Танець під дощем

твоя душа десь по той бік від скла

давно втонула у бездонній калюжі,

а навкруги лиш суцільна імла

та обпікаюча шкіру зимова стужа.

у мріях, далеко від тих всіх страждань,

що пожирають, ніби дементори, душу,

ведем танок під дощем вірувань –

всю ніч, аж доки додому йти мушу.

глибокий погляд темно-синіх очей

став враз пустим, як покинута склянка,

може від наших безсонних ночей,

а може то твою душу закрила фіранка.