2 розділ

Минуло кілька днів, а Сал навіть не думав про Ларрі. Ну, принаймні, не так багато. Гаразд, можливо, достатньо багато. Але хто міг його звинуватити? Хлопець був певною мірою привабливим, Сал зміг це визнати, як і той факт, що він не вів себе як лайно і був достатньо доброзичливим навіть в ті моменти, коли Сал ставав мудилою. Не те щоб Сал збирався це йому сказати, або ж навіть Еш, якій він до речі написав одразу, як Ларрі пішов, щоб повідомити, що той приходив, і що він взагалі про нього не думає. Це все ще була брехня. Сал подумав про нього одразу, коли Ларрі зник з поля зору у супроводі реву його мотоцикла. Довго подумав. І це дійсно дратувало.

В якийсь момент, Ларрі схоже знайшов робочий номер Саллі, скоріш за все в Еш, і написав, що вони знову вирішила потусуватися, з явним запрошенням. Після ігноруванням Салом повідомлення, Ларрі відповів смішним смайлом і коротким «зроз». Сал і на це нічого не відповів.

Щоки горіли червоним від думок про переписку, і протез ставав ще більш задушливим на додачу до спеки. Він на мить зупинився, поправляючи комір сорочки, дивлячись на майже завершене тату на шкірі клієнта.

– Ти в нормі? – запитав він, відірвавшись від телефону, щоб глянути на Сала.

– Цілком, давай просто це закінчимо.

Чоловік кивнув, тож Сал знову ввімкнув машинку, дзижчання якої заглушило звук металіки на фоні. Приблизно за десять хвилин робота доходила кінця, тож юнак додав останні штрихи до малюнка.

– Окей, чуваче, – сказав він, від’їжджаючи на стільці, щоб покласти машинку на місце. – Поглянь, скажи як тобі.

Клієнт встав і підійшов до дзеркала, щоб поглянути на себе у велике дзеркало, яке висіло поміж картинами Сала на стіні. Він повернув руку, милуючись роботою рук Сала. Нове татуювання було змією, яка обвивала зап’ястя і закінчувалася біля ліктя. Вона була вся чорна з червоними очима, Сал дуже пишався проробленою роботою. Чоловік, який схоже теж був задоволеним, схвально кивнув. Він витягнув з кишені пачку готівки, перерахував купюри, вручив Салу домовлену суму та невеликі чайові, а потім подякував і пішов. Сал поклав гроші в кишеню й почав прибирати, витираючи стілець і вичищаючи машинку.

Поки він прибирав, задзвонив телефон. Він під’їхав до столу на своєму кріслі й підняв слухавку.

– Тату салон, – проговорив він у слухавку.

– В тебе зараз є клієнти?

Сал впізнав голос Ларрі й насупився, відстібуючи нижні ремені свого протеза, щоб мати змогу випити з пляшки води.

– Ні, чому питаєш? – сказав він перед тим, як зробити ковток.

– Я можу прийти і зробити тату?

Сал поставив пляшку в намаганнях зав’язати маску однією рукою, а другою втримати телефон.

– Залежно від того, як довго на це піде часу. В мене запис приблизно за дві години, тож це не може тривати довго.

– Чудово, за п’ять хвилин буду! – Він поклав слухавку, перш ніж Сал встиг щось сказати.

Сал відклав телефон і зітхнув, збираючись налаштувати його робоче місце для Ларрі, сподіваючись швидко впустити його та випустити його.

Знаменуючи свою появу, гуркіт мотоцикла підтвердив правдивість слів свого власника і зупинився на стоянці майже через п’ять хвилин. Серце Сала затріпотіло, коли двері відчинилися.

– То що, чуваче? – гукнув Ларрі, до Сала який повернувся до нього. Повернувся і огледів: на ньому були чорні штани з ланцюжком на поясі, масивні берци та безрукавка з логотипом Свідомої Фальсифікації. Шкіряна куртка бовталася накинута на руку.

– Придумав, що хочеш?

