2 Розділ

Використавши декілька разів своє творіння на невеличких предметах, які зміг підтягнути до себе Ізуку усміхнувся, адже це так було подібно на здібність його матері. Хоча у неї це виходило лагідно та ідеально, а після найкращого використання цього механізму навіть на фігурках  з Всесильним залишались невеликі подряпини.

Обережно поклавши творіння у коробку, Мідорія закрив її. До зимових канікул залишалось не так вже й багато, тому він лише вивчав далі це мистецтво, щоб, коли він буде від школи нарешті зробити механізм більш компактним.

Хоч той і стримування, але бажання випробувати на лиходії не вщухало. Але Ізуку терпів, повторюючи:” Ще не час”.

……………..

Ранок почався як завжди. Важкий підйом та розуміння, що той не зробив одне домашнє вчора.

-Але ж воно було таке легке!,- лиш лаявся Ізуку сам на себе. А після змирився і робив уранці, через що забув поснідати. Мати хвилювалась, а от Мідорія лиш посміхнувся й пообіцяв, що з’їсть бенто. До початку уроків було лиш тринадцять хвилин, тому той обійнявши матір, побіг.

– Качан, напевне, вже давно у школі, або ще не прийшов, головне – не зіштовхнутись з ним по дорозі,- під ніс розмірковував володар кудрявого волосся, тому й не помітив як у нього прилетів сніжок. Обернувшись він помітив свого друга – Кацукі. Той топив лід використовуючи вибухи з нітрогліцерину, тому сніжок відчувався як кусок льоду. Неприємно. Але в голові Мідорії було зовсім інше. Той пришвидшив крок, в надії, що від нього відчепляться.

Через декілька хвилин це й справді припинилося. Але не встиг Ізуку з полегшенням вдихнути, як при вході на територію школи йому прилетів сніжок у саму голову. На щастя, він не був розтоплений, тому сніг просто розсипався, залишаючи після себе неприємну вологу. Смарагдові очі поглянули на свого кривдника, але тепер той зовсім не хотів відпускати хлопця.

-Каттян, мені потрібно спішити, вибач,- промовив Ізуку, набравшись сміливості. Але його тремтячі кроки були зупинені. Рука із невеличкими вибухами стала навпроти нього, закриваючи двері входу.

-Невже ти й справді думаєш, що своїм зубрінням – можеш поступити в ЮЕЙ?!- парубок лиш посміхнувся, наче стримуючи сміх від бездарності друга дитинства.

-Але ж там і є тест по теорії та по предметам…- пошепки додав Ізуку.

-Що ти там кажеш?! Я не чую твоє бормотіння!- злісно викрикнув хлопець й почав створювати невеликі вибухи. Але його злість зупинив невдоволений погляд якогось вчителя, що хотів пройти в школу. Бакуґо його пропустив, але і за вчителем пролетів Мідорія.

– На що ти надієшся, Деку. Ми з тобою все одно зустрінемося в класі,- подумки додав Кацукі й посміхнувся. Ядовитий вираз обличчя, наче додавав страху до Мідорії, який поглянув назад, щоб поглянути наскільки він далеко від Каччана. Це заставило його ніяково сковтнути комок страху й піти в клас за свою передостанню парту.