14 лютого

Одного пізнього вечора Спартак та Евген вийшли з зали після подкаст терапії, на вулиці йде сніг, а Спартачок йде з квітами.

-завтра 14 лютого.. – майже пошепки сказав Женя
-мгм, тобі є з ким святкувати?) – Спартак усміхнувся, для нього це свято не було чимось особливим.
– я б хотів відсвяткувати це з дуже важливою для мене людиною..)
Евген подивився на свого товариша та ніжно усміхнувся..

-ой, давай заскочимо в бар, я знаю що там гарну каву подають))
-Янович! Ти знову за своє? Ми ж домовлялися
-але ж раз на тиждень можна! Тим паче день закоханих!
-гаразд, гаразд, але прошу, не напивайся сильно
-я постараюся)
Щасливий юнак дістав телефон та вирішив зняти Спартака з квітами, йому подобалось іноді його роздратовувати)
-дурачок)) Спартак розумів що в Жені дуже гарний настрій тому не хотів його псувати, тому вони разом попрямували до бару.

Згодом Женя почав відриватися по повній, звичайно ж там були й інші його друзі, а наш спеціаліст тихенько та з усмішкою пильнував за хлопцями, щоб ті не накоїли дурниць. Добре напившись Актор підійшов до Спартака та сів за столик. Він наче був не сильно п’яний але міг говорити якісь нісенітниці. Чомусь Спартака він наче не впізнав, а вирішив що це якийсь його друг.
– охх, знаешь хлопче, ми з тобою не знайомі, але дай поради
– так??)) Ну ну, що тебе турбує?) – Спартак вирішив підіграти, з Женькою завжди щось трапляється, але таке вперше.
– от знаешь, я наче й не гей.. але я так люблю одного свого друга..
– так?) А що за друг?
– та!.. познайомились якось в Аспені, ми разом подкасты я так до нього прив’язався, мені здається я закохався.. -Янович випив ще трохи пива та плдивився вниз. Спартак Олександрович був дуже здивований, він не знав чи це п’яна маячня чи він правду каже.
– то чого ти йому не кажеш? – синєокий парубок вирішив дізнатися про це більше, а потім нагадати ці слова Жені коли він буде тверезий.
– та боюсь я, розумієш? Ось і хотів спитати, щоб ти в такому випадку зробив?
– я.. я навіть не знаю, життя в нас одне, спробуй, може це навзаєм?)
-так! Завтра день закоханих, от і зізнаюся!

Юнак попрямував назад до своєї компанії, а Спартак сидів не знаючи що робити, та вже думав що буде відповідати завтра, якщо це все ж буде правда..

Під самісіньку ніч хлопцям вже потрібно було йти та Суббота розумів що не треба було давати Жені так багато пити, він ледве спокійно довів його до дому, але це було зовсім не те про що він думав, вперше за так багато років, такий досить холодний спеціаліст не міг оговтатись після того що йому сказав його друг, він дуже хотів від нього це почути знов, але знати що це точно правда. Його серце забилось швидше. Спартачка це трохи навіть розізлило, якого біса він так переймається через якогось хлопця, невже він закохався? Це так тупо, але сама думка про це знов повертало його в мрії..

-доброгр ранку Спартачок, в мене так болить голова, ти не пам’ятаєш що вчора було?
-пам’ятаю.. -хлопець опустив голову, але швидко протер своє лице руками та піднявся з ліжка роблячи вигляд що йому по приколу розповідати все що було вчора і він не відноситься до цього дуже серйозно.

– ага, ти мені вчора в коханні зізнавався
– щ..що? Тобі? Хвзах, таааак..- кучерявий хлопчина зробив вигляд наче це був лише п’яна бридота.
– Женя, що то таке було? Ти в мене закоханий? Ахахахаз – виявилось що психотерапевти теж непогані актори, він перевів то все в трохи не серйозну розмову, але Янович не міг себе більше стримувати, йому різко стало так погано, що закружилася голова..
– так Спартак, я кохаю тебе! Вже пів року я мучаюся від нестачі твоєї любові, ти можеш мене кинути, обірвати спілкування, але я тебе кохаю, дуже сильно.. – хлопчина опустив очі вниз, краще йому не стало, лише ком в горлі та темрява в очах. Суббота розумів що не може жити без нього, саме в ту секунду його перестало то дратувати, тому він просто підійшов до Жені який досі був в одній футболці та поцілував його. Кучерявий парубок був шокований але йому одразу стало набагато легше, він приобняв чоловіка у відповідь і відняв весь його самоконтроль..