2. Врятуй його життя.

Шрам ненавидів дощ і остаточно переконався в цьому, коли через погану видимість ледь розгледів гравіконцентрат. Уважність мала стати на порядок вищою під час поганої, на думку Шрама, погоди. Детектор аномалій його ніколи не підводив, але пристрій був розбитий, коли настала потреба оборонятися від контролера. Тварина ховалася між домівками, проте користувалася телепатичними здібностями, і в цьому була її перевага.

Потрібно було знайти місце для ночівлі. Орієнтуватися на місцевості не було проблемою, проте відсутність детектора підводило гірше нікуди. Дрібних крапель дощу було недостатньо для того, щоб спровокувати спалах електри, до того ж це робило її майже непомітною. Шрам знав це місце як рідний дім, але Зона непередбачувана. І він був точно впевнений, що поруч з табличкою з написом, що важко прочитати, яка стояла тут уже другий рік, аномалій не було.

Шрам розблокував ПДА. Приблизно за сто метрів звідси є будинок. Густий ліс приховує його, на електронній карті низької споруди не видно, але вже багато часу минуло з того часу, як Шрам вперше поставив на його місці маячок.

Найомник засумнівався. Хто знає, яке творіння там могло оселитися. Будинок старий, стіни віддавали вогкістю, але вікна були забиті дошками, що не встигли згнити. Мабуть, хтось використовував цей будинок як укриття зовсім нещодавно. Усі місцеві мутанти не залишаються у місцях, де є сталкери; найрозумніші з них знають, на що здатні гвинтівки. Найімовірніше, небезпечного мутанта в будинку немає, проте Шрам знав, що побоюватися треба насамперед людину.

Підлога під ногами рипнула – і звук відлунням відбився від голих стін. Шрам чортихнувся. Якщо хтось і ховався в цьому будинку, він уже знає про його присутність. Найманець пройшов уздовж стіни, тримаючи автомат напоготові, оглянув усі кімнати. Нікого. Здається, в таких старих одноповерхових будинках люди будували собі підвали, хоч тут його не було. Замість того, щоб заспокоювати, це насторожувало ще більше.

Шрам сів біля стіни, СГД поклав навколішки. Він надто втомився. Оглядаючи кожну кімнату на наявність агресивно налаштованих істот, найомник не відразу помітив рослину, що так і залишилася стояти на підвіконні. Вона вкрилася павутинням, але крізь тонкі білі нитки проглядалося утворення кислотного кольору. Варто було триматися від нього подалі, мабуть, навіть найвідважніші ботаніки не виявлятимуть до неї інтересу.

Він не знав, як пояснити свій стан. Загальна втома та байдужість до всього збивали з ніг.

***

Стрелок озирнувся. Половина лісу була позаду. Шар у його руках загорівся чорним, і тільки одна сторона його засвітилася червоною. Артефакт вказував у бік покинутого самотнього будинку. Декілька втомлених кроків – і «Індикатор» встановив безпечне середовище. Мабуть, йому просто пощастило опинитися тут.

Якщо Круглов мав рацію, і все пройде добре, він нічим не ризикує. Але хтозна, з якою точністю працює артефакт. У будь-якому випадку, для вчених, одержимих ідеєю зводити все до логічної системи, це справжня знахідка.

Розумники з Янтаря здавалися йому надійними. Круглов точно не став би його підводити, та він скоріше випробуватиме все на собі самому, ніж поставить Стрілка під загрозу. Сам Стрелок втішав себе, він надто довго тримався за це почуття. Тепер він переміг це, впорався, викорчував страх зі своїх кісток. Артефакт привів його до безпечного місця.

Клята підлога, що рипить від кожного кроку, попередила всю округу про те, що сталкер тут. Стрелок почув характерний звук – хтось за стіною різко підвівся і вже був готовий дати відсіч. Тоді він розривався між небезпекою в будинку та змінами в атмосферному тиску за його межами. Наступної миті піймав себе на тому, що вже майже впевнено йшов до небезпеки.

– Стій, – Шрам стояв біля стіни, вхопившись за одвірок. Він ледве тримався на ногах.

Цей найомник – не той, кого він хотів убити швидко і просто. Він був упевнений, що така людина заслуговує на повільну смерть від його руки.

Він сердився, руки тремтіли, думав про те, як би не зірватися і не вистрілити прямо в той момент. Був зайнятий своїми відчуттями настільки, що не відразу помітив – Шрам стікав кров’ю.

Стрелок завмер у німому питанні.

– Прошу, стій, – найомник простяг руку, абсолютно бережно відводячи автомат супротивника убік. – Не треба.

Занадто слабкий. Занадто просто.

Стрелок дозволив собі опустити зброю. Чи можна сказати, що він так просто здався?

Він не знав, чому допоміг найомнику. Через кілька годин рана була майже професійно оброблена, але всі стіни в будинку хотілося описати написами «Помри, Шрам, помри!»

