2/3

Спартак не міг оговтатися від шоку. Він чекає виходу лікаря біля реанімації з гарними новинами. Як це люди називають? Надія. Сидить біля дверей, лікті спираються на коліна, а голова ховається в трясучих долонях. Перед очима одна і та сама картина фотографією: стінки ванни вимазані кров’ю, голова Жені опущена на плече, руки вздовж тулуба і вся вода червона. Він ні разу в житті не думав, що знайде друга в такому стані. “Чорт, Женя!! Що ти зробив?!”. Він кричав так, наче його почують. Задихався, розгубився на мить, але здоровий глузд крикнув, що треба рятувати його сонечко. Пам’ятає про базову першу медичну допомогу. Господи, він викликав артеріальну кровотечу! Потрібно перекрити постачання крові. Терміново! В нього менше хвилини. Ремінь слугує замість джгута, й затягує в області плеча доволі туго. Руки починають трястись. Кров уповільнюється. Пальці рухаються неконтрольовано до телефону, миттєво набирають швидку. Перевіряє пульс. Ще живий. Очі скляні. “Не іди, Янович!”

Чому? Чому Женя вчинив так егоїстично? Він же обіцяв боротись. Обіцяв. Чоловік майже ніколи їх не давав. Але обіцяв заради друга. Якщо б Спартак запізнився хочаб на дві хвилини, Суббота б назавжди втратив єдине людське створіння, яке змушує його щодня посміхатись частіше норми і мати настрій по вісі координат 1, а не нуль, або нижче як зазвичай. Він ще ніколи в житті не відчував надвисокий рівень кортизолу в крові. Заспокійливе, дане лікарями, не діє. Дихання збивче. Страх, злість, розчарованість, сум змішались у нервовій системі чоловіка. Треба прийти в себе. Спартак задирає голову, облокочує об стінку і шумно видихає, випускаючи цілу палітру емоцій. “Женька, будь ласка…”. Думки закликають невідомо куди, сподіваючись, що той його ментально почує. Ком у горлі зривається ще одним збитим видихом, сльози перестають слухатися володаря і випливають з очей одна за одною, залишаючи мокрі доріжкі по щокам до кутків губ. Органзім втомився бути сильним, він занадто виснажився. Чоловік досить не емпатична людина, але сьогодні він вперше відчув страх втратити близьку людину.