Бавовнові долоні

Ніч з Грудня

Стук спиць доповнює настрій цієї ночі. За вікно іде білий сніг, нанизуючи шар за шаром сніжинки одна на одну. У коридорах та кімнатах вимкнено усе світло.

Ця зима є однією з найдовших у Домі, але в одночас і найгарнішою. В неї є якийсь свій чарівний настрій. Якщо вона булаб людиною, то це булаб жінка у білосніжному вбранні, з довгим волоссям і льодяним вінком на голові. Це булаб дуже добра жінка.

На полу біля підвіконня сидить Македонський та в’яже. В голові він перебирає минуле. Минулі дні, місяці, роки. Вони здаються якимось сіріми, без огляду на те що там було достатньо багато усього.

Македонський ніколи не бачив світ настільки яскравим наскільки, напевно, мав його бачити.

В його житті було лише декілька випадків. Перший раз у приливі щастя він відчув колір, колір коли його вітдали до родичів. Але той перший шарм пройшов надто швидко. У друге він відчув кольора коли опинився тут. У Домі. Той день був, напевно, найкращим у його житті. Тоді він познайомився з Табакі, подивився на всі ті малюнки та надписи на стінах. Тоді він у перше відчув себе вільним. Він вперше побачив той надпис на стіні

” Привіт усім викидням,недоноскам і перенесенним… Всім втраченим, зашибленим та недолетілим.

Привіт вам, діти стабал! “

Він був тим самим втраченим, недолетівшим викеднем про якого там казалося. Він був нікому непотрібною абузою. Янголом, дитиною з величезною силою та дуже м’яким характером. Він допомагав усім, не питаючи нічого слідкував вказівкам Сфінкса, слухав історії Табакі, допомагав з Нанєттою Горбачу. Він підшивав ґудзики на одягу Сліпого, прав увесь одяг зграї та завжди бігав із ошпареними лодонями бо у пральні шпарився утюгом. Він забирав їх біль та кошмари. Він був готовий на все, аби тільки його любили, аби тільки не відмовились від нього як і усі інші

Він не сильно змінився з тих пір – все такий-же майже рудий, з веснянками на все тіло, з  тонкими ніби палички пальцями, ногами, руками, з великими очами і добрим сердцем. Але зараз в нього погіршений сон, він більше їси та частіше виходить з кімнати.

Він майже зализав старі рани. Його крила майже відновилися, а сердце остигло. Шарм кольору знов пройшов, залишивши після себе лише спогади про усі ті теплі моменти. Тепер вони трохи жгуться. Тепер Македоньського нічого не хвилює. Теперь він просто людина з тяжким минулим та спокійною реальністю.

Він просто Македонський

І йому просто не спиться зі спицями у долонях о 4 ранку
——————————————————
.          .     .                        .           .  .         .      .           .  .            .            .      .        .         .           .          . .           .         ●     .        . .          .           .       .  .           .          .   .       .         .       .         .             . .             .       .         .                           .    .              .       .      .            .                         .      .  .            .      .    .   .         .  .            .        .                .   .       .           .            .  .      .              .     .  .        .   .     .         .   . .        .         . .   .        .        .     .        .         .               .               .  .    .       .
—————————————————

Бавовнова ніч

Найдовша ніч. У цю ніч стається усе що тіки можна та не можна уявити. Від добрих справ до зовсім довбанутого гімна. Цього вечора усі ці справи 4 не чіпалися. Все було гарно, навіть ватажок був у кімнаті. Тіки Лєрі з Шакалом десь бродили по темних коридорах. Точніше бродив тіки Лєрі. Табакі залишився у 3 на ніч. Не встиг до темряви перебратися до 4, а вже передав нам це Сліпий
Доречі ватажок захворів і сидів зараз на спільному ліжку заквтаний у ковдру. Сфінкс би просто не відпустив його нікуди у стані напів мервого по міркам стану Сліпого. Ось він і сидить з кружкою зеленого чаю. Позаду ньго Лорд читає книгу. Поряд з ним курить Сфінкс. Горбач з Нанєттою лежать у себе, Куряка малює при сяйві тусклого ліхтарика у долоні а Чорний.. намагається робити вигляд ніби він спить. Товстий і впрямь спить, нагодований Маком ще до темряви.

Сам Македонський сидить біля спільною на подушці і в’яже. В’яже щось схоже на шарф. Він чергує темну та світлу бавовну по чотири рядки і не звертає уваги ні на що. А якщо і звертає,то швидко повертається до діла. Майже не відриваючись від процессу він нав’язує шар за шаром рядки темнгого та світлого кольору, створюючи теплий атребут одягу. Він навіть не знає якого кольору ця бавовна насправді. Він просто в’яже. В’яже, вкладаючи у цей шарф усю свою душу. Усі спогади, думки.

Коли ватажка настигає приступ кашлю Мак закидує йому на шию частину шарфа та обережно обмотує його навколо чужої хрупкої шиї. Потім знов повертається до в’язання як зомбі.

Шарф не тягне Сліпого униз, але прокашлявшись він трохи нахиляється вперед, прислухаючись до стукоту спиць у чужих долонях. Стукот такий тихий та мелодійний що навіть трохи баюкає ватажка. Це виглядає мило.

А Мак все в’яже тай в’яже. Коли думки зі спогадами починають закінчуватися він вкладає у шарф пісні. Усі-усі які пам’ятає. Від церковних співів до Шакальїх ранковив вівторкових заспіванок на півтори години. Усе це дарує шарфу деяке життя. Він стає теплішим, м’якішим та потрохи заспокоює.

Коли закінчилася темна бавовна Мак зрозумів що треба зупинятися. Поглянувши на ватажка він або злякався, або засмущався. Сам не зрозумів що перевісило.

На ватажку була посмішка. Він сидів трохи висунувшися у перед “задивившись” тим як він в’яже, обмотаний декілько раз тим шарфом і якось дивно дивлячийся на Мака своїми білими оченятами

Здається його розсмішив той факт як старанно янгол в’язав. Це навіть було мило.

Так вони продовжили сидіти у тиші усю останню ніч поки Мак продовжував в’язати щось. Але тепер шарф був зав’язаний навколо двух ший та з’єднував звіра з янголом. Гарна парочка,згодні?)
——————————————————.          .     .                        .           .  .         .      .           .  .            .            .      .        .         .      ♡     .          . .           .            .        . .          .           .       .  .           .          .   .       .         .       .         .             . .             .       .         .                           .    .              .       .      .            .                         .      .  .            .      .    .   .         .  .            .        .                .   .       .           .            .  .      .              .     .  .        .   .     .         .   . .        .         . .   .        .        .     .        .         .               .               .  .    .       .
——————————————————