Розділ 11

На його обличчі з’явився подив, ніби він не чекав такого. Правду кажучи, ці двоє не говорили нічого подібного. Дерік сказав, що Емілі працювала в замку 10 років, а інші просто хотіли образити Пенелопу. Нібито, моє життя не варте і покоївки, яку треба було б звільнити. Але що щодо цього? У моїх словах є частка правди.

 

Навіть якщо він прийде викривати мене, я можу просто сказати, що думала, що вони мали на увазі це.

 

Рейнольд спитав і я кивнула.

 

– І тому ти не звільниш цю служницю, а використовуватимеш її як свою особисту покоївку?

 

– Так.

 

Його прекрасне обличчя знову похмурніло. У мене аж вуха заболіли від раптового крику.

 

– Ти ідіотка? Навіть ти мала сказати, що тебе це не влаштовує!

 

– І що змінилося б?

 

– Що ти маєш на увазі під “змінами”? Невже ти збираєшся тепер їсти зіпсовану, прострочену їжу…!

 

– Чи можеш ти сказати, що нова покоївка не буде такою ж?

 

– …….

 

Після того, як я це сказала, крики Рейнольда припинилися. Я старанно підбирала переконливі слова, дивлячись на [Інтерес -3%] над головою Рейнольда. Якби я сказала, що все це було через їхнє ставлення до мене, це негативно вплинуло б на його інтерес, що призвело б до смерті. Насправді, мені хотілося б, щоб процентна шкала Інтересу була індикатором Гніву. Тоді я могла б легко контролювати розмову, стежачи за шкалою датчика, що постійно оновлюється. Якщо його Інтерес впаде нижче за нинішні -3% – моя пісенька проспівала.

 

Хах…..

 

Ось чому я не зраділа, навіть коли він трохи виріс.

 

– Я пішла до нього не для того, щоб обговорювати, звільняти покоївку чи ні.

 

Я поволі почала говорити, трохи обміркувавши свої слова.

 

– Стоячи на колінах я вибачалася за те, що зчинила шум під час сніданку.

 

– Що?

 

Рейнольд не зміг приховати свій подив. Його, мабуть, приголомшило те, що Пенелопа, яка ніколи раніше не вибачалася, вибачалася на колінах.

 

– Це твоя провина….? Ні, батьку……велів тобі вибачатися?

 

Звичайно, ні. Я робила це з власної волі. І я, знову ж таки, цього не говорила, але тему таки змінила.

 

– Я пообіцяла йому, що буду обережна, щоб більше не влаштовувати переполохів.

 

– ….

 

– Тож будь ласка, забудь про це.

 

Я справді хотіла сказати йому, щоб він займався своїми справами. Думаю, шанси моєї смерті скоротяться вдвічі, якщо цей агресивний виродок мовчатиме.

 

Так що давай не ображатимемо один одного і заживемо спокійно? М-м-м?

 

Але так як я не могла сказати таке вголос, благаючим тоном сказала:

 

– Будь ласка, брате.

 

Рейнольд тільки дивився на мене, зі схиленою головою благаючу не звертати на це уваги. Він зам’явся перед тим, як почати говорити.

 

– Ти справді.

 

По його нахмуреному обличчі, я приблизно зрозуміла, що він скаже далі. Знову образить мене і ця образа, як завжди, буде безглуздою. Запитає, чи я не збожеволіла, і повідомить, що впевнений у моєму безумстві, що прокинувся після прийому неїстівної їжі.

 

– Ти не маєш гордості?

 

Але слова, що вийшли з його вуст…

 

– Ти просто опустиш руки, після всього що пройшла?

 

Виявилися навіть гіршими, ніж я очікувала, настільки, що спрацював мій внутрішній перемикач.

 

– Ти в своєму розумі? Просто кидай і ламай речі, і кричи, як завжди! Це буде більш подібне до тебе!

 

Рейнольд кричав, як потерпілий. Прикро, але я не відчувала вдячності за це зовсім.

 

– Хіба не на це ти чекав, коли проніс кольє своєї сестри в мою кімнату?

 

З мене неконтрольовано вирвалися різкі слова.

 

– Ти весь час так ставився до мене, тому що хотів, щоб зі мною поводилися подібним чином, хіба ні?

 

– Що?

 

У Рейнольда відвисла щелепа. Мені не слід говорити такі речі, враховуючи [Інтерес -3%]. Але це не змогло б зупинити мене зараз. Цьому теля не варто було питати мене про гордість.

 

Хто змусив Пенелопу перетнути межу у всьому?

 

Витівки дворецького, головної покоївки та Емілі були просто квіточками в порівнянні з тим, що робив він. Рейнольд видавив із себе слова, так, ніби на мить перестав дихати від моїх шпильок.

 

– …..Пенелопа. Це.

 

– Я не триматиму на тебе образу, за все, що ти зробив, тепер, коли прийшла до цього. Тоді я постійно поводилася безглуздо і зарозуміло.

 

– ….

 

– Мені все це набридло.

 

Я говорила, уважно роздивляючись синій ірис.

 

– Я майже доросла, і вже готуюся до церемонії повноліття. Я не можу залишатися тут, в особняку Еккарт, все життя.

 

Рейнольд миттю зблід.

 

– Ти … Що ти маєш на увазі? Кажеш, що така, як ти, може піти?