– Та ні. Я раніше ніколи не робив татух.

– Немає жодної? – на питання Сала Ларрі тільки похитав головою. – Просто я очікував побачити хоча б декілька.

Ларрі посміхнувся:

– Це тому що я їжджу на мотоциклі і слухаю метал? Не вішай на людей ярлики, чуваче.

Сал явно тягнув стьоб:

– Просто це ідеально підходить до твого вайбу.

– Мого вайбу?

– Твого вайбу.

Ларрі всміхнувся, а Сал злегка озлоблено зиркнув на нього. Не те щоб це було помітно, але все ж таки.

– То що ти хочеш?

– Я збирався віддати усе в твої руки. Тепер, коли ти, схоже, вловив мій вайб, я думаю в тебе вийде щось вигадати для мене. Тільки не набий на мені пісюна, благаю.

Сал схрестив руки.

– І не збирався, – просто відповів він.

Ларрі посміхнувся йому:

– Окей, тоді я готовий якщо готовий ти.

Сал на мить глянув на Ларрі, в голові роїлися думки. Вищий хлопець сів на кушетку, оглядаючи всі картини, плакати і решту дріб’язгу на стінах. Сал продовжував дивитися на нього, вигадуючи, де б розмістити перше тату. Можна було б обрати груди, що було б аж занадто сміливо. Можна було б зупинитися на спині, але з досвіду Сал знав, що більшість починає з місця, де можна добре бачити готове тату. Як щодо ноги? Гм…

– Окей, я вирішив, де це буде.

Ларрі обернувся, щоб поглянути на нього, і посміхнувся.

– А мене запитати?

Сал спохмурнів.

– Ти про розташування?

– Та ні, я знову тебе під’їбав, – усміхнувся Ларрі.

Сал роздратовано застогнав у відповідь.

– Гаразд, тоді стули пельку і лягай.

Ларрі засміявся, але прохання виконав. Майка, яку він носив, залишала його плечі відкритими, тож Сал вибрав ліву руку Ларрі як ідеальне полотно. Він сів у крісло, подякувавши собі минулому за те, що він уже все підготував. Він пшикнув на плече Ларрі спиртом, а іншою рукою поголив це місце дешевою аптечною бритвою. Ларрі захихотів, а Сал ляснув його по руці.

– Вибачте, – сказав він. – Це лоскотно. Я не знав, що ти повинен мене поголити, щоб зробити мені татуювання.

– Та, – пробурмотів Сал у відповідь. Він закінчив гоління, витер це місце паперовим рушником, а потім відкрив свою баночку з вазеліном, набрав щедру кількість вазеліну на пальці та розподілив по шкірі Ларрі, потираючи круги, які могли здатися грубими, але для Сала це була звичайна процедура. Очі Ларрі заплющилися, і він нерухомо тримав руку, обережно поклавши її на спинку, а Сал працював над його плечем.

Працювати з ним було легко, адже Ларрі лишався абсолютно незворушним із блаженно закритими очима. Він виглядав розслабленим, і Сал був вдячний за те, що він один із тих клієнтів, які залишаються нерухомими. Через годину Сал уже добре просунувся вперед і був переконаний, що Ларрі справді спить, доки через мить він тихо не пробурмотів:

– А я можу зробити перерву на перекур?

Сал щось буркнув у відповідь, вимикаючи машинку. Він витер тату вологою серветкою і відсунувся на спинку стільця, щоб прибрати апарат.

– Іди, голова. Але навіть не думай дивитись, це ще навіть не середина.

Ларрі ствердно буркнув і підвівся, холоднокровно вийшов із дверей і витягнув з кишені пачку сигарет. Сал зітхнув про себе й дістав свій телефон, щоб перевірити його, хоча він не мав жодних сповіщень. Приблизно через п’ять хвилин Ларрі повернувся та був готовий продовжити, його волосся і одяг штиняли характерним запахом диму. Він ліг назад у ту саму позу, у якій був раніше, але цього разу він не закрив очі , коли Сал знову витер його плече й почав повертатися до роботи. Ларрі кліпав очима, дивлячись у стелю, потім спостерігав за Салом краєм ока, поки хлопець нарешті не попросив його перестати. Ларрі засміявся й знову заплющив очі. Сал закотив очі і продовжив.

