kiss by kiss

– 14 –

Чоніну чотирнадцять, коли його перший поцілунок нахабно краде Хан Джисон. А разом з цим і спокій. Весь звичний світ Ян Чоніна перевертається після того, як він дізнається, що губи Джисона м’які та теплі, а на смак він як цукрова вата, яку він з’їв перед цим.

Коли він вночі лежить у своєму скуйовдженому ліжку, намагаючись стерти з пам’яті минулий вечір. А саме, окрему його частину, де Джисон з палаючими очима зійшов з «Американських гірок» і поклав йому на щоки руки та притягнув до своїх губ. Тому що це нічого не означає, це було так спонтанно і завершилося так швидко під дзвінкий сміх Джисона, за яким він навіть не помітив, як змінився стан молодшого.

– 15 –

Невдалий романтичний досвід це завжди боляче, особливо, коли тобі п’ятнадцять. І тому Чонін без сорому заливається сльозами перед Джисоном, переказуючи йому, як він облажався з поцілунком на побаченні.

̶  Це було так погано,  ̶  зі сльозами промовляє молодший.

Джисон дивиться на нього із ніжністю та протягує руку до обличчя молодшого, щоб стерти такі зайві, на його постійно усміхненому обличчі, сльози.

Обережно торкається великим пальцем щоки та повільно її витирає, залишаючи після себе тепло. Чи то обличчя Чоніна починає палати від цих ніжних дотиків та заспокійливого погляду.

Дивиться на губи Джисона й знову згадує, те. що так старанно хотів забути. Парк атракціонів і його теплі губи на своїх.

А потім знову відбувається те, що Чонін знову довго буде обдумувати.

Потім.

А зараз він фокусується на тому, як Джисон залишає короткі поцілунки на його губах і від подиву у Чоніна губи розкриваються в маленьку букву «о». І саме це стає ще одним бентежним спогадом.

Очі Джисона прикриті, він робить все повільно і так спокійно, наче нічого дивного не відбувається. Наче цілувати свого друга це звичне дозвілля  ̶̶  як разом їздити на велосипедах чи грати в PlayStation. Чого не скажеш про Чоніна, у якого серце вистукає так, що є відчуття, воно ось-ось вистрибне.

Поцілунок стає гарячим та наполегливим, коли язик Джисона розмикає губи молодшого і той видає звук схожий на ричання. Чонін відповідає автоматично, несвідомо та не задумується чи правильна його техніка. Він дивиться, як тріпотять вії Джисона і як він важко дихає між короткими паузами, і розуміє, що все, що він робить правильно.

З Джисоном по-іншому.

З ним правильно.

̶  Ну, ось, а ти прибіднявся. У тебе все добре виходить,  ̶  відриваючись від губ Чоніна, з усмішкою каже Джисон. Поки молодший, як зачарований дивиться на заціловані губи Джисона.

– 16 –

Перша вечірка та перший алкоголь відбувається в житті Чоніна, коли йому шістнадцять. Він вже приймає той факт, що закоханий у свого друга. Тим часом Джисон весь минулий рік поводиться так, наче між ними нічого не відбувалося. Змінюючи одні романтичні відносини на інші. Але він все ще найкращий друг Чоніна.

Алкоголь швидко захоплює молодий організм школярів. Музика та сміх стають гучнішими, теми розмов більш відвертими.

Розпливчатим поглядом Чонін спостерігає, як рука Джисона по-хазяйськи обіймає талію незнайомки, а його губи, які йому знову хочеться відчути на своїх, щось шепочуть дівчині на вушко.

Щось противне та болюче ворушиться десь у шлунку. Але Чонін переконує себе, що то все алкоголь.

Пізніше хтось пропонує зіграти в «Правду або Дію» і компанія радісно підтримує цю ініціативу.

Звісно гра одразу переходить у відверті запитання та дії. І коли випадає черга Чоніна, він точно знає, кому хоче поставити це альтернативне питання. Він має в запасі питання для «Правди», але всім серцем бажає, щоб Джисон обрав «Дію».

̶  Джисон.

Всі пари очей прикуті до цих двох, коли Джисон відгукується на своє ім’я:

̶  Так, любий?

Всі сміються, але тільки Чоніну не зовсім смішно. Його серце стискається від ніжного звертання та від розуміння, що Джисон це просто Джисон. Це просто його манера спілкування.

̶  Правда чи Дія?

Без жодних пауз Джисон відповідає:

̶  Дія.

Впевненість Чоніна зараз на якомусь іншому рівні. Його не бентежать друзі, знайомі та незнайомі люди навколо. І особливо дівчина, з якою Джисон прийшов на вечірку. Все що він хоче  ̶  це ще один поцілунок.

̶  Поцілуй мене,   ̶  звучить як прохання та наказ одночасно.

Він дивиться прямо в очі Джисона. Чекає.

Чонін не знає, що бачить в його очах Джисон, але можливо щось таке, що переконує його підійти до молодшого та без зайвих слів зробити те, про що його попросили.

Але як тільки Джисон опиняється поряд, Чонін вже не може чекати, він робить ледь помітний крок назустріч і перший цілує. І в цей момент йому байдуже, чи помітили це інші, чи навіть на те, як він виглядає в очах Джисона. Коли безсоромно капітулює перед ним і показує свої почуття.

Цей їх поцілунок пристрасний, гарячий та вологий, а руки стискають талію чи зариваються у волосся. І продовжується він довше ніж потрібно, але за мірками Чоніна – миттєво.

Реальність повертається, коли компанія починає голосно улюлюкати та вигукувати:

̶  Зніміть собі номер!