 

– Все залежить від батька та старшого братика.

 

Я знизала плечима. Все, що я сказала, відрізнялося від того, що мені хотілося сказати. Я не збиралася жертвувати собою заради примусового шлюбу, підготовленого батьком або першим юним паном, лише через те, що це один із законів, за якими влаштований цей світ. Хоча, згідно з сюжетом гри, цього ніколи не станеться, що дуже вдало. Я збиралася отримати кінцівку з одним з чоловічих персонажів, незважаючи ні на що, а потім, не озираючись, покинути це місце.

 

І я не виберу тебе для отримання кінцівки, так що не хвилюйся.

 

Я знову сказала йому не пхати свій ніс у цю справу.

 

– Тож тобі не треба лізти в мої справи, Рейнольде.

 

Я сама подбаю про свої справи. Просто відволікайся від моїх проблем або ще що і йди.

 

– Мені треба прийняти ванну. Ти можеш вийти?

 

Сказавши, я кинула погляд на двері. Рейнольд насупився. Я була здивована, бо ніколи раніше не бачила у грі цього виразу. В той же час, через одну раптову думку, моє серце пішло в п’яти.

 

Зачекай, рівень інтересу стане нижчим? Ні-і!

 

Я не поводилася як Пенелопа перед Рейнольдом. Натомість я ретельно підбирала слова, які припадуть йому до смаку, то чому..! В цю мить. Порожня вимірювальна смужка над чарівним рожевим волоссям Рейнольда засяяла.

 

[Інтерес 3%]

 

В сенсі.

 

Чому він щойно виріс?

 

До того ж ще й на цілих 6%.

 

Я приголомшено переводила погляд із смужки на Рейнольда, з Рейнольда на смужку. Тоді Рейнольд відкрив рота і пробурмотів:

 

– ….Я ідіот, раз, нехай навіть на короткий час, виявив увагу до тебе.

 

Блакитні очі, здавалося, дивилися на мене з всепоглинаючим смутком. Закінчивши пропозицію, він підійшов до дверей.

 

Мені, мабуть, здалося.

 

Спостерігаючи як він виходить із кімнати, я дійшла висновку, що мені це здалося. Двері зачинилися і незабаром настала тиша. Я сперлася ліктем на стіл і почала думати. Це щось дивне. Хоча, на власні очі бачити як зростають відсотки Інтересу персонажа, на якого навіть не сподівалася, було непогано.

 

– З вимкненим вибором мої репліки стали кращими?

 

Адже відсоток Інтересу братів, що ненавидять мене, вийшов за межі негативних значень.

 

– Мені потрібно весь час тримати його подалі від нуля.

 

Я встала, ухваливши таке рішення. Я не брехала, коли сказала Рейнольдові, що мені треба прийняти душ. Поки я смикала за шнурок, що закликає покоївок, до мене прийшла думка. Що більше не можу називати Рейнольда ворожим персонажем.

 

***

 

Тайм-аут, який, здавалося, триватиме вічно, закінчився раніше, ніж я думала.

 

– Запрошення із палацу?

 

– Так, леді. Старший юний пан наказав мені повідомити леді, щоб ви підготувалися.

 

– Старший юн….Ні, старший брат наказав?

 

Я не стала називати його старшим юним паном, як це роблять слуги, і заразом нагадала собі перед ними називати його старшим братом. Я була дочкою цієї сім’ї, наймолодшим її членом, зрештою.

 

У будь-якому випадку, думаю, Дерік насправді звелів мені зробити це….

 

Він не сказав мені прямо, але це означало кінець мого короткого перепочинку.

 

– Це запрошення, леді.

 

Емілі шанобливо передала мені запрошення. На папері, з намальованим золотим драконом, символом королівської сім’ї, було написано ім’я Пенелопи. День народження другого принца. Завтра.

 

– Мені варто поспішити і підготуватися до цього.

 

Я, хоч пробурмотіла це, все одно не була рада, що мій відпочинок закінчився. Дні під час перерви, без необхідності зустрічатися з двома братиками і з Емілі, що чудово обслуговувала, були дуже хороші. Згідно з сюжетом гри, Дерік, Рейнольд і я продовжимо втручатися у справи один одного.

 

Хвилинку.

 

Я думала про події, які будуть відбуватися в майбутньому, коли моя думка раптово перервалася.

 

Якщо я піду до палацу… Там, я, можливо, зустрінуся з наслідним принцом!

 

Ні, навіть не “можливо”, це абсолютно точно. Не було сцени, де Пенелопа йшла до палацу, але я була впевнена, що зустрінуся з кронпринцем там, бо це перший епізод його гілки. Я несвідомо скрикнула, згадавши ілюстрацію, де наслідний принц кілька разів перерізав Пенелопі горло.

 

– Ні!

 

– Л-леді?

 

Емілі дивилася на мене з подивом.

 

Мені не можна йти. Чи можу я просто сказати, що захворіла і нікуди не ходити?

 

Це єдиний спосіб уникнути зустрічі із цим психопатом. Запанікувавши, я спитала Емілі, яка опустила очі, можливо, думаючи, що зробила щось не так.

 

– Емілі. Батько також відвідає завтрашній захід?

 

– Завтра Його Світлість буде зайнятий, тому леді супроводжує туди старший юний пан.

 

Постріл……