Загалом, на роботу пішло близько трьох годин, і коли Сал нарешті був задоволений тим, як це виглядало, він кілька разів витер малюнок, потім змастив його великою кількістю вазеліну та розмазав його навколо. Він ще раз подивився на результат, і Ларрі знову розплющив очі, дивлячись прямо на Сала.

– Готово? – запитав він, і Сал кивнув.

– Піди подивися, – сказав він, вказуючи на дзеркало на стіні.

Ларрі підвівся й підійшов до нього, повернувшись до відображення плечем, щоб бачити тату, яке являло собою людський череп, подекуди зламаний і застиглий у моменті розколювання. Навколо нього були троянди, і весь малюнок було виконано в чорних відтінках, з додаванням сірих напівтонів, щоб зробити тіні настільки реалістичним, наскільки б вони могли бути на справжньому черепі.

– Це  просто ахуєнно! – видихнув Ларрі, повністю загіпнотизований у дзеркалі, згинаючи руку перед собою. Він знову повернувся до Села з широкою усмішкою на обличчі, щілина між його передніми зубами дивилася в обличчя почервонілому Салу. – Ти бог.

Сал видав звук «пшшшш»:

– Що завгодно, чувак. 150 доларів.

Ларрі витяг з кишені дві стодоларові банкноти

– Візьми це. Ти заслужив.

– Ти не мусиш залишати чайові, — сказав Сал.

– Але я хочу, – сказав Ларрі. – Я справді вражений. Мені дуже подобається. Це ідеальне перше татуювання.

Селу стало некомфортно від того, яким гарячим було його обличчя за маскою. До біса, – подумав він собі.

– Мені приємно, що тобі це подобається, – сказав він з невеликим придиханням. Він сподівався, що Ларрі не помітив цього. Він мусив визнати, що Ларрі дуже добре виглядав із черепом на руці. Це відповідало всій його байкерській естетиці поганого хлопця.

– У будь-якому випадку, — сказав Ларрі після того, як Сал на мить помовчав, і йому стало трохи ніяково. – Сьогодні ввечері ми з Еш хотіли позависати у мене вдома. Схоже на невеличке новосілля. Може заскочиш?

– Не знаю, можливо, — сказав Сал без жодних зобов’язань. Він почав прибирати зі столу, а потім витер стілець, на якому лежав Ларрі.

– Нічого, якщо ти не хочеш. Але, як я вже сказав, у мене є непоганий стаф, але якщо це не по тобі, я думаю, що Еш щось казала про випивку. Якщо тобі байдуже і те і інше, це теж круто, ми просто відтягнемося, це не проблема.

Сал стиснув губи. Не те щоб Ларрі міг це побачити. Він випрямив спину й повернувся до нього обличчям. Хлопець, накинувши шкіряну куртку на нетатуйоване плече, дивився на Сала з легкої посмішкою на обличчі. Його друга рука була в кишені, а рукав сорочки все ще був підтягнутий, щоб було видно його нове татуювання, а шкіра навколо все ще червона та роздратована маленькими пухирцями крові вздовж темніших ліній.

– Так і бути, я прийду. А тепер підійди сюди, я замотаю твоє тату.

_____________________

Примітка атвора:

вибачте за повільні оновлення, друзяки, я намагаюся писати два різні фіки одночасно, крім того, що я навчаюся в коледжі та працюю, ЛОЛ, але зрештою я закінчу цуй фік

Примітка перекладачки:

я намагаюся перекладати деякі англійські сленгові слова максимально наближено за змістом, хоча може і не дослівно, бо не все дослівно перекладене буде тим самим для нас, за контекстом, але все одно сподіваюсь, вам подобається мій стиль 😉