12 арка. Село Олачіль.

Оточені пилом і мороком, перед двома чужинцями розтяглися руїни перед величним королівством магії та неприборканих знань. Бібліотеки цього міста таїли в собі безліч секретів про різні школи магії та артефактів, що були з ними пов’язані. Хто знає, може під цими завалами можна ще щось знайти?

Сама ж магія Олачіля була зосереджена на світі та його заломленні. Вона була більше не для битв, а для шпигунства та виконання секретних місій. Хоча маги цього королівства могли й захиститися парочками заклинаннями, які за допомогою світла сонця можуть спалити речі, що піддаються спалюванню або навіть розплавити деякі метали (залежно від часу та розташування сонця в цей момент).

Повертаючись до Арторіасу та його супутника. Вступивши в селище, мечник відразу ж відчув зміни в собі, а саме у своєму екіпіруванні. З кожним пройденим провулком вона починала віддавати дивною силою, ніби вбирала в себе навколишню безодню, калюжі якої були практично всюди: на дахах і стінах будівель і просто на дорозі. Але мабуть ця безодня була надто слабка або хтось спеціально її послабив.

Зрозумівши, що безодні далі буде все більше і більше, Арторіас прийняв рішення зірвати свій плащ, який був зрозуміло зроблений з безодні. Кинувши його на Сифа, плащ раптом почав видозмінюватися і перетворився на поножі, які вкрили лапи вовка, оберігаючи свого носія від повного зараження безоднею. А оскільки Сиф за багато років вже трохи звик до свого меча, Арторіас вирішив, що хоч якийсь захист у поселенні Сіфу стане в нагоді, особливо від самої зарази, що згодом поневольяла розум її носія. З чого мечник і не хотів давати напарникові повну броню з прірви, бо вовк просто не витримає тиску прірви. Задоволений Сиф зрадів новій штучці, хоч і використати повний потенціал частини обладунків не міг.

Пройшовши цілий невеликий квартал мандрівники зустріли лише пару груп збожеволілих, з якими справлятися поодинці було просто, але точно не у великих групах.

Зайшовши в наступну частину селища, Арторіас та Сіф одразу насторожилися.

А. Сіф, приготуйся, попереду вже не буде так легко, нам доведеться прориватися через цілі вулиці цих істот.