От так от

Азірафаель оторопів. “Колись цю тему всеодно подали б в розголос” – заспокоював він сам себе. Уриїл подивилася на нього з сумнівами:

– Метатроне, Ви точно впевнені, що ангел, який зупинив минулий апокаліпсис, погодиться зчинити друге пришестя?

– Звісно, Уриїле, не сумнівайся в ньому. – його погляд був спрямований не на Уриїла, а теж на Азірафаеля. Це лякало. Що вони хочуть від звичайного янгола? З підвищенням у нього не з’явилися якісь особливі здібності, тобто, буквально його називають Архангелом, але таким себе він не відчував.

– Я можу задати запитання? – зібравшись з думками, все ж відповів ангел.

– Звісно. Питай. – сказав Метатрон, примруживши очі.

– Чи є якийсь сенс в апокаліпсисі?

– Що?

– Ну, тобто, чому Господь так багато говорить, який прекрасний світ він створив, які прекрасні кити, які прекрасні люди, які прекрасні усі створіння, яких він зробив, а потім через 6 тисяч років все знищує? – панувала тиша. Архангели переглядалися між собою і тільки Метатрон періщив ангела холодним поглядом. Та все ж він спокійно відповів:

– Така воля божа. Азірафаелю, ти ж пам’ятаєш, чому саме тобі я запропонував бути головним архангелом?- Азірафаель мало не поверхнувся від такого погляду. Ніхто з архангелів не знав, про погрози Метатрона, а тому вірили, що саме мовчазний Господь вирішив поставити цього дурненького янгола на вершину. Хоч це і було безглуздо.

Азірафаель примирливо посміхнувся:

– Та-Так, звісно.

– Отже, в кого які пропозиції, щодо армагедону?

Михаїл кахикнула:

– Всі ми добре знаємо, що колишній лорд Вельзевул та колишній Архангел Гавриїл зрадили свої сторони. Думаю, це вагомий привіт для війни між сторонами. Без участі Землі. Покищо. –

Азірафаель видихнув. Значить, якщо Метатрону сподобається ця ідея, то люди будуть в безпеці..

– Але ж задум був для того, щоб знищити Землю. – заперечила Уриїл.

– В будь-якому випадку я маю всі пропозиції обговорити з Господом. – зазначив Метатрон. – а ти що думаєш, Азірафаеле?

Ангел аж підскочив. Йому взагалі не подобалася жодна ідея. Він просто не хотів ні війни, ні кінця світу. Він просто хотів на Землю. До Кроулі, до нормального життя. Але вголос він лиш тихо погодився:

– Мені подобається ідея Михаїла.

-Чудово. Тобто це і твоя пропозиція теж?

– О, ні, ні. Я просто погодився.

– Значить, формально, це і твоя ідея, Азірафаелю.

Ангел розгублено опустив руки.

Кроулі поїхав прямо до книгарні. Перегар і місяць безпробудної п’янки ніяк не заважали йому вести машину у своєму звичному темпі, тож, через якихось там пів години він вже був на місці. Не заходячи він зазирнув у вікно, де наївне янголятко метушилося, розкладаючи книжки по полицям. Та витираючи пил. До книгарні зайшов чоловік.

– Добридень, пані. Підскажіть будь ласка, он ті книги, що у вас на полицях подалі від вікна, продаються? Я був тут вчора і приладів кілька потрібних мені томів.

Кроулі аж рота відкрив від здивування. Продається?? Та це ж та сама колекція!! Не ставши терпіти цього, він влетів всередину.

– Мюріель! – дівчина перелякано відсахнулась.

– Д-добрий день, містер Кроулі. Давненько вас не бачила.

– Що ти тут влаштувала? Ці книжки не можна роздавати. – він дивився на протягнуту руку з книгою, яку вже збирався забрати чоловік.

– Ви-вибвчте. Я не знала! Мене ніхто не попередив і я думала, що в книгарні продають книжки..

– Не в цій книгарні.

– Але чому? Як містер Фелл заробляв на цьому гроші?

– Чудо допомагало. А ти чо стоїш? – він зі злості глянув на оторопівшого чоловіка. – ану, брись звідси! – від погляду демона, йому одразу стало погано і він пішов геть.

– Скільки вже книжок ти роздала?

– Взагалі-то, ніскільки – вткрилась в свої черевики дівчина. – то взагалі був перший клієнт за весь місяць. А так я поки наводила тут порядок. Вибачте, мені нічого конкретного не сказали, але містр Метатрон сказав мені, що Азірафаеля було підвищено, тому це тепер моя книгарня і..

– Не зарікайся, крихітко. Азірафаель не надавав тобі згоди на користування хоч одною книжкою в цьому будинку. Тим паче це і моя книгарня.

– Ваша? Але я ніколи не.. – вона не договорила через те, як на неї в той момент дивився Кроулі. Взагалі вся ця читуація дуже дратувала. З якого дива він зараз захищає речі чоловіка, який словесно плюнув йому в лице? Чому це до сих пір бібліотека, до якої хочеться повернутися і побачити там коханого ангела? Хіба останні слова Азірафаеля не означали жирну крапку і їх стосунках? Ба навіть не в стосунках. Просто в спілкуванні. Він, може, більше ніколи і не побачить його..

– Треба випити. – змучено подумав в голос демон, від чого брови Мюріель поповзли вверх.

– А я чула, що людський алкоголь не можна пити..

– Я тобі і не пропоную. Сиди тут і пил протирай.

Він розвернувся на п’ятках і з грохотом закрив двері.

Ніна як завжди працювала на повну. Час від часу їй згадувався той день, коли вони з Меггі вирішили підштовхнути демона Кроулі до рішучих дій. Звісно, вона була впевнена, що чинить правильно, поки Кроулі не прийшов, забрав увесь алкоголь, що був в кафе, потім ще розорив алкомагазини та поїхав хто зна де. Весь час вона думала: а чи не втопився він? І як взагалі пройшла розмова? Аж ось думки перервав дзвіночок, який сповіщав про прихід клієнтів.

– О, містер Кроулі, давно не бачилися. – щиро усміхаючись, привіталася вона.

Але в демона був зовсім не той настрій. Щоб заповнити тишу, вона спитала:

– Вам, як завжди?

– Ні. Мені випити чогось кріпкого.

– Ну вже ні. Ви хоч пам’ятаєте, що винні мені чотири пляшки віскі?

– Я взагалі не пам’ятаю, де взяв стільки алкоголю.

– “Стільки” – це скільки?

– Не знаю.. пляшок тридцять..

В Ніни покруглішали очі.

– Ви що, це все один випили?

– Демону запросто.

– Але ж на вас все це всеодно якось діє і..

– Ну так. Я проспав місяць… А хотілося хоча б століття ..

– А, доречі, як взагалі пройшла розмова з вашим партнером? – Кроулі насупився. Ну який в біса партнер, якщо вони за шість тисяч років майже не торкалися один одного? Якого чорта взагалі він поліз цілуватися? Чого він хотів добитися від ангела? Мав же передбачити, що Азірафаель вважатиме цей поцілунок непристойним, неправильним, або… або .. огидним…

Очі почало щипати.

– Чорт, якщо ти зараз не принесеш мені випивку, молнія вже попаде не просто в мене, а в твоє кафе..

– Ну добре, але ж ви мені розповісте, як все пройшло? А, і, доречі, я давненько не бачила містера Фелла.. там тільки якась дівчина дивненька крутиться. В його книгарні, я маю на увазі. – Руки стиснулися в кулаки. Від

повісти вдалося тільки шиплячим голосом:

– Так, я в курсі..

ати…