2

15 вересня

Вже пройшло 10 днів від початку навчання. За це час я познайомилася з багатьма одногрупниками, викладачами та почала привикати до нового місця.
——————————-
-«Ти ще довго будеш лежати, запізнишся на пари»-сказала Настя
-«Вже встаю»-незадоволено здерши з себе одіяло,сказала я
-«Ти пам‘ятаєш, що казав професор? Сьогодні буде щось дуже цікаве»-сказала Настя
-«Ага…»-позіхаючи,відповіла я
-———————————
Через годину ми вже сиділи у нашій аудиторії
———————————-
-«Доброго дня»-сказав викладач, заходячи
-«Чому він тримає двері?»-запитала я в Насті
-«Не зн…»-не встигла доказати Настя, як в приміщення зайшла групка старшокурсників.
-«Це ж група Антона»-радіючи, сказала я. Він побачив мене, але не показав ніякої реакції. Через секунду до нього підійшла якась дівчинка і він зразу повеселішав.
«Дивний він якийсь сьогодні»-подумала я
——————————-
-«Так, любі студенти,-почав викладач,-ось вже другий рік наш Університет практикує спільну роботу 1 та 3 курсів, та,відповідно, 2 і 4, це чудова змога набратися корисного досвіду від старших, та завести нових друзів»
-«Цікаво…»- сказала Настя
-«Ага, я ніколи про це не чула-відповіла я-Сподіваюсь я буду у парі з Антоном…»
-«Зараз ви будете по черзі підходити до мого стола та витягувати номери. Людина з якою у вас співпало число і буде вашою парою»-пояснив чоловік, дістаючи з-під стола маленьку корзинку

————————————-
Ось і підійшла моя черга діставити номер.
————————————-
-«Удачі»-сказала Настя, яка стояла позаді мене
-«16»-сказала я Насті відходячи від стола, щоб дати її можливість взяти свій листочок
-«А в мене 23»-відповіла вона
————————————
Пройшло ще 10 хвилин, поки всі студенти не взнали свої номери. Ми з Настьою повернулися до своїх місць та вже там чекали на подальші інструкції.
———————————
-«Бачу, що всі вже знають своє число, тому можемо переходити до найцікавішого-сказав вчитель-старший курс вже знає свої числа, тому зараз вони скажуть їх вам, і ви самостійно оберете, коли у вас будуть проходити зустрічі.»

Черга доходила до 16 номеру. Я немогла дочекатися моменту коли взнаю з якою людиною проведу, принаймні 8 вечорів.
-«16»- з залу почувся голос хлопця. Я підняла голову і не могла повірити своїм очам.
-«Святослав»
-«22»-почувся голос дівчини
-«23»-сказав…Антон? «Справді?! Чому Настя з Антоном, а я з цим злюкою»-розчарованно подумала я
-«30»-почулося із залу
-«Він взагалі не виглядає засмучено…» додала я подумки
-«Ось, всі знають з ким вони будуть працювати. Підходьте знайомтеся, ваш компаньйон уже знає тему вашого першого важливого реферату»-завершив викладач.

Поки я підходила до Святослава то побачила як Настя та Антон стояли разом та сміялися.
-«Ну крутяк»- подумала я і встала перед Святом

-«привіт»-мовила я, підійшовши до хлопця
-«це папка з матеріалами, які допоможуть тобі підготуватися»- сказав він, давши теку з інформацією
«навіть не привітався-подумала я,палаючи від злісті. Кого він з себе робить?!»
-«я вільний тільки в середу і в суботу»-швидко додав він і почав іти в сторону виходу
-«ей, зачекай, але середа… це ж вже сьогодні. Мені не дуже виходить»-сказала я, доганяючи хлопця
-«ну не дуже, це ж не категорично. в бібліотеці на 19:30»-сказав він, усміхаючись і вийшов за двері. Я не стала його доганяти
«Чому саме він?! Ми ж повбиваємо один одного»