2 Я подарую тобі чорні троянди нашого спільного щастя
від Tomani– Хм. здивований ти все ж таки вмієш готувати – відповів омега і почав було їсти, але натрапив на гострий погляд свого партнера.
— Я ніби шеф-кухар — важко зітхнув альфа, дивлячись на хлопця, що уплітає яєшеньку, — і так малюк, не треба недооцінювати свого альфу.
— Не називай мене малюком — збунтувався омега, схоплюючись із стільця і показуючи вилкою на альфу.
— Так спершу вилку поклади, три дірки мені ні до чого. Вони не підходять моєму іміджу. Та й чому тобі так не подобається, коли я тебе малюком називаю?
— Просто не називай мене так. Вилку не покладу поки не пообіцяєш не називати мене так – все так само вказуючи вилкою продовжив він.
– Ні, малюче. Ти завжди будеш моїм малюком.— ніжно дивлячись на омегу і сміючись альфа перехопив виделку з рук омеги і поклав її на стіл.
— Ах, так,— кинувся на альфу омега.
Спритно ухилившись від кулака, що летів йому прямо в ніс, альфа схопив руку омеги і завів її йому за спину, притискаючи хлопця до столу. Трохи не розрахувавши, він зачепив скляну вазу з гарними чорними квітами. Та похитнулася і впала, розкидаючи навколо свої уламки. Скориставшись замішанням альфи, омега вирвався з його сильних рук і мав намір продовжити напад, проте послизнувся і почав падати. Альфа усвідомивши, що його малюк падає, підхопив хлопця за талію і сам послизнувся. З сильним гуркотом вони впали на підлогу.
– Ти в порядку? — стурбовано спитав альфа.
— Якщо ти з мене злізеш, буде краще, — зло прохрипів омега, намагаючись виповзти з-під хлопця, — Ауч
Омега смикнув рукою, а його обличчя скривилося у гримасі. Хлопець поранився об один із уламків вази.
— Дай подивлюся, — обережно взяв його за руку.
Не довго думаючи він почав злизувати з долоні крапельки крові. Оміга заворожено спостерігав за рухами альфи, ці рухи його чомусь сильно збуджували.
Альфа ніжно тримав долоню своєї пари і легенько проводив язиком по ній, намагаючись не завдавати болю, сам не помічаючи змін у погляді другого. Дихання омеги стало важчим і уривчастим, що не залишилося непоміченим альфою.
– Що таке? — трохи здивовано глянув на молодшого представника сильної частини.
Прикриваючи почервоніле обличчя другою рукою.—Н.н.
— Ще десь поранився? — так само тримаючи його руку, не вгавав той.
— Ні, все добре, – ніби скоромовку видав омега.
Альфа йому не повірив і почав сам поглядом почав шукати рани, доки не дійшов поглядом до пояса, а точніше трохи нижче.
-Оу, малюку, тебе навіть таке заводить? Маленький пустунчик – дивлячись у вічі навпроти й посміхаючись промовив альфа.
— Я тобі не малюк, скільки разів тобі повторювати, — огризнувся омега.
— Гаразд, гаразд, як скажеш. — підняв руки альфа розуміючи, що здається.
Хлопець невпевнено глянув у вічі навпроти.
Без зайвих слів Альфа підняв омегу на руки і поніс до спальні.
Ось так і закінчилася суперечка з МАЛЮКОМ.
0 Коментарів