Шрам втратив багато крові. Вночі почалися заморозки, і кисті стали зовсім холодними. Стрелок помітив це, намагаючись затиснути рану, прибираючи руки найомника убік, коли той чіплявся за його рукав і все повторював «Не кидай мене».

Це була перша ніч, перший жах, коли він чув хрипи свого супротивника. Не нашкодив йому. Мабуть, вважав, що він не заслуговує померти так швидко. Щиро кажучи, тоді він і сам не знав. Вловлював тільки як вітер проходить крізь ненадійно замкнені двері, а разом із ним шепіт: Благаю, Стрелок…

Шрам отямився години через дві. Стрелок жахнувся від самого себе, коли зрозумів, наскільки йому подобалося спостерігати за тим, яким слабким був на той момент його ворог.

Коли кашель знову вирвався з горла найомникп, сталкер запитав:

– Боляче?

– Ні, – чути було, що бреше, але Стрелок і не чекав іншої відповіді.

– Що з тобою трапилося?

Шрам тільки посміхнувся, і ці емоції передали його небажання ділитися зі Стрелком тим, що сталося.

– Та пішов ти.

Сталкер став до нього впритул, схопив за комір, а вільною рукою заїхав йому по рані з такою злістю і силою, що Шрам ледь стримав крик.

– Відповідай, якщо я запитую.

– За півгодини до твого приходу тут були військові. Четверо. Зачищали територію. Я просто не встиг побачити їх вчасно.

Говорив короткими фразами. Стрелок зрозумів, що слова йому давалися з величезним болем, тому припинив катування допитом. Хоча така перевага в силі явно була йому до смаку. Пройшовши вздовж забитих вікон, він ще раз оглянув Шрама, а потім дістав з рюкзака флягу і кинув тому на коліна.

Сталкер ​​вийшов надвір і перевірив обстановку: новий артефакт не показував змін вже багато часу. Настав час зізнатися собі в тому, що вони застрягли тут. Треба було вирішити, що робити. Він думав, що нізащо не зважиться йти вглиб лісу, надто високий ризик, проте коли на зачистку території військові надіслали допомогу, часу на складання плану не залишалося.

Іти Шрамові було боляче, і Стрелок це знав. Шраму він запропонував спертися на себе, але той відмовився. Ішов, залишаючи брудні криваві сліди, що розчинялися в краплях дощу.

«Індикатор» видав попереджувальний знак. Стрелок, не витримавши, прибрав артефакт у рюкзак, адже він зайвий раз нагадував про те, що вони у пастці самої Зони. Йому вистачало катастрофічного впливу невідомої сили на фізичне здоров’я. Це пробуджувало нестерпний біль в голові, але справжній страх накрив його, коли він усвідомив, наскільки нелегко було Шраму. Гарячу кров тепер не зупиняли навіть тугі пов’язки.

Ключем до майстерності у будь-якій справі є повторення. Стрелок регулярно нагадував собі про те, що він здатний зберігати холодний розум. Самопочуття Шрама, що з кожною годиною ставало дедалі гіршим, підтвердило протилежне – сталкер не здатний думати критично, коли поряд вмирає людина.

– Я загину тут, – найомник прошипів крізь стиснуті зуби.

– Це ще чому? – зробив здивування, хоча вже знав відповідь.

– Тому що.

Чудово. Цей нелогічний ланцюг доказів зводив Стрелка з розуму. Навіть протистояння не змусить його забути про людяність, і це злило. На місцях давніх кульових поранень утворювалися темні плями, а забої та свіжі синці скручувало болем. Хотілося здерти з себе шкіру, аби все закінчилося. А коли рахунок часу був збитий, напади болю в тілі сталкера припинилися. Позначалося абсолютно прийнятне для перебування середовище.

Він володів надзвичайним пристроєм, подарованим Зоною, а значить інформацією, здатною зберегти йому життя. Стрелок зупинився, перевів подих і повернувся до Шрама.

– Тобі легше? – той стояв, відкинувшись на стовбур дерева, дивився на сталкера майже байдуже, а під ногами збиралася кров. – Ми відірвалися від них. Тобі потрібен відпочинок.

Шрам відхиляти цей висновок не став, навіть дозволив оглянути причинені йому каліцтва.

Стрелок намагався перебрати все своє минуле і скласти його в єдину картину.  Хотів зрозуміти, коли він почав ненавидіти Шрама і вести з ним війну.  Причинні зв’язки сходилися на розбіжності у поглядах, але тепер, коли обоє загнані в кут, ворожнеча відійшла на другий план.

Сталкер позбавив його бинта, протер шкіру. Тільки тепер йому стало зрозуміло, наскільки погано справи йдуть у Шрама, але в той же час Стрелка вражав той факт, що найомник, втративши стільки крові та сил, все ще зберігав самовладання. Він з величезною часткою терпіння зносив пекучий біль, а головне – приймав свій стан критично.

– Ти дуже сильний, – сказав Стрелок, коли незграбним рухом зачепив краї рани.

Шрам злегка посміхнувся:

– Це переважна думка усіх.