Хороший вечір.2.

Як тільки Спартак скинув трубку,в душі Яновича щось обірвалось.Психолог ніколи не закінчував ось так розмову..
Сфотографувавши кімнату,Женя вирішив не відразу її надсилати,спочатку запитавши:

«Що трапилося?Все окей?» 09:09

Потім чоловік рушив до ванної кімнати,змити обличчя і подивитись на свою укладену зачіску.Хто б що не казав,а доглядати за кучерявим волоссям це окрема тема.Хоча в цьому є і свої плюси.Наприклад Спартак сказав,що його каламбур на голові ідеально показує характер самого Жені.Чоловік вирішив сприйняти це за комплімент,адже це звучало дуже близько до цього,а почути щось хороше від психолога можна не дуже часто.Євген не жаліється,Спартак не емпатична людина,він не любить проявляти емоції на такому рівні,але він показує їх через свої дії.Заплатити за вечерю,зробити невеличкий подарунок,який насправді виявляється практичним і доречним,підтримати в тій чи іншій ситуації,провести цілий день разом – це все показує його як хорошу людину,хоча на перший погляд Женя би ніколи так не подумав.

Але найбільше Євген цінує саме якісно проведений час з чоловіком,чи то присутність на його лекціях,чи похід в спортзал,який Женя ненавидить,але з Спартаком це здалось не так складко і навіть цікаво.Теж саме можна сказати про похід в ресторани,чи то з компанією Антона,чи просто вдвох.Це нібито хобі,приходити в нові місця,замовляти нові для себе страви,напії,відчути нову атмосферу місця.Звісно Спартак може ворчати як старий дідуган,нібито йому це не подобається,занадто жирно,занадто солодко,занадто дибільна атмосфера і так далі.Але Женя збреше якщо скаже що йому не подобається.Йому здається кумедною така поведінка.
Проте інколи це лякає.Лякає,що Спартак занадто сильно виділяється серед інших друзів Євгена,він зовсім інший.

Дуже дивно,подумав Женя.Спартак зазвичай дуже швидко відповідає на повідомлення,а зараз він навіть не прочитав.І тут він почав обдумовувати варіанти,що Спартак вперше в житті образився на нього.Але потім відкинув цю,насправді,дибільну думку,адже Субботі якщо щось і не подобалось,то він завжди про це казав,і тупі,нікому не потрібні”образи” ніколи не тримав при собі.
“Трясця,що ж він ігнорить,я ж знаю,що він це все бачить” – занепокоївся чоловік,при повному параді,очікувавший хорошого вечора.Але цей вечір вже не задався,Женя занадто цінив свого друга,щоб ось так наплювати зараз на це все.Звісно інші люди могли б дозволити собі заігнорити,чи навіть не відповісти,але ж не Спартак,він не така людина,і Женя це прекрасно знає.
Насправді в нього було багато знайомих,товаришів,приятелів,і навіть друзів,яких дуже ціннив.Проте Спартак був зовсім іншим,і хоч сам психолог не оцінював Женю як свого друга,Янович все одно готовий був проламувати цю стіну холоду і стати чимось значущим для нього.Навіщо?Сам Янович не знає навіщо,і навіть ніколи б не подумав,що колись буде мати змогу дружити з ходячою енциклопедією,сексі мужчиною,забитого татухами,правильного,холодного і не дуже комунікативного хлопака.Його тягнуло до спілкування з ним,і якби Спартак подзвонив йому хоч у 3 ночі,чи навіть зараз,запрошуючи пограти на приставці чи глянути якиїсь занудний науковий фільмець,то Янович безумовно прибіг би в ту ж секунду як та мала собачка.
Але правда була в тому,що Спартак рідко коли так робить,і навіть за такий не малий час спілкування,не вважає Женю своїм другом.
Сидячи в своїй вітальні на диванчику,Янович продовжує скролити телефон,але на жаль це нічого не дало.

Через ще 15 хвилин Янович починає ходити туди-сюди,кожну хвилину дивлячись на екран телефону.Повідомлень ніяких не було,і повідомлення навіть не прочитане.Женя вже хотів написати дівчині,що все відміняється і летіти до Спартака,але все відбулось ще краще:

«Привіт.Знаю,що ми домовлялись,але,на жаль,обставини змінились,я мушу їхати зараз до батьків в інший кінець міста.Вибач мені,ми можемо перенести,і в інший раз зустрітись вже в мене вдома)
З мене хороше шампанське і домашня вечеря))» – написала дівчина.

Женя насправді ні каплі не засмутився,що всі його старання пішли на смарку,відписавши що все добре,чим скоріше набрав Спартака.

Гудки були дуже довгими,здавалося,що Спартак точно не відповість,але в самому кінці почувся знайомий голос:

–Слухаю. – коротко і ясно,нічого зайвого,і нібито як завжди,але щось було не так.Євген відчув себе колегою чи пацієнтом психолога,цей тон йому не дуже подобався,він був крижаним.

–Приїзжай до мене. –чоловік вирішив не питати нічого зайвого,і перейти до якихось більш суттєвих дій,відчуваючи що щось точно не так.

–Як це приїзжай?А та..

–Нічого не питай,просто приїдь. – чогось Жені здавалось,що він знав причину невдоволеного психолога,але не міг ніяк раціонально собі її обґрунтувати.Було легко не помітити побитий погляд Спартака,як тільки він починає говорити про свої почуття до когось,але саме зараз було все досить просто.Він не знав ані причини,ані природи того звідки він це все помітив,але дуже б хотів про це поговорити з ним.
На тій стороні все ще мовчали,і Янович буквально міг відчути важкість думок психолога,тому просто добавив:

«Будь ласка»

–Буду через 15 хвилин. – і розмова закінчилась.