і як ми їх подружимо?)
bella:
(Щось придумаємо)
emma:
(я просто хотіла сьогодні раніше піти спати, у мене завтра насичений день)
bella:
(Ну ще трішечки :с )

Белла зітхнула, побачивши, як поруч із «іконкою» Емми згас значок «online». Ну ось, тільки найцікавіше почалося, а вона її кидає… Ех-х… Чомусь дівчину образило те, що подруга їй навіть не розповіла про свої плани на «насичений день».

Аддерлі почала помічати, що він вже не такий страшний. Тепер дівчинка мала постійного співрозмовника – другу особистість. Белла уявляла собі свою «підсвідомість» – місце, де мешкають особистості. Підсвідомість можна оформити так, як захочеш.

У Емми це був невеличкий острів, дещо занедбаний, адже на ньому жили тільки чотири людини. На острові був затишний особняк, який чимось нагадував їхню Академію в Лондоні. А море навколо острова було у вічному штормі…

А у Белли підсвідомість була окремою планетою, що практично вимерла, але це місце дуже подобалося Аддерлі. На планеті з’являлося все, що вигадувала дівчина, тому вся планета була захаращена різними будинками, з боку більш схожими на якісь речі дуже великих розмірів. Наприклад, у неї був будинок у вигляді величезної шафи, торговий центр у вигляді лялькового крісла-гойдалки, річка, що з боку дуже схожа на блакитну атласну стрічку. Це був її власний світ.

Іноді Белла розмовляла з Аді. Ні, дівчинка чудово розуміла, що це просто гра, що насправді вона не страждає ніякими психічними відхиленнями, але уявляючи собі невидимого співрозмовника, вона могла по-справжньому відвести душу. І тим паче, це було дуже весело.

І він відступав. Цікаво чому..?