10 фунтів і немовля на руках

Сіріус постукав у старі двері старого будинку. Блек знав, що Ремус купив його раптово, бо хотів жити самостійно. Не те щоб він аж настільки хотів самостійності, що так бездумно купив цю “коробку”. Просто Люпин хотів вберегти свою сім’ю. Коли маєш “невеличку проблему”, то хочеш позбавити найрідніших страждань.

За дверима почулися важкі кроки. Вони відчинилися. На порозі стояв Люпин, згорблений і сонний. Він протер очі та поглянув на гостей. Відкрив рота, щоб буркнути за пізній візит, але, побачивши картину, де  Гаррі у крові на руках у свого хресного – зупинився. Він перевів погляд не друга. У очах читалося непорозуміння.

– Сіріус… – очі Люпина округлились від подиву.

Блек давши другові трішки прокинутися, почав поспіхом говорити:

– Нема часу пояснювати. Лілі та Джеймс зараз поза зоною досяжності.

– Куди ти спішиш? – Ремус був занадто сонний, щоб розуміти.

– Кажу ж нема часу пояснювати! – сказав брюнет ледь не благаючи чи то ледь не кричачи. – Потурбуйся про Гаррі…будь ласка. – брюнет обережно вклав дитину у руки Люпина і розвернувся до свого мотоцикла, не чекаючи відповіді.

Муні обережно взяв до рук хлоп’я. Він ще до кінця не розумів, що зараз відбувається.

– До зустрічі, Люпин. – Сіріус ледь посміхнувся, щоб хоч трохи підбадьорити друга.

– А він точно безпечний для дитини? – запитав раптово Кевін.

– Безпека гарантована. – вигукнув брюнет, кидаючи шолом до рук старого чаклуна. – Швидко! – крикнув Сіірус на старого.

Ремус обережно тримав двома руками Гаррі та збентежено дивився, як відлітає мотоцикл. Потім з непорозумінням подивився на маля.

“Потрібно зачинити двері” – подумав Ремус.

Молодий чаклун обережно обійняв хлопчика, притримуючи лівою рукою, а правою – зачинив двері. Дитя спало. Ремус обережно переклав Гаррі на дві руки. Муні, неначе у тумані пройшов шлях від дверей до дивану у вітальні.

“Що щойно відбулося?” 

Він поглянув на хлопчика.

“Кров.” 

Болюча здогадка спала на думку.

“Лілі та Джеймс зараз поза зоною досяжності” – так сказав Сіріус. Ремусу стиснуло груди, він ледве дихав. Його трясло.

“Сіріус вбив Лілі та Джеймса”

Мимоволі сльози покотилися із зелених очей Муні. Вони капали на ковдрочку маляти.

“Потрібно вберегти Гаррі!”

Молодий чоловік глянув на немовля.

“А ще потрібно купити харчування, іграшки, колиску і ще щось, що потрібно дітям”

Муні згадав, як Лілі з усмішкою розповідала про догляд за дітьми.

“Ремусе, колись тобі це знадобиться” – говорила вона з усмішкою одного вересневого вечора. Якби вона тільки знала, що за таких трагічних обставин йому доведеться дбати про їхню з Джеймсом сирітку!

Молодий чоловік обережно взяв Гаррі правою рукою і встав з дивану. Він підійшов до комода, що стояв у вітальні. Муні відкрив верхню шухляду. Там лежало 10 фунтів.

“Мало, але можливо більше назбирається у куртках”

Потрохи Ремус почав відчувати втому. Чоловік вирішив покласти хлопчика на диван.

“Немовля потрібно обкласти подушками, щоб воно не впало” – згадав він пораду Лілі.

Муні очима знайшов лише одну подушку, ще три були нагорі.

“Ох і важкий буде шлях!”

Та чоловік не здавався. Обережно обіймаючи немовля, він підіймався сходами. І кожного разу, як вони скрипіли – Муні поглядав на немовля: чи не прокинувся він. Але Гаррі був надто втомлений, щоб зважати на це. Коли Ремус дістався другого поверху, він видихнув з полегшенням. Тепер потрібно буде обережно пройти до спальні скрипучою підлогою.

Крок за кроком, крок за кроком і… вдалося. Ремус поклав маля на подушку, згодом підійшов до шафи й витягнув звідти ще дві. Чоловік обклав Гаррі подушками, щоб той не вдарився і не впав.

“Може його залишити тут, допоки я відійду?”

Муні поглянув на це миле немовля і вийшов з кімнати. Краще залишити хлоп’я вдома, ніж носити його вулицями Лондона. Потім чоловік повернувся до кімнати і зашторив вікна. Якийсь внутрішній голос говорив йому, що це правильно.

“Сподіваюся все буде добре, поки я збігаю у магазин”

Люпин вийшов з кімнати і спустився вниз. Тепер чоловік зміг нормально стерти мокрі плями на обличчі.

“Справжні чоловіки мають шрами на тілі та ніколи не плачуть”

Що ж, тоді вони з Гаррі наполовину справжні чоловіки.