̶  Взагалі-то ми тут всі неповнолітні!

̶  Мені потрібно це розбачити!

І тільки після цього їхня особиста мильна бульбашка лопається і вони відстороняються один від одного.

Між ними повисає німе питання, на яке вони обидва наразі не мають відповіді.

– 17 –

В сімнадцять Чонін точно знає, що таке кохання без відповіді та як від цього болить. Оскільки після свого дня народження Джисон розповідає йому, що вони з його дівчиною вирішили бути в офіційних стосунках.

Чонін хороший друг. Він, наскільки це можливо, щиро вітає свого найкращого друга з цим важливим кроком. Але весь останній рік робить все, щоб мінімізувати та скоротити їхні зустрічі, тому що йому все ще болить.

Він знає, що Джисону теж болить. Він не розуміє, чого раптом його друг став так відверто його уникати та на всі спроби розговорити його отримував коротке «все в порядку».

Але коли наближається Новий рік, Чонін не може ігнорувати це свято. Вони з самого дитинства святкували його разом. Навіть тоді, коли Джисону було десять і захворів на вітряну віспу та був вдома на карантині. Чонін не міг дозволити своєму кращому другу бути самотнім в це свято. І тому проігнорувавши сувору заборону батьків на відвідування хворого друга, він нишком пробрався до нього. Після чого і сам за декілька днів захворів, але був щасливий проводити час зі своїм другом.

Тому попри те, що йому доведеться зустрітися з реальністю, в якій Джисон в стосунках святкує Новий рік з дівчиною, а він з розбитим серцем. Чонін довго шукає подарунок для Джисона й раптово зупиняється на великій сніговій кулі з будівлею Хогвартсу, згадуючи, як Джисон з дитинства вірив в магічну силу снігових куль. Якщо добряче струсити кулю та правильно загадати бажання, то воно обов’язково здійсниться.

На вечірку в будинку Джисона запрошені всі їхні спільні друзі та деякі однокласники Джисона. Чонін майже зі всіма знайомий, тому він не відчуває дискомфорту, не дивлячись на особисті переживання.

Все проходить весело та невимушено, деякі пари сформовані чи майбутні постійно «випадково» намагаються знайти гілки омели, щоб за традицією під ними цілуватися. І тільки Чонін, як вогню, оминає цю традицію.

Оскільки, як він для себе вирішив, поцілунки йому приносять лише розчарування та біль.

Наближається час для вручення подарунків і Чонін повертається до вітальні зі своїм подарунком і зіштовхується із Джисоном на вході. Вони ніяково усміхаються один одному, коли чийсь голос з іншого кута кімнати викрикує:

̶  Дивіться, омела!

Чонін переводить погляд в той бік, звідки вигукували та помічає, що рука хлопця вказує над їхніми з Джисоном головами; він підіймає голову, щоб побачити кляту гілку над ними.

Серце стискається від болю, а очі стають вологими. Він не дивиться на Джисона і робить невпевнений крок назад. В той час Джисон робить крок назустріч і протягує руку до молодшого.

̶  Не треба,  ̶  шепоче Чонін і відступає ще на крок.

̶  Це традиція,  ̶  Джисон не помічає, як його голос сповнюється відчаєм.

Одна неслухняна сльозинка все ж скочується по щоці Чоніна і Джисон із подивом за нею спостерігає.

Молодший швидко стирає її однією рукою та штовхає свій подарунок в руки Джисона. І поки той від подиву зупиняється, якнайшвидше намагається забратися з будинку.

̶  Чонін! Стій!  ̶  вже на перехресті, його наздоганяє голос Джисона. Але він не обертається та прискорює крок, витираючи гарячі сльози.

За декілька секунд Джисон його наздоганяє, хапає за плечі та повертає до себе. Дивиться на нього стурбованим поглядом, вдивляється в душу так, що серце ниє з новою силою. Стискає в обіймах і з відчаєм шепоче на вухо:

̶  А свій подарунок ти не хочеш забрати?

̶  Джисон…  ̶  сповненим болю голосом благає Чонін.

Тим часом Джисон відстороняється від молодшого та цілує його жадібного, гаряче, ніби востаннє. І Чонін здається, розсипається в його руках, чіпляється за теплий светр, за плечі та шию.

Поцілунок відчайдушний та болючий, схожий на німий крик, в якому всі невисловлені слова та почуття. Від нього болить у грудях та швидко закінчується повітря в легенях.

Вони обоє важко дихають, але не відриваються один від одного. Джисон тримає обличчя Чоніна у своїх долонях, притискається своїм лобом до нього, прикриває очі та намагається вирівняти подих.

̶  Що ми робимо?  ̶  першим порушує тишу Чонін.

Джисон мовчить, а потім підіймає на молодшого погляд, в якому так багато всього.

̶  Очевидно, кохаємо.

– 18 – 

Чоніну вісімнадцять, коли він випускається зі школи та тримає за руку свого хлопця, своє перше та єдине кохання.

Він не перестає посміхатися, коли Джисон поруч. Джисон постійно каже йому компліменти та зізнається у коханні.

Це його особиста спокута за всі роки, які вони так необережно витратили на те, щоб боротися з почуттями, а не навпаки. Це його сповідь та вознесіння.

̶  Такий гарний,  ̶  шепоче Джисон.   ̶  Хочу поцілувати тебе.

Чонін яскраво посміхається та переплітає їхні руки.

̶  І я тебе. Завжди,  ̶  видихає в губи Джисона та підкріплює свої слова солодким поцілунком.